Що робити з недоторканністю депутатів?

Тема зняття депутатської недоторканності не нова, можна навіть сказати, хронічно актуальна. Особливо на тлі останніх подій із позбавлення імунітету кількох народних депутатів — Довгого, Полякова, Розенблата, Добкіна... Інша справа, що за великим рахунком це шоу і гра, направлена на імітацію і відволікання уваги, ніж на справжню боротьбу з корупцією і бажання притягнути до відповідальності згаданих депутатів. Під час обговорення у Раді зняття з них недоторканності парламентарі неодноразово заявляли, що потрібно позбавляти імунітету всіх депутатів, а дехто навіть згадував про Президента і суддів.

І от днями більше півтори сотні парламентарів (ініціаторами стали 158 депутатів з різних фракцій і груп, а також позафракційні) зареєстрували (під номером 6773) у Верховній Раді проект закону про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності). Правда, самого тексту закону на сайті ВР поки немає. Згідно з Конституцією, ініціювати зміну в ній може або Президент, або не менше 150 депутатів. До слова, Петро Порошенко ще в січні 2015-го на зустрічі з лідерами фракцій ВР виступив із ініціативою скасувати депутатську недоторканність і обмежити недоторканність суддів.

Буквально одразу відповідний президентський законопроект був внесений до порядку денного сесії. Пізніше правомірність закону підтвердив і Конституційний Суд. Але він так і не був проголосований. А от зареєстрований законопроект депутатів ще має пройти розгляд в комітетах ВР з питань: правової політики і правосуддя, регламенту та організації роботи Верховної Ради України, бюджету, запобігання і протидії корупції та європейської інтеграції.

«Я проти законопроекту Юрія Левченка (головний ініціатор) під номером 6773, бо я в цілому проти такого підходу, — коментує «Дню» заступник голови фракції БПП Анатолій Матвієнко. — У нас вже є подібний законопроект на розгляді в парламенті від Президента. Тому спочатку потрібно було з ним розібратись, а вже потім вносити інший. Не може бути одразу двох законопроектів. Існують рекомендації Конституційного Суду щодо законопроекту Президента і були доручення його доопрацювати. Але він так і не був доопрацьований. Тому я вважаю, що депутати спочатку мають розглянути законопроект Президента».

«Я підтримую будь-яку ініціативу, яка відповідає передвиборчим обіцянкам депутатів, — каже народний депутат від «Народного фронту» Леонід Ємець. — Так, є кілька законодавчих ініціатив щодо зняття недоторканності. І мене цікавить не те, яка саме з них буде швидше реалізована, а сам факт зняття недоторканності. Існує нюанс, який полягає в тому, що не може одне і те саме питання розглядатись двічі. Президентський законопроект, окрім депутатської недоторканності, стосувався зняття і суддівської недоторканності, але останню вже зняли. В такому випадку можна виокремити з того законопроекту лише депутатську недоторканність і рухатись далі. Або можна запускати процес знову. Я прихильник того, щоб виокремити питання зняття суддівської недоторканності із президентського законопроекту, адже це питання вже вирішено. Почекаємо, як сформулює свою позицію апарат Верховної Ради щодо можливості виокремлення питання щодо недоторканності суддів. Тому я підтримую ініціативу і Президента, і парламенту, аби цей процес якнайшвидше був вирішений. Маю надію, що цим складом парламенту ця недоторканність буде знята».

А тепер по суті самого законопроекту і самої теми недоторканності. «Я не підписав законопроект, тому що він ліквідовує право захисту виборця, — каже Анатолій Матвієнко. — Підкреслюю — виборця, а не депутата, якого обрали люди. Обмежувати недоторканність треба грамотно і обережно. Дійсно, те що ми маємо зараз — це розбещує парламент і робить його корумпованим. Але те, що пропонує Левченко, розбещує його ще більше, адже в такому разі парламент підпадає під ручне управління. Бо до влади може прийти така людина, як Янукович, і тоді депутати будуть ходити строєм або не будуть ходити на сесії зовсім, бо будуть зайняті походами до слідчих органів».

«Моя пропозиція зводиться до того, що проти будь-якого депутата, як і проти будь-якого громадянина, можна порушити кримінальну справу, і для цього не треба питати Верховну Раду, — ділиться рекомендаціями Анатолій Матвієнко. — Депутат повинен мати право зайти в будь-який колектив, окрім закритих підприємств, і мати можливість втрутитись у справедливе вирішення тієї чи іншої проблеми. Тому лише рішення суду може бути підставою для арешту або затримання депутата і тільки у виняткових обставинах при рішенні Верховної Ради. Така правова норма існує у всіх демократичних країнах. Вона забезпечує, з одного боку, відповідальність депутата, а з іншого, не дає можливість перешкоджати його діяльності. А ось відсутність недоторканності, як пропонується в згаданому законопроекті, існує лише в диктаторських країнах, де парламент має номінальну функцію. Такими країнами є РФ, Куба, Венесуела... У нас зараз  відбувається введення людей в оману. Замість того, щоб виборцю розтлумачити всі нюанси, йому пропонують гучні гасла та популістичні законопроекти, які все одно не отримають потрібної кількості голосів».

«Звичайно, зняття недоторканності може поставити депутатів в залежність, — знову апелює Леонід Ємець. — Якщо ми говоримо про диктатуру глави держави, то ніяких юридичних запобіжників проти цього просто немає. Сама недоторканність для того і вводилась, щоб депутат був незалежним від будь-яких впливів. Але бачимо, що депутати почали цією недоторканністю надто зловживати. Тому, якщо майже всі політичні сили обіцяли, що як тільки потраплять до стін парламенту, то проголосують за зняття недоторканності, то вони мають свою обіцянку виконати». 

Якщо ми звернемо увагу на європейський досвід, то там також існує депутатська недоторканність, але вона далеко не є такою, як у нас в країні. Інститут законодавства Верховної Ради раніше провів дослідження, вивчивши конституції 64-х держав світу. Так-от, у більшості країн парламентарій не може бути заарештований, за винятком, коли його затримано на місці злочину. Така практика існує у Бельгії, Австрії, Греції, Франції. Конституція у Португалії, Швеції, Фінляндії обмежує депутатський імунітет, залежно від тяжкості злочину. У більшості ж європейських держав недоторканність поширюється на час парламентської сесії, а у Великобританії, наприклад, за 40 днів до відкриття сесії, на час її проведення, а потім ще 40 днів по її завершенню (близько трьох місяців на рік).

«Якщо ми говоримо про зняття депутатської недоторканності, то потрібно мати гарантії того, що проти депутата не буде безпідставно порушена кримінальна справа з політичних, а не об’єктивних мотивів, — коментує «Дню» президент Українського юридичного товариства Олег Березюк. — Тобто необхідні відповідні запобіжники для цього, головним чином має бути незалежний суд, якого у нас поки немає. Тому говорити про зняття недоторканності в Україні, я вважаю, поки зарано. Я б депутата порівняв із адвокатом, який на сьогодні також має адвокатську недоторканність. Затримати адвоката, провести у нього обшук можна лише із санкції заступника генпрокурора України. Це дає достатньо гарантій проти зловживання. Депутат по суті виконує представницькі функції, як і адвокат. Якщо депутат захищає інтереси громадян проти зловживань в сфері виконавчої влади, яку він має контролювати, то йому потрібна недоторканість. Без недоторканості він буде залежним від органів виконавчої влади, то відповідно і контролювати їх він не зможе. Так само я проти зняття недоторканності із суддів. Якщо суддю або депутата застають на місті вчинення злочину, то звичайно його потрібно затримувати і притягувати до відповідальності. Але, вважаю, що замість того, щоб говорити про повне зняття депутатської недоторканності, треба було б створити систему стримування і противаг, як в США. Одна гілка влади має залежати від іншої для спільного контролю одна одної».

Один із авторів української Конституції Віктор Шишкін вважає, що наразі Конституцію взагалі чіпати непотрібно. «На моє переконання, підняття питання зняття депутатської недоторканності є політичним піаром, — сказав «Дню» перший генеральний прокурор України (1991—1993 рр.), суддя Конституційного Суду (2006—2015 рр.) Віктор Шишкін. — КС як мінімум 5—6 разів вже давав згоду на зміни до Конституції щодо депутатської недоторканності. Але нічого досі не змінилося. Я прихильник того, що Конституція є іконою держави і ніхто не має права її порушувати, а зміни до Конституції під час умов воєнного стану, в яких ми фактично перебуваємо, є якраз таким порушенням. Конституція в цей час не може бути змінена».

«Коли я був депутатом, то сам виступав за зняття депутатської недоторканності, — продовжує Віктор Шишкін. — Підкреслюю — коли був депутатом. Коли ж я вже не мав мандат, то виступав і виступаю проти зняття імунітету з депутатів. Чому? Тому що їх потрібно захистити. Є депутати, їх мало, які справді борються з корупцією і максимально намагаються захистити права людини. І ось вони можуть потрапити під удар першими. Інше питання, що депутатську недоторканність дійсно треба реформувати. Але для цього можна змінювати закони, а не змінювати Конституцію. У нас настільки недалекоглядні політики і юристи, що вони просто не хочуть шукати механізми реалізації своїх ідей чи уявлень через закон при цьому не руйнуючи Конституцію».