Телевізійні війни в Росії: гроші, «замовлення», влада над правом
День закриття «ТВ-6» став сумним днем для Росії Володимира Путіна. У цей день не тільки зневажили свободу слова, але й було завдано значного удару по владі закону. Президент Путін знехтував доброю волею тих самих людей на заході, за чию підтримку він бореться.
Закриття «ТВ-6» багато в чому відображає ті негативні процеси, які сталися в Росії з 1991 року. Багато хто подiляє провину за помилки, які були допущені з моменту падіння комунізму. Дійсно, персонажі, залучені у конфлікт навколо «ТВ-6», з’явилися поруч з нами з тих часів. Жадiбність, влада та егоїзм захопили електронні засоби масової інформації, так само як і всі інші сфери посткомуністичного життя. Незграбне закриття НТВ і «ТВ-6» краще за все ілюструє тенденцію: рух до стабільності в Росії відбувається із зупинками, і обидва інциденти свідчать про вибірковий підхід Путіна до здійснення змін у Росії.
На користь подібних припущень свідчать швидше емоції, викликані останніми подіями, ніж раціональні доводи. Свободі слова було дійсно завдано шкоди, але це не означає повернення до контролю над думками, що існував у радянську епоху. Як російський уряд, так і ринок продовжують відкривати, чим же насправді є свобода засобів масової інформації.
Деякі члени уряду вважають, що «вільні ЗМІ» існують для того, щоб хвалити та звеличувати правлячу еліту. Деякі «нові росіяни» бачать у ЗМІ знаряддя для збагачення і просування своїх особистих амбіцій за рахунок інтересів суспільства. На мою думку, головною причиною конфлікту навколо «ТВ-6» були гроші. Після того, як у кінці березня відкриється конкурс на віщання, будь-хто, отримавши ліцензію, може бути впевнений у високих прибутках від реклами на каналі. Можливо, Кремль був стурбований саме цією проблемою, коли розглядав питання контролю над каналом «ТВ-6», свого роду куркою, що несе золоті яйця.
Нещодавно президент Путін і прем’єр Михайло Касьянов заявили, що їхні дії були продиктовані бажанням захистити співробітників «ТВ-6». Великодушні слова Путіна з приводу каналу були, як завжди, сказані під час зарубіжної поїздки. (Іноді мені здається, що для процвітання Росії було б краще, щоб її президент керував країною із ідеального західного оточення). Але насправді слова президента залишилися пустим звуком, що прикривають особисту помсту олігарху Борису Березовському (власнику «ТВ-6»). Така поведінка навряд чи сумісна зі статусом державного діяча.
Безумовно, слід вимагати від Бориса Березовського підкорення законовi, але, як це вже багаторазово траплялося в російській історії, ціна виявилася вищою, ніж ціль. Путінський Кремль та його міністр преси посміялися над законом, повернувши його таким чином, щоб досягнути власних інтересів і припинити контроль над каналом з боку Березовського.
Проте, так звані жертви дій, що їх вжила держава відносно «ТВ-6», самі не є безвинними. Багато журналістів «ТВ-6» просто виконували «замовлення на війну» проти президента Путіна, коли вони працювали на НТВ, каналі, що став першою ціллю російського президента та його міністрів. НТВ і «ТВ-6» можливо відкривають більше правди про війну в Чечні, ніж державне телебачення, крім того, обидва канали затьмарили своїх конкурентів, висвітлюючи факти корупції серед державних чиновників. Однак кожний канал скористався журналістикою для особистих амбіцій, що небагато чим відрізняється від послужливої журналістики, що перебуває під владою держави.
«Диктатура закону», про яку так часто говорить президент Путін, є особистим лозунгом президента, але не відповідає ідеї побудови суспільства, де всі грають за правилами. Насправді вся «диктатура закону» поки зводиться до тріумфу влади над правом. Для слабких не залишається жодного притулку. Внаслідок правових атак «ТВ-6» було знесилене і нарешті здалося.
Але перемога Путіна над Березовським — також пуста й безглузда. Погроза сили, а не об’єктивне посилення законності, залишається козирем. Серйозною помилкою з боку керiвникiв «ТВ- 6» стала їхня віра в те, що зрештою російське законодавство захистить їх. Але замість цього закон, обслуговуючий центральну владу, знищив «ТВ-6».
Російська громадськість обурюється, але не через те, що втрата «ТВ-6» є тріумфом політиків, а тому, що в сітці віщання стало одним розважальним каналом менше. Багато росіян, з якими я розмовляв, відзначили, що свобода слова зводиться до того, хто в кого краде. Путін в очах людей не виглядає «поганим хлопцем», його сприймають як російського правителя, який тримає під контролем сумнівні ділові та політичні інтереси. Нічого більше, нічого менше.
Незважаючи на все, що сталося, я продовжую сподіватися, що Росія не котиться назад до комунізму. Припущені помилки свідчать про те, що російська політична еліта повинна повернутися обличчям до демократизації. Їй потрібно зрозуміти, що незгода з урядом не є заколотом. Незгода з правлячою політикою може допомогти керівникам відкоригувати або виправити помилкові дії. З іншого боку, медіа-магнатам ще слід на ділі усвідомити, що ЗМІ не є їхньою особистою іграшкою. Обом сторонам потрібно розуміти, що телебачення — це більш, ніж дійна корова, що дає прибуток від реклами.
Проте захід не повинен розглядати боротьбу за «ТВ-6» як момент істини. Реформи тривають, але вони здійснюються більш болючими методами, ніж ми сподівалися.
Григорій ЯВЛІНСЬКИЙ, депутат Державної Думи Росії, лідер партії «Яблоко».
