Як посилити роль міжнародного права?

Засідання відбулися в будівлі Палацу Миру, в якому міститься Міжнародний суд ООН. Метою зустрічі представників міжнародних, національних асоціацій і практиків в галузі міжнародного права було обговорення викликів, з якими стикається міжнародне право, та способів їхнього розв’язання.

У форумі брали участь голова Міжнародного суду ООН, заступник Генерального секретаря ООН — юридичний радник, члени Комісії міжнародного права ООН, президент Європейського суду з прав людини, президент Інституту міжнародного права.

Учасники наради зазначали, що часто фундаментальні засади, на яких будувалося міжнародне право після Другої світової війни — колективна система безпеки, система багатосторонніх відносин, захист прав людини — намагаються розхитувати практикою ухвалення односторонніх рішень і популізмом.

Вчені висловили переконаність, що фундаментальні принципи міжнародного права продовжують залишатися актуальними і становити основу загальних, скоординованих зусиль щодо розв’язання глобальних чи регіональних проблем.

Водночас, міжнародне право має адаптуватися до постійного прискорення розвитку суспільства, технологій та економік. Це передбачає, зокрема, розвиток регіональної співпраці, використання «м’якого права»*, коли ухвалення жорстких норм є неможливим, та посилення ролі недержавних суб’єктів (таких, як громадянське суспільство, NGO, неурядові організації, академічні установи та наукові товариства) в ухваленні таких загальних чи скоординованих рішення.

Практично століття тому стаття 38-ма статуту Постійної палати міжнародного правосуддя і згодом Міжнародного суду ООН закріпила роль «доктрини найкваліфікованіших фахівців з публічного права різних націй як допоміжний засіб для визначення правових норм». Тому збільшення кількості вчених товариств у галузі міжнародного права має сприяти істотному посиленню його ваги в міжнародних відносинах, верховенству норм міжнародного права і зміцненню законності.

Посилення ролі міжнародного права має так само відбуватися, зокрема, за рахунок заохочення діалогу між громадянським суспільством, засобами масової інформації, представниками академічних дисциплін та особами, що ухвалюють політичні рішення.

Учасники зустрічі обговорювали проблеми боротьби з популізмом та войовничим невіглаством в галузі міжнародного права, тенденції ухвалення простих рішень у зовнішній політиці замість правильних.

Під час обговорення проблем співвідношення зовнішньої політики і міжнародного права наголошувалося на необхідності експертизи фахівців в галузі міжнародного права під час формування зовнішньої політики. Участь юристів-міжнародників у цьому процесі потрібна не лише для підготовки теоретичних засад для зовнішньополітичних рішень, вироблення рекомендацій для політичних лідерів про те, що можна чи не можна з погляду міжнародного права, а також і для прогнозу та нівеляції можливих політичних ризиків.

Завданням українських вчених та фахівців у галузі міжнародного права є не лише участь у дослідженнях і поширенні знань та інформації про міжнародне право як основи світового правопорядку, а і вироблення практичних рекомендації щодо його використання в зовнішній політиці. Як приклад можна говорити про необхідність денонсації Договору між Україною і Російською Федерацією про співпрацю у використанні Азовського моря, Керченської протоки від 24 грудня 2003 року, виключення Російської Федерації з Дунайської комісії, яка відповідно до Конвенції про режим судноплавства на Дунаї 1948 р. може складатися лише «з представників придунайських країн», і багатьох інших давно назрілих зовнішньополітичних кроків, пов’язаних з відбиттям російської агресії і захистом національних інтересів України.

У цьому контексті не можна також не згадати рекомендації про необхідність припинення чи призупинення дії договорів з Російською Федерацією, зокрема Договору про дружбу, на підставі ст. 60 Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969-го року — припинення договору чи призупинення його дії внаслідок його порушення і необхідності формування правозастосовної практики на цій підставі.

Консолідація дій громадянського суспільства, наукових товариств і влади із професійного захисту національних інтересів є необхідною передумовою подолання викликів, які стоять перед Україною.

*М’яке право — є набором правил і керівництв, юридична сила яких перебуває на етапі обговорення. Поняття з’явилося в міжнародному праві на початку сімдесятих років як одна з альтернатив міжнародним договорам, що використовується у випадках, коли, з різних причин сторони не хочуть або не можуть дійти спільного рішення. Такі угоди не створюють юридичних зобов’язань між договірними сторонами, а закріплюють політичні зобов’язання.