«Від єврооптимізму — до здорового українопрагматизму»

Черговий 18-й саміт Україна — ЄС, який відбувся учора в Брюсселі, не приніс стратегічних чи доленосних рішень для нашої країни. Скоріше можна сказати, що ця зустріч у верхах дала поштовх до якомога швидшої  розробки Києвом стратегії відносин з цим економічним блоком, яка б ураховувала українські інтереси.

Адже вперше сталось так, що Україна виконала умови плану візової лібералізації, а безвізового режиму досі немає і на цій зустрічі у верхах не було остаточно підтверджено. Як відомо,  українська влада упродовж року заявляла, що нам ЄС дасть безвіз, і для цього виконано 144 умови. Але уже давно було зрозуміло, що цього не станеться допоки у ЄС не буде погоджено механізм дострокового припинення безвізового режиму.  А через кризу в ЄС узгодження цього механізму застопорилось, і ніхто не знає, коли буде ухвалено рішення з цього питання. Відтак надання безвізу перенесено на невизначений час.

Знаючи все це, тим не менше, на Банківській заявили напередодні саміту, що він буде  нестандартним і стратегічним. «Щодо конкретних результатів,  — пояснив на брифінгу заступник глави адміністрації  Костянтин Єлисеєв, — то планується підписання меморандуму між Україною та ЄС про стратегічне партнерство в енергетичній сфері. Під час саміту відбудеться досить відвертий діалог з енергетичної проблематики, ми порушимо питання газопроводу Opal та проект Північного потоку-2».

Дійсно, в Брюсселі було підписано Меморандум на десять років, який охоплює різні сфери — атомну, вугільну, газову — і передбачає розробку плану конкретних дій з точки зору відносин України та ЄС. Також, як планувалося, сторони підписали окрему угоди щодо надання допомоги Україні в реалізації антикорупційних заходів (йдеться про 15 млн євро). Також було підписано договір про надання Україні допомоги у сфері адміністративної угоди (йдеться про надання 104 млн євро).

Голова комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна ГОПКО так прокоментувала «Дню»  заяву Банкової про стратегічний характер саміту: «Саміт не є стратегічним у сенсі, що НОВОЇ стратегії не затверджуватиметься. ЄС вважає і далі нас сусідом — і (не вголос) додає — перспективним. Ми далі говоримо Євроінтеграція не маючи на увазі вступу. На біду тут би треба і собі, не вголос, мати на меті вступ, але не цьому поколінню політиків це робити. Очевидно, ЄС має на увазі, що буде погоджено голландські заперечення та угоду про енергоспівробітництво, але це не досягнення, а виправлення вчасно не досягнутого. Успіхом є те, що ЄС побачив ДЛЯ СЕБЕ нову стратегічну мету в утриманні континенту для європейців. Таким чином, наш давній приспів «Без України нема Європи» — матеріалізувався, хай зусиллями агресора, але він тепер реальний».

Попри названі вище домовленості тема ненадання Україні безвізового режиму була чи не головною на спільній прес-конференції Президента України Петра Порошенка з президентом Європейської Ради  Дональдом Туском, головою Європейського парламенту Мартіном Шульцем и президентом Європейської комісії Жан-Клодом Юнкером. Зокрема глава української держави заявив, що Україна просить європейських партнерів виконати взяті на себе зобов’язання з питань введення безвізового режиму. Це перший саміт, де не Україні ставлять запитання, а ми, українська делегація, ставить їх нашим партнерам з ЄС з проханням виконати взяті на себе зобов’язання», — цитує Інтерфакс-Україна слова Порошенка.

Заступник директора Інституту світової політики Сергій Солодкий сказав «Дню», що справді Україна виконала всі критерії для отримання безвізу, і тепер м’яч на стороні дипломатії ЄС, який переживає цілий квітник криз, і невідомо коли буде узгоджено механізм відкликання візового режиму. «На жаль, Україні доводиться рахуватися з цими реаліями. З іншого боку, якби Україна не марнувала в свій час свої шанси, то всі обіцянки, які давав той же Ющенко та Янукович щодо безвізу, могли стати реальністю. Але ми цей час втратили і дочекалась періоду неймовірної концентрації згаданих криз. Зараз єдине, що ми можемо зробити, — це продемонструвати результати боротьби з корупцією», — відзначив він.

Зі свого боку, пані Гопко вважає, що у питаннях безвізового режиму Україна повинна чітко з ЄС підходити з точки зору рівноправного партнерства. «Оскільки ми виконали всі умови, то вони зобов’язані виконати свої без прив’язки до якихсь нових речей», — наголосила вона. 

Голова комітету Верховної Ради у закордонних справах  також додала: «Ми  маємо навчитися суб’єктності в перемовинах, різних дипломатичних торгах, у яких ЄС захищає свої інтереси, а наші перемовники мають чітко артикулювати свої інтереси. Від єврооптимізму нам перейти до здорового українопрагматизму і чітко зрозуміти, де ми маємо наш інтерес і коли ми можемо, відбудувавши українську економіку, іти на умови, які нам ставлять, і за це отримувати допомогу».

Зрозуміло, що, попри невдачу з отриманням безвізового режиму, Україні потрібно і  далі співпрацювати з Європейським Союзом, досягати європейських стандартів, рівня життя і загалом посилювати інтеграцію.  

Але водночас, як зазначає пані Гопко, ми повинні перестати дивитись на ЄС з позиції прохача, а маємо виходити з позиції суб’єктності і національних інтересів.

«Зокрема, у сфері енергопостачання і енергозбереження ми маємо показати, що ми партнери ЄС і європейці мають враховувати наші інтереси. Щодо стосунків із Росією, то для нас з боку ЄС важливою є політика підтримки суверенітету і територіальної цілісності України.

А саміти — це інструмент, на який ми маємо дивитися як на робочі зустрічі, до яких ми добре готуємось і які стають черговою точкою по захисту наших галузей і ключових інтересів. Але це не означає, що в середині країни ми можемо зупиняти реформи і постійно їхати в Брюссель за дерегуляцією економіки. Ці речі ми маємо самі робити, виносити в зал і голосувати і пришвидшити роботу в середині країни», — наголосила пані Гопко.

Найбільшим позитивом вчорашнього саміту можна назвати обіцянку ЄС зберігати санкції проти Росії до повного виконання Мінських угод. «Ми не залишимо Україну одну, ми дуже цінуємо зусилля української влади і Президента Порошенка у проведенні реформ у дуже складних умовах. Успіх України буде успіхом Європи», — наголосив Дональд Туск на прес-конференції за підсумками саміту Україна — ЄС. 

«ДОЦІЛЬНІШЕ ПЕРЕОСМИСЛИТИ СВОЮ РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ НОВОЇ ЄВРОПИ, ПОБУДУВАВШИ СТРАТЕГІЮ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ НА БІЛЬШ СКЛАДНИХ, АЛЕ СПРАВДІ ПАРТНЕРСЬКИХ ЗАСАДАХ»

Микола КАПІТОНЕНКО, виконавчий директор Центру дослідження міжнародних  відносин

Безвізове розчарування в тій чи іншій формі давно чекало на українців, випливаючи із того простого факту, що лібералізувати візовий режим з нами ЄС не хоче. В свій час ми вирішили не звертати увагу на інтереси свого стратегічного партнера, справедливо вважаючи, що тривалий процес переговорів та виконання взятих зобов’язань має завершитися конкретним результатом. Підсумком стало перетворення технічного, по суті, питання у сенс та символ наших європейських прагнень. Платити за ілюзії в політиці рано чи пізно доводиться. Може учорашній саміт і був першим, де питання були не до України, а до самого ЄС; але мало ставити питання. Потрібна ще й воля, авторитет та силові можливості для санкцій за неправильні відповіді. В України сьогодні із цим проблеми. Якщо подивитися на результати дещо ширше, стане помітною у найближчому майбутньому така ж само невідворотна криза європтимізму в самій Україні та наростання певних тенденцій в ЄС, які значно змінюють його обличчя. Із першим треба було щось робити вже давно, шукаючи разом із суспільством відповідь на питання про те, що ж таке європейські цінності в сьогоднішньому, а не вчорашньому світі, і якою може бути європейська доля України за тієї умови, що членство в ЄС не стоїть і ще довго не постане на порядку денному. Це – складні питання, а ми, нажаль, чомусь надаємо перевагу простим відповідям. Поточні тенденції в Європі цілком ймовірно змінять політичний ландшафт ЄС наступного року, і ці зміни навряд чи будуть на користь України. Дотримання за таких умов старих підходів приноситиме ще більше розчарування. Нам потрібно проводити зовнішню політику на реалістичних засадах та із розумінням інтересів партнерів. Короткозора політика, побудована на вимогах та тиску, приноситиме протилежні результати. Приміром, вимагаючи візову лібералізацію сьогодні – нехай і з повним правом, але без розуміння наслідків – ми робимо внесок у зростання популярності правих партій, ксенофобій та популістів в європейських країнах. Натомість, доцільніше переосмислити свою роль та значення для нової Європи, побудувавши стратегію євроінтеграції на більш складних, але справді партнерських засадах.