Справжній спосіб помститися ворогові — не бути схожим на нього.
Марк Аврелій, римський імператор, належав до династії Антонінів, філософ-стоїк.

Спікера обрано. Тепер Президенту буде з ким боротися

8 липня, 1998 - 00:00

232 голоси отримав селянин-соціаліст Олександр Ткаченко.
І став спікером після двомісячного марафону Верховної Ради. 

Олександр Мороз виглядав так, неначе обрали його персонально. Під час
оголошення результатів зал радісно підвівся з аплодисментами. Тільки НДПісти
Карпов, Ємець і кілька їхніх соратників демонстративно сиділи з нерадісними,
м’яко кажучи, обличчями, та Філенко щось ретельно підраховував на аркушику,
визначаючи відповідь на коронне запитання: «Хто здав?» А лідер НДП Матвієнко,
можливо, несподівано для себе, покидаючи тимчасове місце у президії, поцілував
новообраного спікера, взяв портфеля і пішов додому. Тобто на фракційне
місце в залі...

Що сталося? Нічого особливого: НДП, яка «будувала» весь парламент під
себе, «за що боролася — на те і напоролася». Як повідомило джерело у фракції,
впливовий член НДП, ще напередодні увечері та вранці у вівторок Президент
давав НДП і Рухові вказівки: стояти мертво, тільки Бандурка, ні кроку назад.
Але в той же час, вважає це джерело, дві інші фракції вже знали, що треба
«грати» на Ткаченка. Таким чином, на думку джерела, боротьба в оточенні
Президента завершилася поразкою НДП і, відповідно, Пустовойтенка.

На думку іншого інформатора із цього ж табору, все зовсім не так. Просто
ліві, начебто визнаючи неминучість результативного голосування стосовно
кандидата НДП Бандурки, якому не вистачило всього 4 голоси, все-таки вирішили
«прокрутити» Ткаченка, пояснюючи це тим, що фракція «Лівий центр» має пересвідчитися
в його непрохідності. І це, схоже, спрацювало. Принаймні коли під час голосування
кор. «Дня» поцікавилася в Олександра Ємця та Володимира Філенка, чи не
пов’язана відмова НДП від блокади з тим, що вони упевнені: ліві самі провалять
свого кандидата, як це вже було із Ткаченком, — відповідь провідних НДПістов
була весело-ствердною. Хоча рухівець Роман Зварич із сумнівом похитав головою:
«Ризик дуже великий...»

Усе мало бути не так. Інтенсивні переговори під час парламентського
«тайм-ауту» приносили різну інформацію. Наприклад, про згоду «Громади»
на «4 + 1» для створення ситуативної більшості. І начебто, як повідомляють
агентства, посилаючись на депутатів, навіть Президент сказав, мовляв, зрештою,
українська «Громада» ліпша за проросійських лівих. Фраза красива, патріотична
і навіть якоюсь мірою розумна (цікаво, хто із президентського оточення
міг її вигадати?). Але якщо її сказав Кучма, то, згадуючи, що його «подарували»
країні саме ліві, а по плечу ляскав, благословляючи на нове президентство,
саме російський Єльцин, то вже хочеться змістити акценти і вести мову зовсім
не про «Громаду»... Утім, як писав «День», умова Павла Лазаренка (або насмішка?)
— перший заступник — залишалася актуальною, і тому чергова спроба НДП «приєднати»
«Громаду» до четвірки не відбулася...

Рішенням узгоджувальної ради фракцій процес пішов за прискореною процедурою,
тобто ще більше прискореною: зовсім без виступів, обговорень тощо. Назвали
кандидатуру — пішли голосувати. «Права сторона» знову готувала Олександра
Бандурку, але в порядку черговості дала «провалитися» лівому Олександрові
Ткаченку — без блокування. А не вийшло. Ліві відчували себе упевнено, як
ніколи. Ідучи голосувати, Петро Симоненко сказав кор. «Дня»: «Можете не
сумніватися, наш кандидат зараз буде обраний».

«Громада», ПСПУ, частина незалежних, трохи «зелених» і якась кількість
членів СДПУ(о), за кулуарною інформацією, вирішили результат голосування.
Більш визначено, де чий внесок, стане зрозуміло після пропозиції спікера
щодо своїх заступників. Схоже, цей процес не буде легким. Як анекдот гуляє
кулуарами історія, що під час першого висунення Ткаченка той пообіцяв місце
першого заступника п’яти фракціям, а претенденти, зустрівшись, із здивуванням
зрозуміли, що на одне місце їх забагато. Принаймні, як повідомили кор.
«Дня» лідери Соцпартії Чиж та Ніколаєнко, від центристів у керівній трійці
буде скоріше член СДПУ(о) Віктор Медведчук. Але те, що НДП «нічого не отримає»
— це, на їхню думку, можна стверджувати з гарантією. Ах, як сумно! Ще вчора
НДП, ведучи різні переговори, заявляла, що до місць у президії їй необхідна
і посада керівника секретаріату.

Отже, здійснилося — лівого (умовно) спікера обрано. Причому хоч би що
доводили сьогодні НДПісти з рухівцями, рятуючи обличчя (один із них повідомив
кор. «Дня», що Ткаченко — це і є мрія Президента), обраний саме за рахунок
єдності в лівому блоці і розколу у правому. Президентові тепер є з ким
розділити відповідальність, уряду є про що задуматися, Верховній Раді є
чим займатися, враховуючи все, що сталося, поки вона обирала спікера...

Тетяна КОРОБОВА, «День»
Газета: 
Рубрика: