Коли важиться доля нації, історія не відрізняє поміж нейтральними боягузів.
В'ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, теоретик українського консерватизму

Битва за власність

Рейдери не звертають уваги ні на закони, ні на долі людей
26 травня, 2011 - 00:00

Ще в перше прем’єрство нинішнього Президента України «День» запитав у Віктора Януковича, що його уряд планує зробити, аби угамувати рейдерів, які розперезалися на той час у країні. Віктор Федорович, видно, розумів і гостроту питання (у рейдерстві звинувачували головним чином регіоналів), і небезпеку цього явища. Майже не замислюючись, немовби заздалегідь готувався, він відповів, що в Україні буде ухвалено закони, які зроблять рейдерство неможливим. Але справа не казка, вона робиться не так швидко. Антизаконна пошесть лихоманить країну й досі, попри всі спроби задушити її за допомогою законодавства. Минулого тижня народні депутати зробили чергову таку спробу, прийнявши в першому читанні зміни до законів, спрямованих на протидію протиправному поглинанню та захопленню підприємств.

На жаль, уже за кілька днів громадськість дізналася про нові факти, які можна трактувати як рейдерство, а також стали відомі нові жертви битви за власність...

У середині травня розгорівся конфлікт довкола світового горілчаного бренду Nemiroff. Деякі ЗМІ писали, що підприємство захопили рейдери. І факт залишається фактом: сварка акціонерів до добра не довела. 15 травня одна їхня група силоміць увійшла на завод Nemiroff у Вінницькій області, не допустивши на територію працівників і керівництво, яке належало до іншого угруповання. В результаті компанія істотно втратила в капіталізації й була змушена припинити виробництво. Чи рейдерство це? «Переможці» дійсно мали трохи менше 75% акцій, через що не могли законним шляхом змінити менеджмент, який перестав влаштовувати мажоритаріїв. У міноритаріїв було трохи більше 25% акцій, що вело підприємство в глухий кут. Довелося вдатися до допомоги охоронної фірми «Глад».

У вівторок мажоритарні акціонери Nemiroff заявили, що контроль на підприємстві відновлено. Але тепер під питанням експортне постачання, а про угоду з продажу фірми, яка намічалася, (ціна питання — 300 млн. дол.) взагалі можна забути. На конфлікті втратили всі (у тому числі й держбюджет), а особливо — сторона, яка програла. Їй залишається підводити ідеологічну базу. Приватизовувати, мовляв, майже нічого. Залишається сильним забирати в слабких. І тут доводиться дуже пошкодувати, що в нашій країні немає традицій медіації — традицій ведення переговорів за допомогою незаангажованого та мудрого посередника, який спроможний розтлумачити сторонам конфлікту їхні справжні інтереси.

Тим часом переможці «жадають крові». «Буде проведено аудит, і я не виключаю порушення кримінальних справ щодо діяльності колишнього топ-менеджменту компанії», — заявив один із них — Яків Грибов. У свою чергу лідер клану, який програв, Олександр Глусь вважає, що всі ухвали про зміну менеджменту Nemiroff «незаконні й суперечать чинній угоді акціонерів».

Але якщо в горілчаному конфлікті, де активно обороняли свої, хай і чималі, інтереси лічені люди — акціонери, обійшлося без жертв, то про ситуацію довкола Кірнасівського цукрового заводу цього не скажеш. Аби не допустити порушень прав громадян і силового протистояння, міліція на початку цього тижня взяла завод під цілодобову охорону, а Вінницьке управління МВС і сам штаб міліційної галузі — під невсипущий контроль. Але пізно, факт силового захоплення, причому вже другого за останній час, як то кажуть, мав місце. Є й потерпілі. Декілька осіб у лікарні, а 72-річний пенсіонер помер чи то від інфаркту, чи то через застосування електрошокера. Якщо коротко, то ситуація довкола заводу виглядає так. 22 березня колишній господар підприємства київське ТОВ «Сахара» продало його двом компаніям — «Уніфінгруп» і «Дукат». Нерухомість відійшла першому, а устаткування — другому. І колишні працівники зробили логічний висновок: їхній завод хочуть порізати на металобрухт. А тому стали на його захист.

«День» запитав у глави Комітету ВР з боротьби з організованою злочинністю та корупцією і колишнього начальника Вінницької міліції Валерія Бевза, який перебував у цей момент у рідній йому області: що відбувається і як це слід назвати та характеризувати — рейдерське захоплення й опір йому, чи законний прихід на підприємство його власника. Ось що він розповів: «Вінничина мала 1990 року 40 цукрових заводів. А сьогодні якщо і залишилося 10—12, то це ще добре. Кирнасівський — один із цих небагатьох, але й той уже декілька років не працює. А може переробляти як цукровий буряк, так і працювати на цукрі-сирці з тростини. Цим завод, на думку експертів, унікальний. Але з власністю на нього є проблеми. І це результат політики, яка проводиться в нашій країні, яка, якщо мені пам’ять не зраджує, вже вдруге за останні півроку вирішує проблему цукру. І це при тому, що свого часу лише Вінниччина виробляла до мільйона тонн цукру, а зараз ледь-ледь 150—200 тисяч тонн, тобто вп’ятеро менше. І люди зрозуміли, що їм потрібно захищати свої робочі місця. Ось вам і всі проблеми. А щодо того, як продавали це підприємство, хто й навіщо продавав, то, як кажуть, слідство, яке зараз ведеться, встановить і покаже в деталях. Наскільки мені відомо, завод продано частинами: споруди одному власникові, устаткування — іншому». «Тобто ті, хто купив завод, хочуть його порізати на брухт?» — запитав «День».

«Я з їхніми представниками зустрічався ще місяць тому, — відповів народний депутат, — ми зібрали тоді в клубі все село — в залі було десь 400—450 людей. Я говорив і власникам, і заводській громадськості: є одна дорога — цивілізовано домовлятися. Річ ще й у тім, що не всі, але більшість працівників заводу продали свої акції. І це дало можливість його продавати та перепродавати. Тепер маємо такі наслідки. Але, за великим рахунком, якщо думати про те, що виробництво має продовжуватися, а до бюджету мають надходити ресурси, тоді над тим, як виходити зі становища, слід було б задуматися всім — і Кабінету Міністрів, і керівникам області, і власникам. Бо купити й продати на металобрухт, а там устаткування на 8—8,5 мільйона гривень, багато розуму не потрібно».

«Та все ж таки, — запитав «День», — це було рейдерство чи законні дії власників?» «Якщо в так званій охоронній структурі з 31 людини було 12 раніше судимих, у тому числі й за важкі злочини, то про які законні дії та зусилля власника розв’язати проблеми цивілізовано та розумно може йтися? З бійками, з наручниками, з электрошокерами, з арматурою й іншим справи в цивілізованому суспільстві не робляться. Тут відгонить середньовіччям. До того ж власники не бажають «світитися» й ховаються за спини таких от своїх представників. Але ми їх виведемо на чисту воду. Побачите!»

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 
Рубрика: