Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

«Супер-Маріо» остаточно розпрощався з хокеєм

26 січня, 2006 - 00:00

У будь-якому виді спорту завжди було заочне суперництво най- най. Футбольні вболівальники ніяк не можуть визначитися, хто ж був величніший — Пеле чи Марадона. У північноамериканському хокеї закінчилося велике й багаторічне протистояння Уейна Грецкі та Маріо Лем’є. Власник і капітан клубу НХЛ «Піттсбург Пінгвінз» Маріо Лем’є прийняв рішення завершити свою хокейну кар’єру. Один iз найкращих гравців в історії Національної хокейної ліги, «Супер-Маріо» оголосив про це на спеціально скликаній прес-конференції. За свою кар’єру Лем’є двічі вигравав Кубок Стенлі, ставав олімпійським чемпіоном і був власником Кубка світу.

Юного канадця піттсбургскі «Пінгвіни» вибрали під першим номером драфта в 1984 році. У перший же свій сезон 19-річний вундеркінд забив у ворота суперників 43 голи й зробив 57 передач, тим самим iз першої ж спроби підкоривши гросмейстерський рубіж 100 очок. До цієї позначки, значно її перевершуючи, він незмінно йшов п’ять років поспіль, а в сезоні 88/89 набрав 199 очок, з яких 85 — це забиті шайби. Після п’яти блискучих років не стільки він сам, скільки його організм попросив вимушену паузу, не витримавши навантажень. Відігравши менше третини сезону, він повернувся вже в сезоні 91/92 і допоміг своїм «Пінгвінам» виграти «Кубок Стенлі». Для «Супер- Маріо» він став першим. Другого довго чекати не довелося, вже наступного року команда з Піттсбурга повторила своє досягнення. У 1993 році знову на Маріо обрушилися травми. Вся Америка й Канада немов перетворилися на великий медичний консиліум. Преса й уболівальники обговорювали лише одне — чи не зашкодить травма спини блискучій кар’єрі одного з найобдарованіших в історії хокею форвардів. Перший раз Маріо з недугою впорався, але наступні два сезони, фактично, стали його лебединою піснею. Тільки він один знає, чого йому коштувала чудова гра в ці роки. Через хронічно хвору спину він часто грав на уколах. Зрештою, Лем’є здався в 1997 році у віці 32 роки, що для НХЛ вважається розквітом кар’єри. Він увійшов до клубної структури, довгий час займав ключові посади, а в 1999 році придбав «Пінгвінз».

Але потяг до улюбленої гри все-таки переміг у 2000 році. «Наш Маріо повернувся!» салютували таблоїди. І він, парадоксальний і унікальний, провів чудовий сезон з 43 ігор, забивши 35 голів і зробивши 41 передачу. Ігор було мало, тому що періодично Маріо давав організму відпочити й відновитися. За наступні чотири роки він зміг забити лише 42 голи. До проблем спини додалися й інші хвороби професійного спортсмена, який працює «на знос». У нього почали виникати проблеми з серцем. Нещодавно він потрапив до лікарні в передінфарктному стані. «Настав час залишити, оскільки я більше ніколи не зможу грати на тому рівні, до якого звик сам і привчив уболівальників, — сказав «Супер-Маріо» на прощальній прес-конференції. — Я чудово розумію, що сьогодні для мене та моєї родини найважливіша річ — стан мого здоров’я».

Як і всі великі, він затримався в спорті максимально. Йде він у віці 40 років. До 16 грудня, коли лікарі знайшли в нього порушення серцевого ритму й порекомендували не приймати більше участі в іграх, Лем’є провів у сезоні 26 ігор, за які забив 7 шайб і зробив 15 гольових передач. А всього за кар’єру «Супер- Маріо» провів 915 матчів, у яких забив 690 шайб і зробив 1033 гольові передачі. У «плей-офф» на його рахунку 107 ігор (76 шайб, 96 передач). Ще в 1997 році, відразу після свого першого прощання з хокеєм, його було зараховано до хокейного Залу слави в Торонто.

Лем’є не зміг наздогнати іншого великого канадця — Уейна Грецкі за набраними очками й регаліями, але для багатьох саме Маріо залишився №1 у рейтингу найславетніших хокеїстів. Тому що всі знали, чого йому коштувало ТАК грати в хокей.

Юрій ЗЕЛІНСЬКИЙ, «День»
Газета: 

Додати коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ