Російська та українська культура в Україні: чи можливе порозуміння?
Нова хвиля мовного сепаратизму вкрила Україну. На Сході та Півдні нашої держави етнічні українці, що не втратили ознак національної гідності (до таких відносимо тих, хто віддає перевагу українській мові як мові повсякденного спілкування, відстоює принципи соборності та державності України тощо) ризикують бути змитими цією хвилею остаточно. Нові/старі виклики знову актуалізують вічні питання відносин між українською та російською культурами. Ці питання не зводяться виключно до суто мовного аспекту. На наш погляд, важливо замислитися над тим, чи може в принципі російська культура та її носії в Україні перейнятися ідеями побудови української держави, повагою до цінностей та інтересів українців.
Питання актуальне, адже помірковані прибічники надання російській мові статусу державної чудово розуміють, що їх позиція може мати хоч якусь моральну вагу лише за умови лояльності носіїв російської культури та мови в Україні. Як наслідок, у менш агресивних, ніж переважна частина, заявах російськоорієнтованих громадян можна почути відповідні запевнення. Все частіше останнім часом лунали голоси: слід відійти від етнонаціонального принципу побудови Української держави (начебто цей принцип був колись кимсь реалізований повною мірою), переосмислити принципи національної ідеї в бік включення всіх культур, що представлені в Україні, в основу української політичної нації.
Прибічники тези про так би мовити денаціоналізацію української національної ідеї ігнорують як повсякденні реалії, так і сухі та стабільні дані статистики. А вони свідчать про те, що носії російської культури та мови досі не вважають себе органічною частиною українського геополітичного та культурного простору, віддаючи перевагу російській ідеї в її російсько-імперському чи російсько-радянському варіанті.
Але чи можна привернути носіїв російської культури (незалежно від їх первинного етнічного походження, тобто як етнічних росіян, так і тих, хто давно або нещодавно пройшов горнило культурно-цивілізаційної русифікації) на український бік? Чи можлива реалізація проекту «український росіянин»? Переконаний, що успішний соціально- економічний розвиток України не призведе автоматично (як вважають деякі) до лояльності з їх боку. Навіть наявність всіх умов розвитку для російської культури в Україні протягом 15 останніх років майже ніяк не вплинула на стан національної свідомості переважної частини росіян південних та східних регіонів України і особливо Криму. Куди більш важливо чітко усвідомлювати підоснову несприйняття росіянами українських духовних цінностей, що, на наш погляд, міститься в особливостях російської культури, носіями якої є значна частина населення України.
Отже, сучасна етнокультурна політика України повинна враховувати хай і неприємні, але наявні реалії. На щастя, останнім часом вже намітився перехід української влади до політики відстоювання насправді українських інтересів, але багато залежить від того, наскільки ця політика пошириться на Схід та Південь. Попри все, тут вже сформувалася та критична маса українців, яка готова сприйняти та відстоювати свою Україну.
