Чому досі існує «каста недоторканних»?

Одним із найяскравіших та найдоступніших свідчень змін в країні є характер стосунків у суспільстві між різними його верствами. Вони відображають стан інститутів, які мають забезпечувати правопорядок, рівність кожного перед законом, та свідчать про рівень корумпованості правоохоронних органів та судів. Розуміння ж відсутності справедливого покарання за злочини породжує безправ’я, свавілля та правову нерівність у суспільстві. Таким чином виділяється «каста недоторканних», яка завдяки своїм зв’язкам та матеріальним статкам здатна забезпечити собі життя без обмежень. Так з’являються мажори, які безкарно збивають людей на авто, депутати, які полюють на громадян, судді та чиновники, на яких не розповсюджується правосуддя.

 Прикладів свавілля «недоторканних» можна наводити багато. Часові рамки тут не обмежені. Ось деякі випадки. В 2007 році в Луганську автомобіль «VW Passat» на швидкості близько 120 км/год. на смерть збив жінку й шестирічного хлопчика. Від удару жінці відірвало ногу, і її відкинуло на 5 метрів, а кросівки хлопчика знайшли за 20 м від місця ДТП. Водій авто вибіг із машини і втік. Співробітники МВС встановили, що за кермом перебував суддя Господарського суду Луганської області Олександр Закропивний. Пізніше суд виправдав його, а винними визнали потерпілих — у крові збитої жінки нібито знайшли алкоголь. Сьогодні Олександр Закропивний є суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 Ще один приклад — миколаївський мажор, син циганського барона Олексій Казиміров. За свою «водійську практику» він був учасником численних ДТП, у тому числі він врізався на своєму авто в трамвай, який внаслідок зіткнення перевернувся, але через погрози та підкуп жоден із постраждалих не написав заяву в міліцію. Проте найтрагічніша подія сталася в 2011 році, коли сп’янілий Казиміров, перебуваючи у нетверезому стані, на смерть збив 19-річну дівчину на пішохідному переході. Його було засуджено на шість років ув’язнення, проте винуватець надав «довідку» про нібито пухлину мозку, яка спричинила порушення зору, через що Казиміров не помітив дівчину. На підставі цього засудженого було звільнено від покарання. Проте 2 червня з’явилася інформація, що миколаївське ДАІ зупинило Казимірова, який знову перебував за кермом у нетверезому стані.

 Це з нещодавньої історії. Але резонансні злочини представників «касти недоторканних» останнім часом вже стають певною закономірністю. 14 червня в Національному парку біля селища Гайдари, що на Харківщині, катер на високій швидкості пронісся по річці Сіверський Донець у зоні, де плавали люди з дітьми. Гвинтом він наніс небезпечні для життя травми 40-річному чоловікові, який був у воді. Слід зазначити, що рух моторних човнів у природоохоронній зоні заборонено законом. Мабуть, знаючи це, водій катера намагався втекти з місця пригоди, але потім винуватці страшної події взяли на себе оплату медичної допомоги, натомість намагаючись шантажувати дружину потерпілого, щоб та «не піднімала шуму».

 Інший інцидент стався вже наступного дня — 15 червня, в селі Козин Обухівського р-ну Київської області. Він вражає своєю нелюдською жорстокістю. В дітей 8—12 років, які купалися неподалік від приватного маєтку на березі озера, почали прицільно стріляти з рушниці. В результаті одну дитину було поранено. Народному депутатові Антону Геращенку, який звернув увагу на інцидент, вдалося встановити, що в дітей стріляв охоронець VIP-котеджів, розташованих на березі громадського ставка. «Потрібно буде встановити: рішення стріляти в дітей — це був задум самого охоронця або його напоумив це зробити господар особняка?, — зазначив Геращенко на своїй сторінці у Facebook. — Суд може дати особі, яка стріляла в дітей, до семи років позбавлення волі. І ніякий господар, власник шикарного особняка, його не захистить, хоч ким би він був!». Пізніше депутат зазначив, що власником «шикарного особняка» є не хто інший, як Георгій Мазуров, екс-замдиректора (2011—2012) держкомпанії «Укрспецекспорт». «Він був заступником колишнього міністра оборони України Дмитра Саламатіна, який допомагав Путіну руйнувати українську оборонну промисловість і національну безпеку країни, а нині перебуває в розшуку в РФ, — пише Геращенко. — Про його причетність до розстрілу дитини можна буде судити після допиту того, хто безпосередньо стріляв у хлопчину. За даним фактом міліцією Київської області порушено кримінальну справу». Чи не стануть корупційні зв’язки та статки Мазурова перепоною для правосуддя, як зазначив народний депутат, — покаже подальший перебіг слідства. Проте всі ці ситуації є свідченням того, що в Україні стан суспільних відносин не змінився. Для того, щоб органи правопорядку почали чесне розслідування, потрібен громадський тиск або увага високопосадовців. І реалії такі, що представники режиму Януковича, мажори та чиновники (в поганому сенсі слова) непогано себе почувають у новій постреволюційній Україні. Більше того, як і раніше, «каста недоторканних» безкарно стріляє по людях, «захищаючи» від дітей майно, зароблене на скромній посаді держслужбовця, або пересувається на своїх транспортних засобах де й як заманеться.

«...ПРИРЕЧЕНІ НА ПОСТІЙНІ МАЙДАНИ»

Євген ГОЛОВАХА, заступник голови Інституту соціології НАН України:

 — У 1990-ті роки завдяки великому майновому розшаруванню і виділенню політико-економічного естеблішменту в нас склалося неостанове суспільство. В Україні виділився закритий прошарок людей, який відтворюється завдяки внутрішнім політико-фінансовим можливостям впливу. Ці люди живуть у зовсім іншій реальності, ніж інша частина українського населення. Цьому невеликому відсотку громадян належить найбільша частка економіки країни та всі політичні важелі. І зараз ми знову все більше розуміємо, що всі політичні проекти, навіть найбільш екзотичні, створюються на кошти саме цих людей.

 Щоб забезпечити своє існування, цей прошарок зацікавлений у підтриманні тотальної корупції. Маючи політичний та економічний вплив, він підживлює корумпованих чиновників, суддів та правоохоронців, які також забезпечують собі дуже непоганий економічний статус. За це закрита група людей отримує абсолютну недоторканність — не формальну, як народні депутати, а реальну та повну. В Індії був стан «недоторканних», до яких не можна було навіть торкатись, адже вони вважалися найнижчим прошарком суспільства. У нас же існує «стан недоторканних навпаки», адже до нього належить найвищий прошарок суспільства.

 Багато в чому саме проти цього стану виступали люди на майданах, але складається враження, що змінити можна що завгодно, окрім можливостей цих персон. Невипадково озвучувалося багато ідей щодо введення податків на розкіш, але нічого з цього не вийшло — потроху все виключили, і зрештою всі проблеми з поповненням бюджету було покладено на пенсіонерів та пересічних громадян. А розкіш так і залишається недоторканною, як і весь клан, який нею володіє.

 Ця форма замкнутої системи і є головною проблемною нашого суспільства. Як її здолати — дуже серйозне і складне питання, але від його вирішення залежатиме перспектива існування нашої держави. Лише тим, що ми проголосили європейський шлях або вилучили з цього стану один клан Януковича, проблему не вирішити. Це лише ознака того, що не слід нахабніти і намагатися стати над іншими — є червона межа, яку не можна переходити, бо це спричиняє жорсткий суспільний спротив. На жаль, цей спротив спричинило таке зухвале нахабство. Але якщо його допустити знову, ми будемо приречені на постійні майдани.