Як підготуватися до дипломатії майбутнього?

2 липня дипломати, як звичайно, прийшли на свої робочі місця. Нічого особливо не змінилося — той самий стіл, купи документів довкола, ранкова кава поміж тим. Про те, що зміни офіційно відбулися, повідомили у новинах: 1 липня 2010 року Верховна Рада України прийняла новий Закон «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики».

На «коректуру» зовнішньої політики чекали з моменту оголошення результатів президентських виборів. Регіонали визначились. Вони, так само як і їх попередники, хочуть інтегрувати Україну в європейський простір, хочуть розвивати рівноправні відносини з іншими державами світу в інтересах України. Однак, нова влада офіційно записала позаблоковість, а ще «повикреслювала» з попереднього Закону 1993 року слова «євроатлантичний безпековий простір» та «Організація Північноатлантичного договору». Зміна орієнтирів очевидна.

ЗАГОВОРИМО ОДНИМ ГОЛОСОМ

«Закон 1 липня» звертає увагу на економіку і прописує, що Україні треба розвивати торгівельне співробітництво з іноземними країнами таким чином, щоб це було вигідно всім партнерам. А досягнути взаємної вигоди можна тільки в тому випадку, якщо якісно реформувати і модернізувати українську економіку. Для цього нам треба ефективно залучати іноземні інвестиції, використовувати новітні технології та управлінський досвід успішних країн. Таким чином, перед Міністерством закордонних справ постає перше завдання — виробити нову, прагматичну модель зовнішньої політики, яка буде фінансово менш обтяжливою, але більш ефективною для держави. Мова йде про економізацію зовнішньої політики України.

Для початку Міністерству варто подумати про структурні перебудови. Це дозволить покращити координацію діяльності дипломатичних представництв за кордоном і центрального апарату на Михайлівській. У новій моделі роботи ключовим мав би стати Департамент економічного співробітництва. До основних завдань останнього було б добре включити також обов’язкову підготовку рекомендацій та формулювання позиції України на міжнародних переговорах з партнерами та/або економічними й фінансовими установами.

Але чи може економіка стати спільним знаменником, здатним об’єднати владу та опозицію, щоб всі українські державні органи діяли злагоджено на міжнародній арені? Адже окремі урядові структури — Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Національний банк тощо — також налагоджують діалог зі своїми закордонними партнерами. «Незважаючи на чітко виписані в чинному законодавстві відповідні норми, існують непоодинокі випадки, коли державні посадовці різних рангів, ігноруючи укази Президента, робили суперечливі заяви щодо зовнішньополітичного курсу України. Це в жодному випадку не додавало авторитету нашій державі, а подекуди — й шкодило взаєминам України з іншими державами» — згадував в інтерв’ю «Дню» заступник міністра закордонних справ Костянтин Єлісеєв (№51, четвер, 20 березня 2008). Справді, різні державні органи, представляючи інтереси нашої країни на міжнародному рівні, фактично проводять власну зовнішню політику — кожен свою. Єдиної позиції немає і в експертному середовищі.

У ситуації «різноголосся» Міністерству закордонних справ важливо знайти свою нішу і виконувати роль координатора, а не консультанта зовнішньоекономічної діяльності України. Адже фахові дипломати мають більше досвіду у проведенні міжнародних переговорів. Вони на високому рівні знають іноземні мови, знайомі з національними традиціями та корпоративною культурою різних країн, часто знайомі з закордонними партнерами особисто, що робить переговорний процес на порядок успішнішим.

Щоб підвищити рівень координуючої діяльності МЗС у березні 2006 року в структурі міністерства було створено новий підрозділ — управління взаємодії з державними органами та координації зовнішніх зносин. Цей підрозділ здійснює моніторинг і забезпечує контроль за виконанням указів Президента щодо координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх відносин.

«У жодному разі не ставлячи під сумнів професійного експертного рівня профільних відомств, наполягаю на тому, що вироблення спільних із МЗС стратегічних підходів на основі всеосяжної інформації значно підвищить ефективність та практичну віддачу від нашої участі в міжнародних організаціях» — зазначив Міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко на ХІ Міжвідомчій нараді з питань координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх відносин 27 травня 2010 року. Такі ініціативи МЗС — час від часу збирати представників державних структур, зацікавлених в економічній співпраці з закордонними партнерами, і на спільних засіданнях виробляти єдині цілі та напрямки зовнішньоекономічної діяльності — є регулярними. Зокрема, навесні 2008 року на такого роду нараді-семінарі особливу увагу було привернуто до типових порушень вимог указів Президента щодо координуючої ролі МЗС. В обговоренні взяло участь близько 250 представників владних органів, починаючи з найвищого рівня виконавчої влади й до районних адміністрацій.

Маємо інший приклад успішної та скоординованої роботи виконавчої влади. У 2001 році на спільному засіданні з питань європейської інтеграції України колегій Міністерства закордонних справ України, Міністерства економіки, за участю Прем’єр-міністра України було створено Спільну координаційну раду з питань міжнародної економічної співпраці (СКР). Остання проіснувала до 2004 року і стала важливим механізмом, який дозволив скоординувати зовнішні і внутрішні економічні процеси в Україні та узгодити державну політику у сфері зовнішньоекономічних відносин. Наприклад, на засіданні СКР 5 квітня 2003 року обговорювались спільні позиції та вироблялись рекомендації щодо вступу України до СОТ.

За такою ж схемою періодичних зустрічей Міністерство може домовлятися з представниками українського середнього та крупного бізнесу. Останні все частіше проводять роботу з зарубіжними партнерами. Адже, для держави дуже важливо зрозуміти інтереси вітчизняних підприємців і знайти точки дотику з ними. Це ще один крок до згуртування еліти та суспільства. Налагодивши діалог, держава — в особі МЗС — отримає дивіденди у вигляді порозуміння, в результаті чого можна буде сподіватися на скоординовану зовнішньоекономічну діяльність в інтересах України.

ЄДИНА «ЗВІТНІСТЬ»

8 квітня ц.р. Президент видав указ, яким реорганізував торговельно-економічні місії України за кордоном. Таким чином, на законодавчому рівні було частково знято проблему дублювання функцій, які виконували різні державні структури у сфері економіки та торгівлі на міжнародному рівні. Відтепер економічні дипломати «звітуватимуться» одному центру — профільному Міністерству закордонних справ, без додаткової потреби, узгоджувати діяльність з Міністерством економіки. «Занадто довго ми готувалися до цього кроку, і, нарешті, він зроблений. На мою думку, ця структурна зміна додасть логічності у роботі і сприятиме досягненню зовнішньоекономічних цілей України» — заявив Костянтин Грищенко. Перед МЗС, таким чином, постало наступне завдання — утворити у складі дипломатичних представництв України за кордоном відділи з економічних питань.

Вирішення цієї задачі вимагає від державного керівництва, добре продумати розподіл повноважень між економічними дипломатами в Києві і в представництвах України за кордоном. Успішний світовий досвід підказує, зосередити більше уваги на діяльності за кордоном і використовувати там нові форми роботи: організовувати зустрічі з представниками крупних фірм та корпорацій, проводити консультації з провідними економістами та науковцями країни перебування тощо. Таким чином, українські дипломати зможуть вивчати зарубіжний досвід економічної діяльності, збирати оперативну інформацію, детально інформувати закордонних партнерів про українських підприємців, а також встановлювати потрібні контакти на перспективу. Натомість, співробітники центрального апарату могли б зосередитися на грунтовному аналізі інформації, що поступатиме із-за кордону. Така модель не вимагає значних ресурсів, адже не потрібно мати штат аналітиків в країнах перебування. До того ж завдяки новітнім технологіям зібрану інформацію можна швидко і дешево передавати в центр.

КАДРИ ВИРІШУЮТЬ ВСЕ

Економічна робота потребує і професійних посередників, і професійних аналітиків. Для того, щоб у повній мірі провести економізацію, Міністерство закордонних справ має бути забезпечене висококваліфікованими фахівцями-економістами.

Вирішити цю проблему можна двома шляхами: або запрошувати на дипломатичну службу професійних економістів, або виховувати нове покоління дипломатів, яким би ще в студентські роки давали відповідні знання з економіки. В обох випадках йдеться про якісну освіту. Провідні навчальні заклади України у сфері зовнішньої політики — Дипломатична академія України та Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка — у своїх навчальних програмах передбачили вивчення основних економічних законів, макроекономіки, правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності країни. Та немає межі вдосконаленню. Було б добре, якби разом з базовими знаннями з економіки дипломати володіли сучасними поняттями бізнесу, щоб говорити з закордонними підприємцями «однією мовою». Чи це можливо? Отримати диплом The Master of Business Administration (MBA), як і пройти стажування у провідних міжнародних корпораціях дуже дорого. А коштів за умов мінімального фінансування зовнішньополітичної служби стабільно не вистачає. Таким чином, зовнішньополітичному відомству України треба виробити розумну та збалансовану кадрову політику, щоб поєднати досвід дипломатів з багаторічним стажем та нове мислення й ентузіазм молодих фахівців.

POST SCRIPTUM

В економізації зовнішньої політики, як і в кожній справі, головне — не надто захоплюватися. Треба усвідомлювати, що українські інтереси в цій сфері обмежуються інтересами і прагненнями наших партнерів, тому потрібно виробляти адекватні по своїм силам та можливостям шляхи входження України в транснаціональний світ.

КОМЕНТАР

Юрій КОЧУБЕЙ, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Французькій Республіці (1992—1997 рр.):

— Я проти того, щоб окремо виділяти економізацію зовнішньої політики. Ця діяльність завжди була і буде одним із головних напрямків роботи всіх дипломатичних представництв. За це відповідає радник з економічних питань. Завдання цієї групи співробітників полягає в тому, щоб аналізувати економічну, фінансову ситуацію в країні, стан банківської системи і давати відповідні рекомендації для наших економічних органів, а також орієнтувати наші бізнесові структури, щоб вони могли прийти на ринок в іншу країни підготовленими.

Але дипломатична служба не може замінити діяльність господарюючих суб’єктів. Вони повинні створювати торгові палати в країнах перебування. Скажімо, була ідея створити Українсько-французьку торговельну палату. Це правильно. Щоб зацікавити партнерів і разом працювати на розвиток країни, на розвиток ринків, підприємницької діяльності, залучення інвестицій. А щоб дипломати займалися налагодженням виробництва на заводах, контролювали цей процес — це не їхня робота. Їхня робота — створювати відповідний клімат, який би сприяв просуванню нашого бізнесу, наших економічних установ в ту чи іншу країну.

Крім того, треба дивитись на Південь, а не на Захід. Нам потрібно знайти країни, які зможуть дати віддачу. Треба дивитися на Азію, на Близький Схід і там проводити свою економічну діяльність, створювати клімат для просування наших економічних інтересів.

Ситуацію, коли будуть розподілятися повноваження між економічними дипломатами в країні перебування та в центрі, я вважаю виправданою. Адже, для того, щоб зібрати і одразу проаналізувати інформацію, треба мати великий апарат співробітників. Краще в самій країні створити аналітичний центр для проведення такої роботи.

Проводити спільні засідання з представниками влади та бізнесу теж можливо. Це «круглі столи», які б дозволили обмінюватися інформацією і відкривати щось нове. Адже, треба думати, а не лише чекати великих прибутків. Більше ініціативи має виходити від суб’єктів господарювання, вони повинні більше робити зі свого боку, щоб інформувати іноземні країни про нас і розповісти, чому ми цікаві для них. У нас є великі корпорації, які можуть мати своє представництво в тій чи іншій країні, і там поширювати свою діяльність. Але не має бути гра «в одні ворота». Це має бути взаємний, взаємовигідний процес.

Щодо освіти, то дипломати повинні, звичайно, мати уявлення про економічну діяльність не лише іноземних країн, але й нашої країни, щоб бачити успіхи та нові можливості для нашої держави. Це дозволить знайти спільну мову з іноземними партнерами.

Робота дипломата полягає в тому, щоб побачити спільну точку дотику і повідомити про неї. В часи Радянського Союзу існували Інститути кон’юнктури, які діяли при Міністерстві зовнішньої торгівлі, які детально вивчали ринок, щоправда, у вузькому діапазоні. Але вони добре знали ринки партнерів і робили якісні рекомендації. Звичайно, коли є тиск «зверху», то ця робота неефективна, але в умовах відкритої ринкової економіки такий формат можливий».