Скільки коштує порушити закон?

(Відгук на статтю Ігоря КАГАНЦЯ «Перезаснування держави», «День» №153, середа, 12 вересня 2007)

У основі міркувань автора лежить впевненість у тому, що правляча верхівка у нас погана, корумпована, злочинна, брехлива, але наші — люди добрі, розумні, чесні, порядні, їм лише бракує суспільних інструментів для того, щоб взяти владу під контроль, змусити її діяти в інтересах народу в рамках закону чесно, справедливо, відповідально. Але жоден закон не буде діяти, поки в суспільстві переважають люди, які готові брати і давати гроші за право порушення цього закону. І нема сумніву, що до Установчих зборів будуть обрані такі самі люди, як і теперішні депутати Верховної Ради. Якщо люди на виборах віддають голоси явним злодіям, шахраям, а в ліпшому випадку — демагогам, то порядні і розумні люди не мають жодних шансів, вони просто лишаються невідомими широкому загалу. І навіть якщо вони попри все потрапляють у владні структури, то оточення грубими насильницькими методами ламає їх і змушує діяти за прийнятими вгорі правилами. Усе це — данина нашому минулому, минулому бездержавного існування. Поки в суспільстві не сформується національна еліта, яка висуне зі свого середовища моральні авторитети — сподіватися на швидкі переміни в суспільстві марно. Цей процес може бути довшим і коротшим, усе залежатиме від того, які думки будуть мати підтримку і поширення в суспільстві — тверезі чи утопічні.