…коли у теперішню глупу ніч українство не буде себе нічим заявляти ясним і голосним, то ніхто не піде за ним, коли настане ранок. А він таки настане неодмінно.
Михайло Драгоманов, український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, громадський діяч

«Мистецтво завжди лишається антиоксидантом»

У Національному художньому музеї України відкрилася виставка Павла Макова Paradiso Perduto («Втрачений рай»)
30 вересня, 2014 - 17:06
УСІ РОБОТИ ПАВЛА МАКОВА — ЧОРНО-СІРІ. ХУДОЖНИК СПЕРШУ РОБИВ МАЛЮНОК НА МІДНИХ ДОШКАХ, А ПОТІМ БАГАТО РАЗІВ ДРУКУВАВ ЗОБРАЖЕННЯ НА ПАПЕРІ. ЩОБ РОЗДИВИТИСЯ МАЛЕНЬКІ БУДИНКИ Й ДЕРЕВА, ГЛЯДАЧІ ПІДХОДЯТЬ ДО КАРТИН УПРИТУЛ
ПАВЛО МАКОВ

Проект об’єднав графічні роботи автора, створені протягом останніх двох років. Художник розповів, коли розпочинав працювати над полотнами, ідейно вони ще не були так пов’язані з нашим життям, це радше стосувалося його внутрішніх рефлексій, однак наразі вийшло так, що концептуально картини аж надто пов’язані з тим, що відбувається навкруги.

— Мистецтво завжди лишається антиоксидантом, як і непрості часи в нас насправді є завжди. Ми втратили рай дуже багато століть тому, — вважає Павло МАКОВ. — Сьогодні в Україні ситуація дуже драматична, але вона не виходить за межі традиційної людської драми. Актуальність втраченого раю завжди з нами присутня, це біблійна метафора. Події сьогодні в Україні — результат того, що ми не дуже дослуховувалися до нас самих. Суспільство, всі ті, хто тепер бореться зі злом, котре закорінилося ще в старому режимі, існували в цьому 23 роки і не дуже переймались, або якщо переймались, то недостатньо. Це — постійна проблем, котра, особливо тепер, не лишає байдужим кожного з нас.

Одинадцять різноформатних робіт «Втраченого раю» створені також в період прочитання праці Ханса-Ульріха Гумбрехта «Після 1945. Латентність як початок присутності». Ландшафти художника не прив’язані до реального простору Харкова, де живе і працює майстер. Одразу впадає в око точність і деталізованість зображень, контрастне поєднання вигравійованих елементів бетонного паркану чи шиферного даху будинку й пустого, незаповненого простору довкола, точні ряди зів’ялих соняшників і розгалужені, часом нечіткі шляхи. В одноманітних стелах і пам’ятниках, сухих і ледь живих на вигляд деревах, пустих будинках, в яких не горить світло, кожен може впізнати своє місто, звичний ландшафт. Металеві контейнери, дерев’яні ящики огороджені бетонним парканом, ще темніші у своєму замкненому просторі й спонукають намагатися шукати вихід з цієї мовчазної латентності.


НА КАРТИНІ ЗАВБІЛЬШКИ МАЙЖЕ 3х3,5 МЕТРА ХУДОЖНИК ЗОБРАЗИВ ВИГЛЯД ЗГОРИ НА ДАЧНІ ДІЛЯНКИ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ НЕПОДАЛІК ХАРКОВА. ЦЮ МІСЦЕВІСТЬ ВІН ЗМАЛЮВАВ НА 12 РОБОТАХ, ВІСІМ З ЯКИХ ВИСТАВИЛИ В МУЗЕЇ

 

— Мистецтво не призначене для того, щоб поверхово висвітлювати ті події, які відбулися вчора, сьогодні чи стануться завтра, — зауважив художник Микола СТОРОЖЕНКО. — Ці роботи є аналізом сьогодення, вони перебувають поза часом, вирішуючи питання не тільки соціумного буття, а й вічної моралі. Поза життєвою і знайомою нам конкретикою існує також значимість творів. Автор вдається до переосмислення, виражає суть і змушує нас розуміти, що таке мистецтво є елітним.

Біблійна метафора втраченого раю по-новому актуалізується у графічних роботах художника й щораз інакше адаптується до сприйняття глядача. Відкриття проекту також пов’язане з благодійною акцією Національного художнього музею України «Леви своїх не лишають».

— Під час Майдану два з половиною місяці музей прожив на лінії вогню, — розповіла заступник генерального директора музею Марина СКИРДА. — Тепер ми вирішили сконцентруватися на темах, які несуть у собі важливу для нас суть. Проект Павла Макова цілком пасує до цієї концепції, тим паче, що графічних полотен у постійній експозиції представлено мало. Мета акції «Леви своїх не лишають» — об’єднати тих, хто хотів би взяти участь у благодійних проектах, своєю працею, авторськими творами, книжками для обміну. Щотижня ми збираємо від 15 до 25 тисяч гривень. Може, це й крапля в морі, але ми надаємо конкретну допомогу людям, які цього потребують, закуповуємо препарати для медиків, які працюють в АТО, тобто фактично воюють на передовій. Долучитися може кожен охочий, придбавши каталог робіт Павла Макова за грошову пожертву для поранених військових і музеїв у зоні АТО.

Виставку можна побачити до 26 жовтня.

Наталія ВУЙТІК. Фото Артема СЛІПАЧУКА, «День»
Газета: 
Рубрика: