Соціальне партнерство: шлях компромісів
Сьогодні багатих і бідних в Україні розділяє прірва, а конфлікт інтересів є практично нездоланним.
На мою думку, для того, щоб зняти соціальну напругу і закласти основи стабільності суспільства, варто скористатися досвідом економічно розвинутих країн світу, в яких співвідношення прибутків 20% багатих до прибутків 20% найбідніших становить: у США — 8,9; Німеччині — 5,7; Японії — 4,3, а в Україні — близько 30. Як засвідчує досвід, чим виший рівень життя, тим менша різниця в прибутках, і тим простіше врегулювати конфлікти між різними соціальними верствами. Універсальним механізмом, що дає змогу зменшити різницю в прибутках, відповідно до європейських стандартів, зняти соціальне напруження і започаткувати співпрацю, є соціальне партнерство.
Партнерські стосунки працедавців і найманих працівників — це не платонічна любов а, насамперед, баланс економічних інтересів, в основі якого чітко простежується закон єдності і боротьби протилежностей. Річ у тім, що працедавці зацікавлені в максимальних прибутках, а наймані працівники — в максимальній заробітній платі. Тому інтереси обох сторін перебувають у неминучому протиріччі. За таких обставин у разі руйнівного протистояння або перемоги однієї зі сторін у програшній ситуації опиняються обидві. Працедавець стає банкрутом, а найманий працівник втрачає місце праці. Звідси і виникає потреба в компромісі, внаслідок якого і досягається баланс в інтересах обох сторін. Працедавці, погоджуючись на справедливий розподіл прибутків через виплату заробітної плати, формують купівельну спроможність найманих працівників, що в свою чергу забезпечує попит на внутрішньому споживчому ринку — попит на товари та послуги, які і виробляють працедавці. У такий спосіб працедавці досягають своєї стратегічної мети — отримують максимально можливий прибуток. У той же час наймані працівники, на вигідних умовах продаючи свою працю, сприяють накопиченню прибутку працедавців. Знову ж таки працедавці (за стимулюючого законодавства) вкладають отриманий прибуток в розширення виробництва і створення нових робочих місць, що дає змогу збільшити виробництво товарів та послуг і призводить до збільшення пропозиції на внутрішньому ринку.
Таким чином, наймані працівники досягають своєї мети — отримують заробітну плату, додаткові місця праці, товари та послуги.
У підсумку соціальне партнерство сприяє справедливому розподілу прибутку між працедавцями і найманими працівниками, забезпечує баланс між попитом і пропозицією на внутрішньому ринку, є основою гармонії соціально-економічних відносин у суспільстві.
Постає питання: чи зможе українське суспільство подолати глибоку системну кризу і стати на шлях цивілізованого розвитку?
Зможе, якщо, консолідуючись разом з кращими представниками еліти, спрямує свої зусилля на побудову демократичної, соціальної, правової держави, в якій замість протистояння і ненависті пануватиме співпраця та взаєморозуміння.
