Віктор Медведчук: "Національна ідея не винна в тому, що нею спекулюють"

Під час передвиборної кампанії чимало партій, в основному із числа правих та правоцентристських, педалюють увагу виборців на тому, що мовляв, саме вони і тільки вони є носіями та виразниками української національної ідеї. При цьому оформлення національної ідеї набуває інколи такого вигляду, котрий здатен тільки перелякати пересічного виборця. Якою ж має бути сучасна українська ідея? Про це кореспондент "Дня" веде розмову з народним депутатом України, доктором юридичних наук Віктором Медведчуком.

- Насамперед хотілося б почути Вашу думку про те, яке значення має об`єднуюча, національна ідея в житті суспільства.

- У розвитку будь-якого суспільства чи не вирішальне значення мають пануючі в ньому ідеї. Важливо тільки, щоб такі ідеї відповідали позитивним, демократичним, гуманним критеріям. Адже історія людства знає випадки, коли цілі народи піддавалися різним спокусам, віддавали перевагу псевдоідеям, міфам, які вели їх до катастрофи. На жаль, ще й сьогодні у світі поширюються ідеї, котрі сіють ворожнечу між людьми, призводять до протистояння, насильства, воєн.

Ситуація могла б бути загрозливою, якби у світовій історії не було інших прикладів, коли передові, прогресивні ідеї сприяли виходу народів, держав із кризового стану, в якому вони опинялися з тих чи інших причин. Саме до таких ідей слід віднести ідеї "Нового курсу", проголошені Франкліном Рузвельтом у період "великої депресії" кінця 20-х - середини 30-х років нашого століття. Вони стали ідеологічною основою подальшого інтенсивного розвитку Сполучених Штатів. В Індії це був гандизм, із його теорією активного "ненасильства" та самоврядування общин, на Заході - ідеї лібералізму та соціал-демократії тощо.

- А які ідеї об`єднували народ України в його пошуках кращої долі?

- Що стосується України, то в ній у різні часи поширювалися ідеї так званого "духу народу". На них спиралися у своїх політичних доктринах (дуже різних за змістом) такі відомі діячі, як М.Костомаров, П.Куліш, М.Грушевський. А коли говорити про джерела демократичної національної ідеї, то, безперечно, поряд із Кулішем і Грушевським слід назвати Т.Шевченка, М.Драгоманова, І.Франка, Л.Українку та багатьох інших діячів української культури. На початку ХХ століття відбувалося перетворення ідеї "духу народу" на кілька концепцій національної ідеї. Одна з найобгрунтованіших серед них належить діячам соціал-демократичного табору (В.Винниченко, І.Мазепа, Ю.Лавріненко, І.Багряний, Ю.Бачинський). Проте ці концепції створювалися або напередодні і під час української революції 1917 - 1921 років, або за межами СРСР.

- Зрозуміло, чому...

- Так, за радянських часів і гадки не могло бути, щоб обгрунтувати національну ідею якогось народу, бо це відразу ж було б розцінено як підрив принципу соціалістичного інтернаціоналізму. Невипадково протягом 70 років носії національних ідей у союзних республіках, а особливо в УРСР - насамперед інтелігенція та заможне трудове селянство - жорстоко винищувалися. І тільки наприкінці 80-х - на початку 90-х років українська національна ідея ожила й почала інтенсивно поширюватися серед народу. Однак, на превеликий жаль, на перший план виходив не державно-політичний, економічний та соціально-культурний, а переважно суто етнічний вимір цієї ідеї. Це й дало привід для висловів, на кшталт "національна ідея не спрацювала" або "національна ідея виродилася у правий екстремізм", які, безумовно, є суттєвим перебільшенням. Адже національна ідея не винна, що знаходяться люди, які спекулюють нею.

Без ідеї, котра об`єднує весь народ, жодні проекти реформ, жодні наміри поліпшити життя суспільства не запрацюють по-справжньому. Тим часом відбувається (хоча поволі й хаотично) втілення в життя певних складових української ідеї. Вибір на користь національної державності - це вже частина реалізації національної ідеї так само, як і ухвалення Конституції (в минулому українцями були створені чи не найдемократичніші конституції свого часу: конституція Пилипа Орлика та Конституція Української Народної Республіки), відновлення органічного зв`язку минулого, сучасного і майбутнього. А відновити цей зв`язок неможливо без об`єднання різноманітної культурної спадщини (в тому числі й російськомовної української культури) в одне ціле на засадах сучасного культурного рівня і прагнення до національної суверенності в культурній сфері.

Додамо до цього, що сучасна національна ідея несумісна із шовіністичними поглядами та їх пропагандою, вона не може бути засобом ідеологічного придушення інакодумців. А без економічного підгрунтя яка нація може заявляти про своє право на гідне існування?

- Вам належать численні публікації із проблеми національної ідеї, зокрема монографія "Сучасна українська національна ідея і питання державотворення". Який підхід до цієї ідеї, на Вашу думку, є найпліднішим?

- Підхід, який допоможе поєднати найважливіші складові національної ідеї. Він полягає у використанні теоретичної формули, котра якнайповніше відбиває динаміку і глибинність суспільних процесів: "Людина - світ людини - держава - суспільство". Не вдаючись до детальних теоретичних обгрунтувань цієї формули, хочу запропонувати (звичайно, в основних рисах) результат такого підходу - основні виміри сучасної української ідеї. До них належать:

- повага до національних джерел, розвиток національної спадщини, повне розуміння сьогоднішніх проблем і завдань та орієнтація під час їхнього розв`язання на світові демократичні стандарти;

- людина, її здоров`я, честь, гідність, права і свободи - основні цінності, що їх охороняє держава;

- плюралізм і державна підтримка форм власності, що гарантують справжню свободу і благополуччя особистості;

- сім`я - основний осередок суспільства, що разом із державою відповідає за виховання здорового молодого покоління;

- розвиток української національної культури, державної мови з урахуванням інтересів етнічних меншин, які проживають в Україні;

- використання позитивного світового досвіду щодо розвитку інститутів демократії, вдосконалення форм і методів діяльності державного апарату і місцевого самоврядування, визнання методів взаємних консультацій і погоджень, досягнення злагоди в суспільстві - основні та першочергові заходи державного керівництва;

- здорове довкілля, його захист - стандарти повсякденного життя українського суспільства;

- Україна як суб`єкт міждержавних відносин - член світової співдружності миролюбних країн, суб`єкт активної зовнішньої політики;

- любов, терпіння, повага, взаємодопомога, чесність і відкритість - основні параметри виховання молодого покоління.

Українська національна ідея, безумовно, може стати тією рушійною силою, яка сприятиме розвиткові країни. Однак це станеться лише тоді, коли український народ, попри всі етнічні розбіжності, буде єдиним у здійсненні настанов своєї загальної, об`єднуючої ідеології. На історичному шляху нашого народу, на шляху реалізації сучасної української національної ідеї буде ще багато труднощів. Але відступати нам нікуди. Дорогу здолає той, хто йде вперед.