«Завдання бібліотеки — збирати людей»

Потрапити до Бібліотеки для дітей імені Валі Котика, що на Подолі, вдалося не одразу. Розсувні двері вперто «не помічали» моєї присутності, доки не підійшов фотограф. Від нас двох ухилитися не вдалося. Завідувачка бібліотеки Людмила БАБІНА пожартувала, що, мабуть, примхливі двері не звикли працювати на повну, бо їм менше місяця.

Наприкінці грудня минулого року у звичайній дитячій бібліотеці відкрився оновлений бібліохаб. Тепер це сучасна універсальна бібліотека з рецепцією, зоною для майстер-класів, комп’ютерною технікою ба навіть 3D-принтером. Змінилося не лише зовнішнє оформлення, а й зміст, суть роботи закладу. Як саме — побачив «День».

ЖОДНОЇ ТИШІ!

У шкільні роки я часто ходила до місцевої дитячої бібліотеки, це було справжнім ритуалом. Відділ для молодших читачів був розташований на першому поверсі музичної школи, для старших — у міському палаці культури, там школярі брали книжки на рівні з дорослими. Утім, ходити між стелажами нам не дозволяли, бібліотекарки самі вишукували у довгих рядах книжок необхідну літературу. Про книгосховища ми тільки чули, а в читальному залі ходили ледь не навшпиньки, щоб не заважати тим, хто дивився щось у розкладених на столах журналах і книжках.

У дитячій бібліотеці на Подолі побачили зовсім іншу картину: у книгосховищі можна читати і малювати, у відділі для молодших читачів — долучитися до майстер-класу й попити чаю, в сусідньому залі для старших школярів — послухати виступи лекторів чи подивитися виставку художніх робіт. І жодного наказу про ідеальну тишу. Навіть наша розмова із завідувачкою бібліотеки проходила на тлі музики з радіоприймача.

ТРИ ЛАНКИ РЕНОВАЦІЇ

Перетворення бібліотеки навіть не назвеш ремонтом — це радше реновація. Вона передбачала нове зонування, облаштування зони гостинності або ж рецепції, створення навігації, забезпечення безбар’єрного пересування всередині й зовні (тепер замість східців на вході до бібліотеки — зручний пандус). Загалом ремонт коштував 2,1 мільйона гривень, а на придбання обладнання знадобилося 900 тисяч гривень.

Дитяча бібліотека на Подолі стала одним із перших у Києві прикладів, коли комунальний заклад перетворили на бібліохаб. Зараз на черзі — бібліотеки на Нивках та Виноградарі. До цього процесу долучаються кілька учасників: Київська міська державна адміністрація, зокрема департамент культури, які фінансують ремонтні роботи, а ще приватні компанії, які фінансують бібліотеку, купують чорнила для принтера чи оплачують заняття лекторів. Третій учасник — громадська організація «Бібліотека майбутнього», яка є зв’язковою між усіма ланками реновації.

ЗВ’ЯЗОК ІЗ КОСМІЧНИМ АГЕНСТВОМ

Описати одним словом, що змінилося у книгозбірні, неможливо. Пройшовши через примхливі двері, опиняєшся на рецепції. Тут розкажуть-покажуть все, що цікавить гостей. Далі — інформаційна зона, де розповідається про заходи, які проводяться в бібліотеці.

«У нас є зв’язок з космічним агентством. Справжнім, — вражає Людмила Бабіна, маючи на увазі Державне космічне агентство України. — Представники агентства щоп’ятниці проводять майстер-класи для дітей: привозять надувний планетарій, діти заходять усередину, а там лектор розповідає про сузір’я, туманності, планети тощо. Інший наш партнер — Київський міський Будинок природи, який проводить у нас лекції. Ще є валеологічний напрямок, який стосується здоров’я дітей, ми працюємо з дітками з інвалідністю, слабозорими. Ось і два комп’ютери для слабозорих. Монітор збільшує сторінку книжки аж у десять разів».

КНИЖКИ ВИХОДЯТЬ ЗІ СХОВИЩА

Завідувачка вимикає радіо і показує сцену, яка постала в читальній залі та лекторії одночасно. Місяць тому саме в цій залі відбулося урочисте відкриття бібліохабу. Нещодавно там відбувся музичний захід, присвячений дитячому письменникові Павлу Бажову.

«У нас тепер є проектор, інтерактивна дошка вже в дорозі до бібліотеки. Уже стільки охочих проводити тут заходи, — ділиться Людмила Бабіна. — Клуб «Життєлюб», у якому збираються жінки віком за 50, проводив інтелектуальні ігри. Художня школа «Фарба» незабаром виставить тут свою експозицію. На березневі шкільні канікули заплановано, що студія документальних фільмів учитиме дітей, як зробити документальне кіно».

Завдяки новим стелажам, які височіють аж під стелю, виставили напоказ усі книжки, які раніше зберігалися у сховках. До речі, у відділі для молодших читачів стелажі зробили з натурального дерева, щоб не шкодити здоров’ю дітей.

«Ось відчуйте, які вони на дотик, — пропонує Людмила Іванівна. — Коли їх тільки завезли, тут цілий день пахло лісом».

БІБЛІОТЕЧНІ ІГРИ

Із зали для молодших читачів бачимо відчинені двері до книгосховища. Це прихисток і для книжок, і для тих відвідувачів, кому раптом забракне місця в основних відділах.

«Тут 20 тисяч книжок. Іноді запитую дітей: знаєте, що таке книгосховище? Це місце, в якому сховалися книжки. І діти одразу там всідаються, тому ми поставили стільці та столик, за яким вони можуть малювати, — пояснює пані Людмила. — А ще проводимо тут бібліотечні ігри. Бачите, фонд старий, а стелажі нові. Але в бібліотеці так і має бути. Наразі у нас дитяча література і те, що потрібно читати за шкільною програмою. Бібліотека працює з 1950 року, тож за цей час зібрала хороший фонд української, російської та зарубіжної класики».

До речі, Людмила Бабіна не радить робити книжкові сховки у себе вдома. Каже, постійно дихати книжковим пилом шкідливо. А оскільки здебільшого у людей немає можливості відвести вдома окрему кімнату під домашню бібліотеку, для зберігання книжок, у пригоді стає публічна бібліотека.

ПРИНТЕР-ГОЛОВОЛОМКА

Крім друкованих книжок, в бібліотеці з’явилися книги електронні, на які поступово завантажують онлайн-версії видань, яких у бібліотеці обмаль або немає взагалі. Справжньою головоломкою для бібліотекарів виявився 3D-принтер. Застосування йому знайдуть згодом, але фахівці, з якими консультувалися, порадили купувати спеціальний пластик, безпечний для дітей. Зараз вирішують, де та який саме матеріал купувати.

Також оновили елементи побуту. Чи бачили ви коли-небудь посеред бібліотеки кухню за склом? Одразу хочеться взяти до рук книжку і почитати собі за чашкою чаю. Модернізовано й туалет, який обладнали поручнем для людей на візку. З’явився розсувний сповивальний столик, для матусь із немовлятами — те, що треба. А вони неодмінно тут гостюватимуть, і невдовзі у бібліохабі працюватиме дитячий психолог.

ЩІЛЬНИЙ ГРАФІК

До оновлення бібліотека була розрахована на три тисячі відвідувачів. Траплялося, працівники йшли на дитячі майданчики, розповідали батькам, що поруч з їхніми будинками є дитяча бібліотека, де можна брати не лише класику, а й останні новинки художньої літератури. Така приманка спрацьовувала. На додачу бібліотекарі (а їх тут разом із завідувачкою — п’ятеро) проводили різні заходи із запрошенням друзів і знайомих.

Тепер все по-іншому. Різні за сферами діяльності організації самі пропонують співпрацю. На робочому столі пані Людмили лежить графік подій на січень. Завідувачка пояснює, що розписаний ледь не кожен день: щовівторка діти грають у настільні ігри, щосереди відбуваються майстер-класи, щочетверга — заняття комп’ютерного класу, в п’ятницю приїздить космічний планетарій, а у вихідні приходять лектори від «ЛакіБукс» — це проект благодійного фонду «Я Майбутнє України» та ІТ-компанії Lucky Labs щодо поширення науково-популярної літератури для підлітків.

ДІАЛОГ ІЗ ГРОМАДОЮ

Тож два роки ремонту минули недаремно. Втім, за цей час бібліотека була зачинена всього чотири місяці, книжки переносили із зали в зал й обслуговували читачів. Доки тривав ремонт, заклад пережив власну революцію.

«Спочатку місцеві жителі дуже категорично ставилися до цього, боялися, що тут буде кафе чи щось інше, а бібліотеку продадуть. Не вірили нічому, виходили  на акції з плакатами, — згадує Людмила Іванівна. — Мешканці будинку, де розташована бібліотека, не дозволили нам зробити трохи більший пандус. Конфліктували, але коли побачили бібліотеку, заспокоїлися. Ще ми мріяли зробити літній читальний зал. За нашим проектом мав бути вихід у двір, де б ми вдень ставили столики, а на ніч їх забирали. Але цього нам теж не дозволили мешканці. Хоча вже зробили навіс, поклали плитку: так усі могли сісти і почитати газети й журнали. А тепер всі мешканці задоволені, навіть дітей тут залишають замість групи подовженого дня у школі».

«ПРОСТІР ПОВИНЕН ЖИТИ»

На цьому реновація не завершується. На черзі — зміна імені. Міська влада збирається присвоїти бібліотеці ім’я архітектора українського бароко Івана Григоровича-Барського, який мешкав на Подолі. Зараз, нагадаємо, заклад називається на честь Валентина Котика — піонера, партизана-розвідника, який посмертно одержав звання Героя Радянського Союзу. Коли зміниться ім’я, бібліотека стане універсальною, розрахованою на всі вікові групи.

«Школи з нашого району очікували відкриття, все запитували, коли запросимо на оглядини, — додає Людмила Бабіна. — У нас побільшало простору. Це все повинно працювати, адже функція бібліотеки — збирати людей, щоб вони тут спілкувалися, знаходили щось нове й цікаве. Це простір, який має по-новому працювати і жити, адже книжка тут — завжди поруч».

ДО ТЕМИ

Бібліотеки, до яких вишиковуються черги

Чим вони приваблюють? «День» зробив добірку найцікавіших закладів з різних країн

Сучасні бібліотеки – це універсальний простір, де, крім традиційного читання книг, є місце для малювання, перегляду фільмів, кулінарних експериментів, концертів чи виставок. Тепер архітектори намагаються здивувати відвідувачів ще й формою та дизайном. Тому мандруючи світом, варто запланувати і візит до місцевої бібліотеки. Не пошкодуєте! «День» розповідає про кілька найцікавіших, на наш погляд, бібліотек світу.

1. OODI З НОВОЇ ЕРИ

Не спати і не заважати іншим – чи не єдине табу, що поширюється на відвідувачів центральної бібліотеки Гельсінкі Oodi. Офіційне відкриття відбулося 6 грудня, у День незалежності Фінляндії. Того дня до бібліотеки вишикувалася черга з охочих першими побачити надсучасний простір.

На трьох поверхах бібліотеки, площа яких 17 000 квадратних метрів, можна робити майже все. На першому поверсі розміщені кафе, ресторан, кінотеатр, довідко-інформаційний центр та інформаційний пункт. Це простір для спілкування, обміну інформацією та взаємодії. Другий поверх присвячений творчості: тут розташовуються музичні зали, медійні класи, майстерня з 3D-принтером, швейними машинами та іншим обладнанням. Найвищий поверх – зона для читання. Дехто порівнює його з горищем, де можна заховатися з книгою подалі від очей.

Ноу-хау бібліотеки – кімната з розумними стінами «Куб». За допомогою великих сенсорних екранів кожен може створити тривимірну віртуальну реальність і перетворити цю кімнату на що завгодно. На будівництво бібліотеки місто та держава виділили  98 мільйонів євро, вважаючи це інвестицією у містян.

2. НА ЧИТАННЯ З… КИТОМ

У вестибюлі бібліотеки імені Хосе Васконселоса у Мехіко читачів зустрічає… скелет кита).

Архітектори хотіли створити найсучаснішу споруду ХХІ століття, тому в проекті поєднали нові тенденції та традиційні матеріали – дерево, скло, метал, камінь. Перше відкриття бібліотеки відбулось у 2006 році, але через виявлені недоробки її закрили ще на майже два роки.

З 2008 року заклад працює для відвідувачів. Ультрасучасний інтер’єр створює атмосферу фантастичного фільму. Для захисту від шумних вулиць бібліотека оточена парком. У бібліотеці є найрізноманітніші приміщення – від книгосховища на 500 тисяч книг до читальних залів для різних груп населення. Музичні та мультимедійні зали дають можливість проводити незвичні освітні заходи.

3. ІЗ ПРУТІВ І СКЛА

Бібліотеку Ліюань у Китаї вважають найбільш екологічною у світі. Вона знаходиться у маленькому китайському селі, оточеному горами. Щоб не порушувати природну естетику, китайський архітектор Лі Сяодун побудував будівлю з 45 тисяч дерев’яних прутів і скла.

У бібліотеці панує принцип природності: тут немає штучного освітлення, тому вона працює тільки до 16-ї години. Усередині нема столів і стільців, а книги розміщені на терасах. Читати їх можна сидячи або лежачи на спеціальних циновках. Бібліотека працює за принципом обміну: ви приносите сюди книгу, а натомість можете забрати будь-яку з бібліотеки. У 2012 році бібліотека отримала нагороду Moriyama RAIC International Prize, яку вручають приміщенням, створеним заради покращення життя. Місцева влада навіть облаштувала поруч автобусну зупинку, щоб людям було зручніше діставатися до книжкової оази.

4. КНИГИ В КУБИКУ

Найбільш фотографованою у світі вважається міська бібліотека Штутгарта у Німеччині. Над дизайном працювало проектне бюро YiArchitects. Витрати на будівництво склали 80 мільйонів євро, а на реалізацію проекту пішло три роки.

Зовні бібліотека схожа на білий кубик Рубіка. Має 11 поверхів, два з яких – підземні. Основним кольором оздоблення як зсередини, так і зовні обрано білий. У кожного поверху своя тематика: музика, мистецтво, дитяча література тощо. Навіть якщо ви втрапили на музичний поверх, книгу все одно знайдете, а на додачу ще й ноти, диски і навіть фортепіано. На поверсі під назвою «Світ» є книги на ста мовах світу. Стандартного читального залу немає, замість нього по всій території розташовані дивани, м’які крісла і затишні ніші в стінах.

5. ЛЕГЕНДИ ТРЕТЬОГО ПОВЕРХУ

Бібліотека Гейзеля у місті Сан-Дієго є головною бібліотекою Каліфорнійського університету, що в Сполучених Штатах. Побудована в 1970-і роки, її нерідко згадують серед найкрасивіших бібліотек світу. Довгі роки заклад називався просто Центральною бібліотекою, проте в 1995-му, після реконструкції, йому присвоїли ім’я Теодора Гейзеля, який сприяв формуванню і розвитку бібліотечного фонду.

Дивна форма будівлі, що нагадує розкидисте дерево, породила безліч легенд і чуток. Наприклад, говорять, що при проектуванні будівлі архітектори не врахували кількості книг, що в ній зберігатиметься, і тому третій поверх сьогодні не використовується. Допомагає легенді і той факт, що офіційно у будівлі немає третього поверху – нумерація йде від першого до другого, а потім одразу від четвертого до восьмого. Насправді третій поверх запланували як хол та евакуаційний вихід.

6. П’ЯТЬ ТИСЯЧОЛІТЬ ЄГИПЕТСЬКОЇ ІСТОРІЇ

Легендарна Александрійська бібліотека, яка, вважається, заснована царем Птолемеєм ІІ у ІІІ столітті до нашої ери, до наших днів не дожила. Та її наступницею вважають відкриту в Єгипті у 2002 році нову Александрійську бібліотеку. Збудована за проектом норвезького архітектурного бюро Snоhetta, вона стала яскравим зразком сучасного дизайну, хоча її найцінніша частина, звичайно, всередині.

Окрім величезних фондів арабської та французької бібліотек, у ній розташовані 13 наукових центрів і 15 постійних виставок, серед яких експозиція, присвячена середньовічній мусульманській астрономії. Інтерактивна «культурама» проведе вас крізь п’ять тисячоліть єгипетської історії. Тут навіть є планетарій. Щороку Александрійську бібліотеку відвідують півтора мільйона туристів. Місцеві жителі настільки полюбили нову бібліотеку, що під час революції у 2011 році вишикувалися у живий ланцюг навколо, щоб захистити її від мародерів.