Великою нацією нас робить не наше багатство, а те, як ми його використовуємо.
Теодор Рузвельт, 26-й президент США

У «справі Пукача» вагомий поворот

«Я високо оцінюю можливість задоволення касаційним судом скарг Олексія Подольського та його представників», — адвокат Тетяна КОСТІНА
10 серпня, 2017 - 18:50

«Три роки Генеральна прокуратура відмовлялася навіть реєструвати заяву про злочин, — пише у себе в FB потерпілий у «справі Гонгадзе — Подольського» Олексій Подольський. —  Йдеться про шантаж Пукача і погрози життю його дітей. Шантажували і погрожували з однією метою: щоб він замість Кучми й Литвина назвав замовниками вбивства Гонгадзе Марчука та Мороза. Пукач називає серед шантажистів і суддю Мельника, і Валентину Теличенко, і генералів СБУ, і ще цілий стос відставних і дійсних працівників ГПУ. Відмовляли по черзі п’ять генеральних прокурорів: Пшонка, Махніцький, Ярема, Шокін, ну, й Юрій Луценко. Тепер відмовити було неможливо, адже Луценка зобов’язав зареєструвати заяву про злочин Вищий суд України. ...Днями був у київській прокуратурі, де дав слідчому докладні покази на 22 сторінки з 29 документальними додатками...».

Це доволі суттєвий поворот у відомій і довготривалій справі. Чим він викликаний? Про це ми розпитали адвоката Олексія Подольського — Тетяну КОСТІНУ. До процесу вона долучилася в жовтні 2016-го. Попри складність і резонансність цієї історії, за цей час Тетяна встигла достатньо добре ознайомитися зі справою. Більш того, вона вже взяла участь в декількох засіданнях Вищого спеціалізованому суду щодо цієї справи. За словами Олексія Подольського, «останні переможні для нашої команди рішення Вищого спецсуду — це саме її заслуга». «Вона є професійним адвокатом, має солідний стаж роботи та головне — боєць. А в нашій справі це дуже важливо», — характеризує свого адвоката Подольський. Сама Тетяна Костіна своє долучення до справи аргументує так: «Для мене як для юриста та громадянина ця справа є дуже принциповою, не кажучи вже про країну в цілому, адже це ключ до вирішення багатьох проблем в нашому суспільстві».  

«ЗАЛИШАЄТЬСЯ НАДІЯ, ЩО КИЇВСЬКА ПРОКУРАТУРА ПЕРЕВІРИТЬ НАДАНІ НАМИ ДОКАЗИ Й ДОПИТАЄ ПРИЧЕТНИХ ОСІБ»

— Тетяно, отже, як минула зустріч у столичній прокуратурі та які перспективи цієї справи?

— Протягом кількох років Генеральна прокуратура зі згоди колегії суддів Апеляційного суду в м. Києві, а іноді навіть за їхнім сприянням, ігнорувала численні заяви Олексія Пукача, який, безумовно, винний у вбивстві Георгія Гонгадзе та жорстокому насиллі над Олексієм Подольським, про шантаж, погрози та інший незаконний вплив на нього. Він стверджує, що  цим тиском від нього вимагали змінити його свідчення, надані під час слідства та суду щодо тих осіб, чиї злочинні накази він виконував, тобто свідчення саме щодо замовників жорстоких злочинів. Показання, які стосуються вищих посадових осіб держави того часу, зокрема Леоніда Кучми та Володимира Литвина. Пукач стверджує, що його шантажували й погрожували під час закритого судового процесу в Печерському суді. Йдеться про колишнього суддю Печерського райсуду Києва, головуючого у справі Пукача в суді першої інстанції Андрія Мельника, про вже колишню представницю Мирослави Гонгадзе в суді Валентину Теличенко, про представників прокуратури та інших сторонніх осіб.

В Апеляційному суді навіть доходило до відкритих суперечок із суддями: як тільки Пукач починав розповідати про злочин проти себе, вони одразу перебивали його і намагалися зробити так, щоб він замовк. І тільки завдяки послідовній і наполегливій роботі Олексія Подольського та його представника в суді Олександра Єльяшкевича, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду ще в жовтні 2016-го прийняла єдине можливе і законне рішення — скерувати відповідні заяви до ГПУ для внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Але, попри це, Генпрокуратура все одно свідомо продовжувала ігнорувати ухвалу касаційної інстанції. Тому 31 травня 2017 року колегія суддів Вищого спеціалізованого суду повторно прийняла рішення про направлення до ГПУ заяви для внесення відомостей до ЄРДР. І Генпрокуратура нарешті відреагувала. Однак її реакція була досить своєрідною. Замість того, щоб невідкладно виконати ухвалу суду — внести до ЄРДР і розпочати розслідування, вона направила цю справу до прокуратури м. Києва, тобто, до підпорядкованої, нижчої структурної ланки.  

Дійсно, нещодавно Олексій Подольський у моїй присутності дав свідчення в київській прокуратурі по цій справі. Також нами було надано близько 30-ти документів, які є доказами в цій справі. Олексій Ігорович, зокрема, заявив про необхідність допитати велику кількість осіб, яким відомі обставини в цій справі та які мали стосунок до тиску, погроз та шантажу Пукача. Серед таких осіб, як уже було сказано, Андрій Мельник, Валентина Теличенко, ще можна назвати представника ГПУ Андрія Ткачука тощо.

Крім цього, Олексій Подольський вимагає допитати як свідків народного депутата Ігоря Мосійчука та колишнього прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка. Ігор Мосійчук, до речі, публічно вже заявляв, що він готовий давати свідчення. Як відомо, даний народний депутат раніше перебував в СІЗО разом із Олексієм Пукачем і розповідав, що останнього вивозили начебто до суду, хоча в ці дні засідань у справі не було. А після того, як Пукач назвав у Печерському суді прізвища Кучми й Литвина, які мають сидіти поруч із ним на лаві підсудних, то, за словами Мосійчука, ставлення до нього у СІЗО стало набагато гіршим. У свій час, коли Яценюк був іще в опозиції, він також зробив публічну заяву про те, що Пукача возили у Межигір’я до тодішнього президента Віктора Януковича. 

Зараз ми чекаємо від столичної прокуратури здійснення необхідних та очевидних процесуальних дій, оскільки нами дійсно було надано багато матеріалів, які передбачають допит свідків та тих, кого Пукач звинувачує у злочині проти себе. Ми сподіваємося, що нам не доведеться публічно повідомляти суспільству про тих, хто намагається не виконувати рішення Вищого спеціалізованого суду.

— Про що свідчить те, що ГПУ «спустила» цю справу київській прокуратурі?

— Це дійсно викликає сумніви щодо ефективного розслідування, враховуючи як резонансність та важливість справи, так і вимоги ухвали суду. ВССУ доручив саме Генпрокуратурі внести відомості до ЄРДР і розпочати розслідування. Але, зокрема, виходячи з того, що нами було надано багато доказів, залишається надія, що київська прокуратура перевірить ці матеріали й допитає причетних осіб.

«ФОНД «ВІДРОДЖЕННЯ» ВІДМОВИВСЯ НАДАВАТИ ІНФОРМАЦІЮ ЩОДО ОБСЯГІВ ФІНАНСУВАННЯ  СПІЛЬНИХ ПРОЕКТІВ ЗІ СТРУКТУРАМИ РОДИНИ КУЧМИ — ПІНЧУКА»

— Під час судового засідання у Вищому спеціалізованому суді, ви заявили, що направили адвокатський запит до Міжнародного фонду «Відродження». Про що цей запит і якою була реакція?

— Адвокатський запит я підготувала й подала до Фонду за два тижні до останнього засідання в касаційному суді, тобто, до 31 травня. На той момент питання усунення Валентини Теличенко з судового процесу ще не було вирішено. У своєму запиті я перелічила конкретні запитання, відповіді на які повинен був дати Фонд, адже в його розпорядженні є ця інформація. Запитання стосувалися, зокрема, обсягів фінансування спільних проектів Фонду зі структурами родини Кучми — Пінчука, фінансування Фондом «Відродження» Валентини Теличенко у зв’язку зі «справою Гонгадзе — Подольського», а також фінансування деяких представників правоохоронних органів, окремих народних депутатів та журналістів, деяких посадових осіб державних органів, знову ж таки, у зв’язку зі «справою Гонгадзе — Подольського».

Але у конкретних відповідях на наші запитання Фонд відмовив, аргументувавши це вимогами конфіденційності. І тому, нібито, така інформація не може бути надана. Хоча ми й не ставили питання щодо фінансування народних депутатів чи представників правоохоронних структур заради того, щоб назвати їхні прізвища, ми просили надати інформацію — які суми були нараховані для фінансування тих чи інших посадових осіб саме у цій справі. Звісно, відмова надати інформацію викликає подив, адже саме Міжнародний фонд «Відродження» пропагує відкритість суспільства. Як бачимо, коли йдеться про «справу Гонгадзе — Подольського», про своє основне гасло вони одразу забули. Хоча з інших джерел (відповідей на наші запити) ми вже з’ясували, що Фонд мільярдера Джорджа Сороса таки скеровував значні суми на фінансування певних осіб, які пов’язані зі «справою Гонгадзе — Подольського». І ми не збираємося зупинятися, а будемо й надалі з’ясовувати цю інформацію.

«ВІДСУТНІСТЬ СТАТУСУ ПОТЕРПІЛОГО У ПОДОЛЬСЬКОГО В «СПРАВІ ЗАМОВНИКІВ» — ЦЕ ПОРУШЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗАКОНІВ І ВСІХ МІЖНАРОДНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ»

— Генпрокурор Юрій Луценко кілька місяців тому заявив, що «справу Гонгадзе — Подольського» в частині замовників планується завершити до кінця терміну його перебування на посаді. Але він нічого не повідомив про процесуальний статус Олексія Подольського у цій справі. Його вже визнано потерпілим?

— На сьогоднішній день статус Олексія Подольського у цій «справі замовників» не змінився. У цій справі (тобто щодо замовників злочинів, скоєних щодо нього та Георгія Гонгадзе) він, як і раніше, не має процесуального статусу потерпілого. Понад те, відповідь ГПУ на мій адвокатський запит із цього приводу є аналогічною до тієї, яку я отримала від Фонду «Відродження». Тобто, вони відмовляються відповідати по суті. Наприклад, ми також запитували в ГПУ про діяльність Громадської ради з питань реформ при Генпрокуратурі на чолі з Валентиною Теличенко. Але нам і цю інформацію не надають. Хоча йдеться про діяльність Громадської ради з питань реформ при державному органі, яка має бути відкритою. Відмова на наш запит може свідчити тільки про одне — ця Громадська рада або взагалі не виконує задекларованих функцій, тобто не існує, або є ширмою і прикриттям для іншої діяльності Генпрокуратури, яку вони не хочуть розголошувати публічно.

Ми це розцінюємо не лише як свідоме небажання надавати Олексію Подольському статус потерпілого, а й як небажання вирішувати питання щодо Теличенко, яку касаційна інстанція нарешті обґрунтовано й законно усунула від судового процесу у «справі Гонгадзе — Подольського». Те, що Олексій Ігорович немає статусу потерпілого у «справі замовників», це порушення чинного українського законодавства і всіх міжнародних зобов’язань, які взяла на себе Україна, не кажучи вже про норми моралі. Це ж злочин і суперцинізм, коли після побиття Олексія Подольського минуло вже 17 років, а він досі не має статусу потерпілого в частині замовників, а паралельно нам відмовляють у наданні інформації щодо Валентини Теличенко, яка взагалі не має права бути присутньою на цій справі.

Також я б хотіла звернутися до тих співробітників ГПУ, які відповідають на мої адвокатські запити, хоча я звертаюся особисто до генпрокурора, і сказати їм, якщо вони не знають: Юрій Луценко — це людина, котра зробила собі політичну кар’єру на цій резонансній справі. Пригадуєте знамениту прес-конференцію Олександра Мороза в листопаді 2000 р., коли були оприлюднені так звані плівки Мельниченка. Хто тоді натискав на кнопку магнітофона? Саме своєю власною рукою Юрій Луценко розпочав «касетний скандал». А хто був одним з лідерів акції «Україна без Кучми»? Той самий Юрій Луценко. Хто неодноразово заявляв, що ця справа — це справа честі для нього, зокрема, будучи головою МВС? Юрій Луценко. Сьогодні він — Генпрокурор країни. Але як юрист я можу сказати, що просто шокована тим, що досі у справі замовників вбивства Гонгадзе і катування Подольського, останнього не визнано потерпілим. Складається враження, що Олексій Подольський у статусі потерпілого просто заважає правоохоронним органам.

А чому справа щодо замовників розслідується окремо від решти «справи Гонгадзе — Подольського»?

— Від самого початку справу було порушено щодо безвісти зниклого Георгія Гонгадзе. Потім, коли знайшли тіло, це вже була справа за фактом умисного вбивства. Пізніше, коли знайшли виконавців, це була справа проти конкретних осіб. Згодом справу проти Пукача було виділено із загальної справи і скеровано до суду першої інстанції. Так само вони виділили в окрему справу головне питання, яке стосується встановлення замовників. Суто формально це розділення не є порушенням, але фактично може використовуватись як спосіб забезпечення безкарності саме замовників. Хоча багато років нічого не перешкоджає розслідувати справу в частині замовників і нічого не перешкоджає надати Олексію Подольському статус потерпілого. Але все це свідомо не робиться. Висновки очевидні...

«ЧОМУ ЗАСЕКРЕТИЛИ ОБВИНУВАЛЬНИЙ ВИСНОВОК ПУКАЧУ? СКОРІШЕ, ЩОБ ЗАЛИШИТИ ЗАМОВНИКІВ БЕЗКАРНИМИ»

— Під час останнього судового засідання Олексій Подольський заявив про те, що в протоколах справи відсутні знамениті слова Олексія Пукача про Леоніда Кучму й Володимира Литвина. Нагадаємо, що після оголошення вироку в суді першої інстанції, суддя Андрій Мельник запитав у засудженого, чи погоджується він з вироком, на що той відповів: «Я погоджуся, коли у цій клітці зі мною будуть Кучма і Литвин». Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду прийняла рішення про розсекречення аудіозаписів із Печерського суду. Як відбувається цей процес і коли він завершиться?

— Дійсно, в протоколах справи ці відомі на весь світ слова Пукача відсутні. Колегія суддів на чолі з Андрієм Мельником вирішила, що цих слів у протоколі не має бути. На нашу думку, це безпрецедентне порушення і стало останньою краплею для суддів касаційної інстанції, які прийняли рішення — розсекретити всі протоколи у справі Пукача. Звичайно, ми розуміємо, що це продовжує процес, але для всіх також очевидно — те, що відбувалося в суді першої інстанції, назвати судом не можна. Тому потрібні розсекречення і публічність.

Коли буде завершено цей процес? Поки невідомо. Ми порахували, що загальний час судових засідань у Печерському суді складає 165 годин. Процес розсекречення розпочато, до цієї роботи залучені фахівці з різних державних установ. Потрібно прослухати всі ці записи і порівняти їх із протоколами засідання, а головне, перевірити — чи дійсно там були секрети, через які суддя Мельник одноосібно вирішив засекретити протоколи. Особисто я з минулого року знайомлюся з матеріалами цієї справи, але поки ніяких секретів там не зустріла. У нашої сторони із самого початку виникло питання — чому та за яких підстав було засекречено обвинувальний висновок? Скоріше, причиною було не дати суспільству дізнатися правду і залишити замовників безкарними. Що більше я знайомлюся із матеріалами справи, то більше переконуюся в цьому.

Позитивно те, що процес розсекречення аудіозаписів розпочався, і, швидше за все, кропітка робота займе ще кілька місяців. Після чого ми будемо перевіряти, досліджувати, порівнювати матеріали справи із протоколами судових засідань, зокрема, і з приводу слів Пукача щодо Кучми й Литвина.

«ЯКБИ НЕ ВБИВСТВО ГЕОРГІЯ ГОНГАДЗЕ, ТО ВЖЕ ЗА КІЛЬКА ДНІВ ВІН МАВ СТАТИ ПРЕС-СЕКРЕТАРЕМ НА ТОЙ ЧАС ДЕПУТАТА ПЕТРА ПОРОШЕНКА»

— Які, на ваш погляд, перспективи касації Олексія Подольського та касацій його представників — Віктора Шишкіна й Олександра Єльяшкевича? Чи відбудеться відкритий судовий процес у цій резонансній справі?

— Нам потрібен справедливий і публічний суд, який не буде порушувати права сторін процесу. Наприклад, хоча б викличе до суду тих, кого потерпілий Олексій Подольський вже тривалий час називає замовниками злочинів проти себе й Гонгадзе. Ознайомившись із частиною матеріалів справи, мені стали відомі окремі факти, які можуть вплинути на розслідування, зокрема на задоволення касаційним судом скарг Подольського та його представників, оскільки юридичних підстав більш ніж досить. Я високо оцінюю таку можливість. І вважаю, що в цьому має бути зацікавлений Президент України Петро Порошенко. До речі, як свідчать матеріали справи, якби не вбивство Георгія Гонгадзе, то вже за кілька днів він мав стати прес-секретарем на той час народного депутата Петра Порошенка. Тобто, якби Георгія не вбили, він сьогодні міг би займати гідне місце в українському політичному житті, і не виключено, що був би прес-секретарем Президента України. Тому для нинішнього Президента ця справа дійсно має бути справою честі, як він про це неодноразово заявляв і навіть ставав на коліна перед пам’ятною дошкою вбитого журналіста.

«СПРАВУ ГОНГАДЗЕ —  ПОДОЛЬСЬКОГО» ПОТРІБНО НАРЕШТІ ЗАВЕРШИТИ — ЗАРАДИ ОЧИЩЕННЯ КРАЇНИ»

— Чим ця резонансна історія стала для вас особисто, адже навряд чи у вашій практиці до цього були подібні справи? Чи змінилися ваші погляди на новітню історію України?

— Безумовно, я раніше чула про цю справу. Але тільки після того, як я долучилася до команди Олексія Подольського та почала знайомитися із матеріалами справи, для мене стало очевидно та зрозуміло, як в дійсності відбувались ці жахливі злочини. Чим більше я читаю цю справу, тим більше я переоцінюю та переосмислюю... Я дійсно дізналася багато нового про нашу новітню історію. Для мене це є об’єктивна істина, і саме цю об’єктивну істину, про яку вже роками говорять Олексій Подольський і Олександр Єльяшкевич, хочеться донести до громадськості. Поки не буде вирішено цю справу, ми не можемо говорити про реформу правоохоронної чи судової систем, взагалі про правову державу. І тут я повністю погоджуюся з думкою, яка є головною в книзі «Дня» — «Котел», або Справа без терміну давності»: ми повинні нарешті поставити юридичну крапку в цій справі в частині замовників, інакше вона переслідуватиме нашу країну безкінечно і ми ніколи не виберемося з тих проблем, в яких перебуваємо сьогодні. «Справа Гонгадзе — Подольського» є найбільш показовою і резонансною. Її потрібно нарешті завершити — заради очищення країни.

Іван КАПСАМУН, «День», фото Руслана КАНЮКИ, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments