Якщо ми вирішимо всі проблеми світу, але провалимо вирішення освітніх проблем, наші діти зруйнують те, що ми їм заповіли.
Томас Джефферсон, 3-й президент США, один з авторів Декларації незалежності США

Зростання цін на природні ресурси

23 жовтня, 2007 - 00:00

Основна глобальна тенденція нині характеризується всезростаючим дефіцитом природних ресурсів. Це супроводжується стрімким ростом цін на продукти харчування, що у свою чергу призвело до ще більшого зубожіння бідних верств населення й до збільшення розриву в прибутках між країнами, а також між сільськими й міськими жителями.

Основна причина зростання цін на природні ресурси — це бурхливі темпи росту економіки, особливо в Китаї та в Індії. Цим країнам вдалося досягнути величезних успіхів у виробництві конкурентоспроможної продукції й послуг. Через кожні 7—10 років розмір економіки цих країн, який вже зараз досяг високого рівня, подвоюється. Проте це зростання стримується обмеженнями фізичного характеру, а саме — нестачею землі, деревини, недостатніми запасами нафти й газу, недостачею водних ресурсів а також іншими природними чинниками. Таким чином, зростання цін завжди спостерігається в тому випадку, коли природні ресурси й послуги є предметом торгівлі на світовому ринку (як це відбувається з енергією і з продуктами харчування). Якщо ці природні ресурси й послуги не є предметом торгівлі на ринку (як, наприклад, у випадку з чистим повітрям), то внаслідок цього ми стикаємося із забрудненням навколишнього середовища і з виснаженням природних ресурсів, а не із зростанням цін.

У світі відбувається стрімке зростання цін на продукти харчування: за останні 12 місяців один відповідний показник (у доларах США) зріс майже на 40%. Це викликано багатьма причинами, але насамперед це пов’язано зі збільшеним споживанням продуктів харчування, на що знову-таки значно впливає економічне зростання Китаю. Населення Китаю стало споживати більшу кількість продуктів харчування, особливо м’яса, що у свою чергу обумовило зростання обсягів імпорту корму для тварин, виготовленого з соєвих бобів і кукурудзи. Малоймовірно, що Китай зможе задовольнити свої всезростаючі потреби за рахунок свого власного виробництва внаслідок дефіциту земельних і водних ресурсів.

Крім того, зростання світових цін на енергоресурси призвело до збільшення вартості виробництва продуктів харчування, оскільки при цьому зросло споживання енергії у зв’язку з транспортуванням, сільськогосподарським виробництвом і виробництвом добрив. Разом із тим, зростання цін на енергоресурси спонукає фермерів перейти від виробництва продуктів харчування до виробництва палива — як етанолу (за рахунок ферментації таких зернових культур, як кукурудза й цукрова тростина), так і біодизеля (за рахунок переробки рослинного масла, зокрема, соєвого масла, в рідке паливо).

За один торговий рік (2006 — 2007) у Сполучених Штатах було зроблено 12 мільярдів бушелів (1 бушель = 36,3 л.) кукурудзи. Із цієї кількості два мільярди бушелів нині переробляється в етанол, призначений для використання як палива для автомобілів. Згідно з прогнозами, у наступному торговому році (2007 — 2008) планується переробити в етанол уже 3,5 мільярда бушелів вирощеної кукурудзи. У цей час ведеться будівництво понад 70 нових етанолових заводів, і це приведе до того, що для виробництва етанолу вимагатиметься вдвічі більше кукурудзи. Відповідно зросте попит на кукурудзу, з якої виготовляються продукти харчування.

Дана ситуація посилюється ще одним важливим чинником — зміною клімату. За останні два роки у зв’язку зі стихійними лихами, викликаними потепленням клімату, сталося істотне зниження обсягів виробництва пшениці.

За період з 2005 по 2006 рік загальні обсяги виробництва пшениці поменшали з 622 мільйонів метричних тонн до 593 мільйонів метричних тонн в 2006—2007 роках.

В Австралії внаслідок жорстокої засухи урожай зернових культур знизився з 25 мільйонів тонн до 10 мільйонів тонн, що може бути також пов’язане з глобальною зміною клімату. В Європі обсяги виробництва також поменшали. У цьому випадку це пов’язане з сильними повенями, що також свідчить про зміну клімату.

В обох випадках внаслідок цих стихійних лих впали обсяги експорту й сталося загострення ситуації на глобальних ринках.

Кожний ринок впливає на інші ринки. У зв’язку з тим, що пропозиція пшениці на ринках скоротилася, під пшеницю доводиться відводити все більші посівні площі, що в результаті призводить до скорочення виробництва кукурудзи і соєвих бобів. В умовах, коли все більша кількість вирощеної кукурудзи й соєвих бобів використовується для виробництва палива, зростає потреба в підвищенні обсягів виробництва вищезгаданих культур для виробництва продуктів харчування.

Потрійна загроза полягає в тому, що у світі все більше зростає потреба в продуктах харчування, все більша кількість сільськогосподарських культур використовується для виробництва палива, а зміна клімату призвела в результаті до того, що ціни на продукти харчування виросли набагато більше, ніж передбачалося ще кілька років тому.

До цього часу жодна країна не взяла на себе роль лідера й координатора, який взявся б за розв’язання всіх вищезгаданих проблем. У зв’язку з цим необхідно враховувати наступні моменти: наприклад, Америка виділяє своїм фермерам значні субсидії, які покликані стимулювати виробництво палива з кукурудзи й соєвих бобів, що погіршує ситуацію на ринку й підштовхує зростання світових цін на продукти харчування. Інший момент полягає в тому, що всі країни світу повинні об’єднати свої зусилля й направити їх на розробку довгострокових технологій, що не завдають шкоди навколишньому середовищу, які дозволять компенсувати недостачу нафти й газу за рахунок виробництва палива з сільськогосподарських культур.

Потрібно звернути увагу на великий потенціал сонячної енергії. Для ефективного використання цього виду енергії необхідно збільшити об’єми фінансування на проведення науково-дослідних робіт. Крім того, заслуговують уваги великі потенційні можливості, пов’язані з використанням біополива, яке можна було б виготовляти із сільськогосподарських культур, вирощених на «непридатних» землях.

Є також потенційна можливість розробки технологій «чистого вугілля» для виробництва альтернативних видів палива, які могли б замінити нафту, але на це також треба виділити фінансові кошти, які дозволили б зробити в цьому напрямі справжній «технологічний прорив». Зокрема, це стосується використання можливості уловлювання і відділення вуглекислого газу, що є продуктом згоряння вугілля.

Ще один важливий момент — це назріла необхідність досягнути збільшення виробництва продуктів харчування в бідних країнах, особливо в Африці, яка потребує своєї власної «Зеленої революції» для того, щоб протягом найближчих кількох років подвоїти або потроїти обсяги виробництва продуктів харчування. В іншому випадку, внаслідок зростання цін на продукти харчування й зміни клімату, в кінцевому результаті більше всього постраждають найбідніші верстви населення.

До цього часу світові лідери не приділяли належної уваги розв’язанню злободенних проблем, пов’язаних із недостачею енергії, продуктів харчування та із захистом навколишнього середовища. І хоч товарні ціни на продукти харчування та енергію зростатимуть і падатимуть, криза, що породжується всім цим, ймовірно, посилюватиметься. Стійкий економічний розвиток стане одним із найгостріших питань, що стоять на порядку денному. Будуть потрібні лідери, які повною мірою усвідомлюють всю серйозність вказаних проблем і які готові налагодити співробітництво в цій галузі з метою пошуку глобальних рішень.

Джеффрі САКС — професор економіки й директор Інституту Землі при Колумбійському університеті.

Джеффрі САКС. Проект Синдикат для «Дня»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ