«Херсонська Спарта»

Події останніх років в Україні загострили питання патріотичного виховання молоді. У колі фахівців від освіти лунає чимало ідей щодо шкільних програм, нових дисциплін, удосконалення початкової військової підготовки... У Херсоні кілька волонтерів і учасників АТО вирішили піти практичним шляхом — створити дитячий табір, в якому застосувати свої знання з фізичної підготовки, медицини, історії, спортивного орієнтування, взаємодії в колективі та навички виживання в умовах дикої природи. А вже за його підсумками — написати свій проект програми патріотичного виховання, яку планують винести на публічне обговорення. Мета — дуже амбітна. Втім, побувавши у «Херсонській Спарті», я переконався: діти з ентузіазмом сприймають новий досвід, а головне — самі просяться з комфортних домашніх умов у «спартанські».

«Ми відчули, що можемо дітей чогось навчити. Почали з моїх вихованців, які займаються карате, далі розширили географію через знайомих і соціальні мережі. Окрім херсонських, у нас побували діти з Києва, Дніпра, Одеси, Мелітополя та інших регіонів», — розповідає один з організаторів «Херсонської Спарти» Артем Яковлєв.

ДИСЦИПЛІНА І ДЕМОКРАТІЯ

Табір розташовано у лісистій місцевості. Діти живуть у палатках. На території облаштовані туалети, літній душ, столова, місце для занять фізичною підготовкою. Поряд — озеро, де можна прохолодитися в спекотний день. Заїзд групи з 18-20 людей триває протягом тижня. Розпорядок дня варіюється залежно від погодних умов, віку й базових навичок дітей. Зазвичай зранку проводять зарядку з різними фізичними навантаженнями, далі відбуваються заняття в групах із переміщення в лісі й комунікації у «двійках», «четвірках», «вісімках». Обід готують зі свіжих продуктів, які постійно підвозять організатори. Далі можуть бути заняття з рукопашного бою, години історії, практичні вправи з надання першої медичної допомоги, стрільба. Ввечері діти грають у варіативні ігри з переміщеннями лісом і територією табору.

«Ми помічаємо, що дітям буває складно спілкуватися наживо. Тому тренування направлені передусім на налагодження комунікації, вміння потоваришувати, відчувати однодумців, допомагати меншим. Є військові елементи, стрільба з пневматичних гвинтівок, але тут важливо не перегнути, адже це все таки діти, — говорить Артем Яковлєв. — Хоча дисципліна у нас на високому рівні, у таборі панує демократія. Якщо дитина не хоче займатися ввечері, а втомилася і хоче спати — без проблем, ніхто нікого не примушує».

ІСТОРИЧНІ ДІАЛОГИ

«Коли я вперше приїхав до дітей, вибудував невелику програму з хронології історії і краєзнавства. Але на місці я побачив розрізненість знань, тому перелаштовувався по ходу. Просто слухати їм нецікаво, і ми ведемо діалог, — каже історик Тарас Букрєєв. — Насправді, вони питають про все: від визначення держави та її атрибутів для найменших, до ключових подій в давній і сучасній історії України для старших. Говоримо про поняття патріотизму, видатних українців. Для дітей з інших міст цікаво було почути історію Херсонщини, а на наступному занятті вони розповідали про свої міста. Головне — не перезавантажити дітей. Я прихильник викладання фактів, а не нав’язування. Хоча іноді я навмисно займаю провокативну позицію, а діти мене виправляють. Це свідчить про те, що вони вже думають, поєднують події і їхні наслідки».

ПЛАНИ

«Ми думаємо створити не просто літній табір, а цілодобовий патріотичний клуб, який діятиме щовихідних, коли зручно дітям, — додає один з організаторів «Херсонської Спарти» Валентин Чесноков. — Постійно хочемо залучати дітей до змагань у вигляді квестів з історичними завданнями та орієнтуванням на місцевості. Як результат усього проекту — допомогти виховувати розумних, фізично здорових громадян України, яким ніколи не можна буде нав’язати якісь антидержавні погляди, громадян, які, хоч де б вони працювали, орієнтувалися в інформаційному світі, були стійкі до маніпуляцій і передавали щось корисне іншим».

«ТУТ ВЧАТЬ ДУМАТИ»

«Мама запропонувала мені поїхати в цей табір, я погодився, а потім приїхав ще раз, і тепер уже я керівник одного з відділень, — ділиться враженнями «спартанець» Євген Ніцак. — Для мене це новий досвід, різноманіття в моєму житті. Подобаються тренування і загалом хороший настрій у таборі. З’являються нові друзі. До вподоби військовий стиль. Мені ще далеко до армії, але отримані тут знання точно колись знадобляться. Тут навчають думати, ставити питання, розповідають багато корисних речей, як вести себе на природі або в складних умовах. Я вважаю, що сьогодні в нашій країні дуже важлива єдність: довкола ідей, традицій, культури. Тоді нас неможливо буде перемогти».