Галузеві енциклопедії та перспективи держави

Останньою була славнозвісна «Енциклопедія кібернетики» за редакцією В.М. Глушкова, що вийшла далекого 1973 року. Вихід нової енциклопедії — це завжди видатна суспільна подія, оскільки створення енциклопедичної інформації, тобто такої, що відрізняється фаховістю й авторитетністю, науковістю й об’єктивністю, неупередженістю й точністю, чіткістю й систематизованістю, під силу тільки потужним авторським колективам, що спираються на вагомі науково-технічні й виробничі досягнення країни, знаходяться в тренді кращих світових здобутків. Так було в Україні в кібернетичній галузі 70-х років ХХ сторіччя («Енциклопедія кібернетики»), так був використаний значний потенціал української науки в галузі геології та геоінженерії: в мультидисциплінарному проекті «Гірнича енциклопедія» взяли участь науковці й викладачі 36 провідних університетів, науково-дослідних і проектних інститутів, виробничих і громадських організацій України, загалом — понад сто авторів, які опрацювали більше 17 тис. статей. 

Окрім значної ролі для галузевого розвитку (як у «Гірничій енциклопедії» — секторального розвитку), технічні й природничі енциклопедії мають важливі впливи на освітні й навіть державотворчі процеси. Стан термінологічної та енциклопедичної справи будь-якої країни значною мірою відображає рівень її освіти, науки й культури. Саме тому кожна держава дбає про стан фахової мови, відображеної в освітніх і галузевих стандартах, причому стандартизація термінології вважається важливим чинником утвердження державності країни. Фундаментальні енциклопедичні праці також є ознакою культурних досягнень народу, характеристикою розвитку науки і техніки країни, важливим інтелектуальним підґрунтям освітніх процесів.

З ІСТОРІЇ ПИТАННЯ

...Першою значною українською енциклопедією, що увібрала в себе сотні статей, пов’язаних із геологією та гірництвом України, стала діаспорна «Енциклопедія українознавства», створена під егідою Наукового Товариства ім. Шевченка в Європі за редакцією В. Кубійовича (загальна частина — 1949 — 1952 рр., словникова в 10 томах — 1955—1989 рр.). Слід зазначити, що запланований ще 1933 р. друк перших томів «Української радянської енциклопедії» був заборонений радянською цензурою як націоналістичний, і лише поява діаспорної «Енциклопедії українознавства» стимулювала розвиток цього значного проекту (у 1959 — 1965 рр. у Києві видано 17 томів енциклопедії за редакцією М. Бажана). «Українська радянська енциклопедія» містила значну кількість гасел гірничої тематики та геології, здебільшого пов’язаних з Україною. Переклад українською мовою радянської десятитомної «Дитячої енциклопедії» (1961 р.), яка в першому й другому томах розкривала розвиток наук про Землю, а в п’ятому — стисло торкалася питань гірничої техніки, також сприяв систематизації й популяризації гірничих і геологічних знань поміж української шкільної молоді. Проте загальна кількість (за назвами й накладами) україномовних енциклопедичних, наукових і навчальних видань у галузі гірництва та геології не забезпечувала навіть нагальних освітніх потреб (про перехід до широкого застосування української фахової мови у сфері науки й виробництва у 1970 — 1980-ті роки не йшлося взагалі).

Незалежна Україна почала міняти несприятливу мовну ситуацію (був створений «Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології», виходили галузеві російсько-українські словники, базові підручники, розпочалося видання фундаментальної «Енциклопедії сучасної України»), проте значна частина фахівців і студентів, особливо на сході країни, зберігала орієнтацію на російську термінологічну базу й навчальну літературу. Поруч із недостатньо дієвими організаційними й заохочувальними факторами важливою причиною недостатніх темпів підготовки і впровадження україномовної літератури для вищої технічної школи (зокрема для гірничих спеціальностей) була відсутність системної термінологічної бази й новітніх знань енциклопедичного характеру.

«КРУГОВЕ НАВЧАННЯ»

Здобутки науки й техніки повинні постійно та своєчасно входити в освітній простір, забезпечуючи «кругове навчання» (дослівний переклад терміну «енциклопедія»), тобто — давати системний широкий погляд на численні, пов’язані між собою галузі діяльності. Особливо це актуально для гірництва, де «коло наук» відрізняється надзвичайно великим розмаїттям і потребує акумуляції сучасних знань і досягнень, що і знайшло реалізацію в «Гірничій енциклопедії». Оскільки гірничі терміни (назви статей) подані тут у чотирьох мовах, енциклопедія може використовуватись як ключ до англійської, німецької й російської термінологічних баз даних для покращення доступу до іноземних освітніх і наукових джерел, розвитку академічної мобільності студентів і освітян у рамах Болонського процесу, уможливлення міжнародної уніфікації освітніх і наукових процесів у природничих і гірничотехнічних галузях.

Основним трендом сучасного етапу еволюції світу є перехід до інформаційного «мережецентричного» суспільства, яке характеризується вибуховим продукуванням інформації (за даними авторитетної компанії IDC, світовий обсяг створених і реплікованих людством даних склав понад 18 трильйонів Гб, причому очікується подвоєння його кожні два-три роки). Оскільки переважний обсяг інформації в мережі функціонує у природній мовній формі, саме мова перетворилася на основний технологічний інструмент, що забезпечує взаємодію Людини з Мережею та Людини з Людиною через Мережу. Кожна держава, яка прагне зберегтися й розвиватися за сучасних умов жорстокої інформаційно-мережевої конкуренції, має подбати про те, щоб її мова була достойно представлена в інтернеті, у тому числі в мережевих освітніх системах.

З цього випливає необхідність для України створення та активного розвитку власної високотехнологічної національної системи лінгвістичних ресурсів, зокрема системи національної термінології та термінографії. Завдяки тому, що понад 15 тис. статей «Малої гірничої енциклопедії» розміщені в он-лайн енциклопедії «Вікіпедія», Україна потрапила в зазначеному секторі інформаційного простору знань до групи країн-лідерів і має перспективи утримання цих позицій.

Таким чином, створення україномовних галузевих енциклопедій сприяє секторальному розвитку галузей економіки, забезпечує формування освітніх термінологічних баз і систем новітніх наукових знань, перехід освітніх процесів на українську понятійно-лінгвістичну систему, допомагає міжнародним комунікаціям вітчизняних фахівців і студентів, здійснює інформаційну безпеку держави й протидію загрозливим зовнішнім інформаційним впливам. З цими чинниками значною мірою пов’язані перспективи країни, тому очікуємо від Української держави підтримки української енциклопедичної справи.