Що ми не знали про Софію Київську

Зовсім нещодавно, у вересні, в Національному заповіднику «Софія Київська» представили знахідки, які журналісти поспішили охрестити сенсаційними: середньовічні печатку, пломбу, бронзову шпильку... І ось, коли вже ніщо не передвіщало лиха, під самий кінець, завдяки надзвичайно теплій осені тривалого археологічного сезону 2018 року, Софія Київська зробила археологам кілька несподіваних сюрпризів, які майбутнього 2019 року обіцяють обернутися тепер уже по-справжньому, без журналістських перебільшень, гучною археологічною сенсацією.

Здавалося б, про археологію Києва написані цілі фоліанти, а тим більше Верхнє місто — «Місто Володимира», «Місто Ярослава», садиба Софії Київської — тисячократно перекопане з кінця в кінець... Насправді археологічна мапа древнього Києва переважно складається з білих плям. Провиною тому не лише пізня щільна забудова багатомільйонного міста, а й жалюгідне фінансування вітчизняної археології. Так, штат Інституту археології, як і обсяг коштів, що надаються на розкопки, за останні десятиліття скорочено якщо не на порядок, то в рази. Нещодавно в структурі Національного заповідника «Софія Київська» було ліквідовано і сектор археології. На щастя, незважаючи на це, робота археологів у заповіднику була продовжена. Більш того, схоже, вона принесла більший, ніж очікували, результат.

Хоча у випадку з головною сенсацією цього року лавровий вінок відкриття археологи повинні розділити ще і з його величністю Випадком. За пару десятків метрів перед головним входом до Софійського собору прокладали кабель, і лише на півметровій глибині наткнулися на фрагменти плінфи — середньовічної цегли. Те, що спочатку здалося просто будівельним сміттям, після розчищення виявилося фрагментом фундаменту ХІ століття. Що за цегляна споруда, про яку нам не повідомляє жодне писемне джерело, могла тут стояти?

АРХЕОЛОГ ТИМУР БОБРОВСЬКИЙ РОЗЧИЩАЄ ФУНДАМЕНТ ТАЄМНИЧОЇ СПОРУДИ ХІ СТОЛІТТЯ НАВПРОТИ ЦЕНТРАЛЬНОГО ВХОДУ В СОФІЙСЬКИЙ СОБОР

Уже те, що вона містилася просто перед головним входом до собору, свідчить про важливе, більш того — престижне її значення. Археолог Тимур Бобровський припустив, що це можуть бути фундаменти воріт середньовічної садиби Софійського собору. Через кілька днів знахідка характерного другого фрагмента фундаменту нібито підтвердила це його припущення. Утім, лише спільні з Інститутом археології Національної академії наук масштабні розкопки, які вже заплановано на майбутній рік, зможуть дати остаточну відповідь, на залишки якої саме споруди пощастило наткнутися київським ученим.

Розглядаючи цю знахідку, в розмові з археологом Тимуром Бобровським я ще раз для себе переконався, як насправді мало ми знаємо про топографію цього майже тисячолітнього, одного з найважливіших культових та історичних місць Русі й України. Археологи й історики досі лише вибудовують припущення, де були розташовані згадані в літописах нерозривно пов’язані із Софійським собором Георгіївський та Ірининський монастирі, садиба перших київських митрополитів. Як виявилось, чимало таємниць приховано і під самим фундаментом тисячолітнього собору.

ВІКНО В МИНУЛЕ. ШУРФ ПІД ПІВНІЧНОЇ ГАЛЕРЕЄЮ СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ, ЯКИЙ НАДАВ АРХЕОЛОГАМ МОЖЛИВІСТЬ ДІЗНАТИСЯ, ЩО ЗНАХОДИЛОСЯ НА ЦЬОМУ МІСЦІ ДО МОНУМЕНТАЛЬНИХ СПОРУД, ЗБУДОВАНИХ ЯРОСЛАВОМ. ЯКЩО ПРИДИВИТИСЯ, НА ФОТОГРАФІЇ ВИДНО СЛІДИ ПОЖЕЖІ ПОЧАТКУ  ХІ СТОЛІТТЯ

Уявіть, нижче фундаменту Софії Київської археологи натрапили на сліди пожарища, що вирувало тут. Схоже, у вогні загинула дерев’яна садиба початку ХІ століття, яка передувала закладці Ярославом Володимировичем собору. Це не єдина подібна (садиба зі слідами пожежі) знахідка цієї епохи в цій частині древнього Києва, що вже сьогодні дозволяє дослідникам припустити, що місцевість, яка ще в першій половині Х століття була язичеським кладовищем і яку в першій половині ХІ століття літописець назвав «полем поза градом», насправді за часів, які безпосередньо передували будівництву Софії Київської, мала дерев’яну забудову, яку за Ярослава, ймовірно, підпалили, щоб якомога швидше розчистити майданчик для його монументальних споруд, що й становили так зване Місто Ярослава. Втім, і тут лише подальші розкопки зможуть, як кажуть, розставити всі крапки над «і». Тим більше підстав для всіх нас із нетерпінням чекати на початок майбутнього археологічного сезону 2019 року.