Смертельна місія

У неділю біля населеного пункту Пришиб Луганської області, на території, яка контролюється російськими окупаційними військами, був підірваний автомобіль ОБСЄ, внаслідок чого представник цієї місії, громадянин США, загинув, інші його колеги зазнали поранень. Причина — підрив на міні. Інцидент цей є винятковим, адже такої трагедії не траплялося.

Терміново з’явилась заява від Президента України Петра Порошенка про необхідність вводу на Донбас миротворчого контингенту під егідою ООН. Про це йшлося у телефонній розмові з держсекретарем США Рексом Тілерсоном. У ЗМІ одна за одною з’явились заяви глибокого занепокоєння стосовно загибелі представника ОБСЄ. Відреагувало і МЗС РФ, де назвали підрив автомобіля ОБСЄ провокацією, «спрямованою на підрив процесу врегулювання конфлікту на Донбасі». На думку МЗС РФ, ця провокація вигідна тим, «хто не зацікавлений у виконанні політичних, економічних і гуманітарних положень мінського «Комплексу заходів». Ну і, звичайно, Москва хоче, щоб були проведені переговори на рівні Києва, Донецька і Луганська. Знову ж таки Кремль не оминає приводу заговорити про прямі переговори між Києвом і маріонетками Кремля, тобто фактично визнати їх стороною. Цинізм заяв російської сторони передбачуваний, та все ж світова спільнота у своїх реакціях мала б спершу акцентувати на першопричину подібних трагедій. До того як РФ не напала на Україну, ні війни, ні АТО, ні тисяч смертей ніхто навіть не міг уявити. Кого ж, як наслідок, звинуватило ОБСЄ?

ФОТО РЕЙТЕР

Перший заступник голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Олександр Хуг заявив, що закладання мін на дорозі, де підірвався патруль організації, суперечить Мінському меморандуму від 2014 року, і закликав всі сторони розмінувати території. Самі ж проросійські бандити «ЛНР» заявили, що автомобіль ОБСЄ «відхилився від основного маршруту і рухався другорядними дорогами». Тобто поїхав по прокладеному росіянами мінному полю. Головуючий в ОБСЄ голова Міністерства закордонних справ Австрії Себастьян Курц зауважив, що діяльність місії «занадто часто ускладнена погрозами, обмеженням доступу, шляхом дезінформації або знищення її технічних засобів». Генеральний секретар організації Ламберто Заньєр у понеділок, 24 квітня, заявив: «ОБСЄ розпочала розслідування інциденту і чекає на максимальну співпрацю з усіма зацікавленими сторонами». При цьому Заньєр поклав відповідальність за трагедію «на обидві сторони». І знову ж таки лунає тема «сторін».

То хто ж ця друга сторона? Кремлівські найманці чи сам Кремль? Ця деталь «відповідальності всіх сторін» акцентувала на умовах правової невизначеності, в яких перебуває окупована частина Донбасу. Адже дійсно, жодного документа, який би офіційно визнавав цю територію окупованою, немає. Термін «тимчасово непідконтрольна Україні територія» ніяк не кореспондується із обов’язками окупанта утримувати зайняту територію. Знову виникає вже класичне запитання — АТО чи війна? Якщо АТО, то згідно із міжнародними нормами, чи не на країні, яка проводить антитерористичну операцію, лежить відповідальність за втрати серед мирного населення? Інша справа, що саме ОБСЄ вже три роки має можливість наочно переконатися в тому, що на Донбасі триває не боротьба із «терористами», яких Путін записав у трактористи і шахтарі, а війна із агресором і окупантом, тобто РФ та її найманцями. Як Україна може гарантувати безпеку будь-кому в Луганську чи Донецьку?

Перший віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко на своїй сторінці у «Фейсбуці» відреагувала: «Раніше бойовики тільки погрожували спостерігачам СММ ОБСЄ, залякували їх, блокували і не пускали машини, обшукували, клали обличчям у сніг і так тримали. Тепер почали підривати. Очевидно, що це акт залякування, тиску на місію з метою зупинити її роботу, завалити ініціативу збільшення місії».

«Усім нам було дуже боляче дізнатись про загибель представників місіє ОБСЄ на Донбасі, — коментує «Дню» колишній голова Міністерства зовнішніх справ Володимир Огризко. — Ця трагічна подія є черговим свідченням того, наскільки є складною ситуація на окупованій території. Але мене не полишає думка, чому ОБСЄ не реагує таким само чином на щоденні повідомлення про загибель українських громадян і українських військових зокрема? Наголошую — ми втрачаємо майже щоденно по кілька людей. Це смерть від рук окупанта. Чи немає тут підходу з подвійним дном? Сталася трагедія із представником ОБСЄ, і ми бачимо хвилю заяв та вимог про розслідування і покарання винних. Але коли вбивають українських громадян, то чому у них не виникає запитань — хто в цьому винний? Отже, Україна має сама досягти такого рівня обороноздатності, щоб без будь-яких місій, в тому числі спостережних чи військових, могла навести лад на своїй території. За нас це ніхто не зробить. Я маю великі сумніви щодо реальності вводу воєнної місії ООН на Донбасі. Причина проста — Рада Безпеки ООН, де присутня РФ (про рівень представників РФ ми всі вже знаємо), ніколи не прийме рішення такого плану. РФ це не вигідно, адже тоді всі злочини Кремля будуть фіксуватися. А це означатиме, що РФ позбавиться інструменту дестабілізації України. Вона не для того розпочинала війну проти нас, щоб від цього відмовлятися. Тому я не вірю в заклинання про можливість вводу воєнної місії на Донбас і вважаю, що єдиний аргумент, який у нас є, це наша здатність завдати агресору дуже болючого удару у відповідь, для того, щоб його втрати не були співвідносні із тими перевагами, які він хоче отримати від своєї агресії».

Тему можливого вводу миротворчої місії ООН на Донбас піднімають давно, що викликає багато спірних питань. Зрозуміло, що РФ як член Ради Безпеки ООН буде саботувати введення такої місії. З другого боку, що саме може дати ця місія Україні для врегулювання збройного конфлікту, тобто де-факто війни? Звичайно, наявність такого контингенту на сході України буде означати перехід до так званих виборів на окупованій території. При цьому під терміном «воєнна місія» багато хто розуміє повноцінний воєнний контингент. Насправді, як показує світовий досвід, слово «воєнна» в даному випадку є досить умовним. По суті, проти потужного анклаву, який створила на Донбасі Росія, такий контингент ООНівців буде безпомічним. Особливо якщо серед такого контингенту будуть росіяни, що досить ймовірно.

«Звичайно, як луганчанин і громадянин України я всіляко підтримую заяви Президента щодо введення воєнної місії ООН на Донбасі, — говорить «Дню» громадський діяч Денис Денищенко. — Якщо у нього таке переконання є, то впевнений, що в законодавчому полі можна створити для цього передумови. Я не можу зрозуміти, чому представники ОБСЄ покладають відповідальність за загибель їхнього члена на обидві сторони. Абсолютно очевидно, що винна в цьому сторона окупанта. Існує термін — тимчасово непідконтрольна Україні територія. Звідси випливають і юридичні наслідки відповідальності. Зараз ту територію контролює РФ. Нехай РФ і відповідає за свої злочини. Не виключаю, що підрив автомобіля ОБСЄ був провокацією РФ. Переконаний, що світовій спільності давно треба приймати більш серйозні заходи аж до введення воєнної місії ООН. Взагалі існує проблема з тим, що місцеве населення достеменно не розуміє ролі ОБСЄ. Тільки якщо з нашого боку триває роз’яснення сфери діяльності ОБСЄ, то на окупованій території РФ робила все, щоб ОБСЄ сприймали як сторону конфлікту. Таке викривлення розуміння діяльності ОБСЄ робили навмисно. Окупант не приховував навіть, що готує провокації стосовно ОБСЄ, що зафіксовано на відео. Можна сказати, що згадана трагедія із представниками ОБСЄ стала певним плодом попередньої діяльності окупанта».

Насправді умови перебування місії ОБСЄ на окупованій території Донбасу є винятковими. ОБСЄ дорікали в їхній «підсліпуватості», коли її представники не помічали очевидні порушення окупантом режиму тиші, прав людей тощо. Свого часу навіть траплялись скандали навколо «гулянок» ОБСЄшників у розкішних ресторанах Луганська і Донецька. Але значення роботи ОБСЄ важко переоцінити в умовах тотального безправ’я і домінації окупаційної влади, особливо в моменти загострення конфлікту. Здругого боку, заяви представників ОБСЄ про «провину» обох «сторін» та вимоги розмінувати території під час неприпинення агресії з боку РФ проявляють глибинне нерозуміння всієї складності ситуації. Зрештою, на війні як на війні. І відповідати має той, хто її розпочав.