Некомпетентна війна
У відповідь на нещодавню хвилю терактів Володимир Путін зажадав концентрації влади. Російський військовий експерт Олександр ГОЛЬЦ стверджує, що проблема в Росії полягає не в браку центральної влади, а в якості та принципах роботи силових міністерств.
Знищення терористами сотень російських дітей у Беслані стало доказом некомпетентності російської армії та служби безпеки — якщо потрібні ще якісь докази. У Беслані, коли завирувало насильство, люди в камуфляжі, які представляли чотири міністерства, безтолково метушилися, не маючи ані конкретного керівника, ані ясних цілей, і втрачали дорогоцінні хвилини. Тим часом Микола Патрушев, директор Федеральної служби безпеки (ФСБ) і Рашид Нургалієв, керівник міністерства внутрішніх справ (МВС), відправлений до Беслана президентом Путіним, ніяк себе не проявили в ході трагедії.
Отже, росіянам доводиться ще раз подивитися в обличчя тому факту, наскільки неефективні їхні військові сили. Справді, жодна з російських силових структур — ні армія, ні ФСБ, ні МВС, — не здатна на проведення ефективних антитерористичних операцій.
Більшість росіян дійшли цього висновку задовго до теракту в Беслані. У 2002 році, після захоплення в заручники 800 глядачів театру, Путін наказав, щоб до військово-стратегічного плану Росії включили антитерористичну складову. Деякі військові аналітики побачили в цьому запізнілий початок серйозних реформ, оскільки армія була здатна лише на проведення військових операцій традиційним для Росії способом, тобто з використанням значно більших сил, як це було в Другу світову війну.
Традиційна російська армія не може ефективно боротися з терористами, бо вона нехтує здатністю солдатів діяти малими групами та не заохочує ініціативи з боку офіцерів. Від усіх вимагають лише старанного дотримання наказів.
Але в антитерористичних операціях потрібні індивідуальна підготовка та здатність приймати рішення за лічені секунди в швидкозмінній ситуації. До речі, коли було запропоновано провести одну з таких антитерористичних операцій у Панкіській ущелині Грузії, Путін її заборонив, розуміючи, що замість винищування терористів вона, швидше за все, обернеться повномасштабною традиційною війною.
З самого початку міністерство оборони скептично ставилося до наказу Путіна про внесення боротьби з тероризмом до програми військової підготовки. Замість цього воно запропонувало, щоб армія відігравала другорядну роль в антитерористичних операціях.
Вороже ставлення армії до реформи має глибоке коріння. Сьогодні в російській армії немає професійного інституту підготовки молодшого командного складу. Міністерство оборони просто призначає сержантів із солдатів, які давно служать, а це означає, що сержанти не дуже відрізняються від своїх підлеглих ні за віком, ні за підготовкою.
Внутрішня ситуація в «силових» міністерствах, на яких лежить головна відповідальність за проведення антитерористичних операцій, — ФСБ і МВС, — анітрохи не краща. Зараз Кремль хоче об’єднати ФСБ і МВС в одне міністерство державної безпеки, створюючи тим самим єдиний антитерористичний центр. Путін уже ухвалив рішення про створення оперативного центру Північнокавказького регіону для координації дій міністерства оборони та міністерства з надзвичайних ситуацій.
Але мало підстав вважати, що цей запропонований бюрократичний монстр забезпечить кращу безпеку, ніж наявні сили ФСБ і МВС. Єдиний можливий позитивний результат від такої структурної перебудови може полягати в тому, що кількість антитерористичних формувань зросте. Але навіть у цьому не можна бути впевненим: і до Беслана реакція на теракти в Інгушетії та Чечні полягала в зусиллях із створення додаткових традиційних військових підрозділів.
Зараз очевидно, що чисельна перевага не дає переваги в боротьбі з тероризмом, тому що ініціатива знаходиться в руках терористів. Вони планують, коли і де завдати удару.
Ефективне протистояння терору зажадає докорінної перебудови з метою спонукати російських керівників органів безпеки проявляти ініціативу. Наприклад, російські структури безпеки не мають жодної інформації про підпільну роботу терористичних організацій, розсіяних по всій Російській Федерації. У цих організаціях немає надійної агентури. Така ситуація має змінитися, якщо Росія не хоче допустити нових бесланів.
Але боротьба з терористами вимагає абсолютно іншого типу шпигунства, ніж «викриття» традиційних «шпигунів» чи нейтралізація непопулярних олігархів на зразок Михайла Ходорковського. Щоб протистояти сьогоднішшнім загрозам, війська мають бути здатні на особисту відповідальність і ініціативу, і їх треба навчити реагувати винахідливо і миттєво.
Ці якості просто відсутні в скроєних на радянський лад військових організаціях Росії, з їхньою жорсткою ієрархією та культурою сліпого підкорення. Уся військова філософія Росії має змінитися. Але до цього, мабуть, не готові ні президент Росії, ні її силові міністерства.
Вони віддають перевагу протистоянню над старим, традиційним противником — Заходом перед протистоянням сьогоднішньому, новому й абсолютно реальному ворогу. Після трагедії в Беслані Путін запропонував екзотичне пояснення тероризму: він заявив, що терористи є знаряддям у руках тих, хто все ще боїться Росії як ядерної держави.
Це, безумовно, звучить втішно для генералів із силових міністерств, оскільки єдина війна, яку вони вміють вести, — це війна зі «світовим імперіалізмом». Вони некорисні в боротьбі з новим сучасним ворогом — тероризмом. Без великомасштабної реформи всіх військових сил і сил безпеки — реформи, що стимулювала б прояв офіцерами особистої ініціативи та відповідальності, — війна Росії з тероризмом так і залишатиметься грою в одні ворота: терористи завжди завдаватимуть удару першими.
Олександр ГОЛЬЦ — російський військовий аналітик, заступник редактора «Еженедельного журнала».
