Їжачки, ховрашки і свято Різдва

Зимові свята тривають. Для тих, хто святкує Різдво 7 січня, почався чарівний передріздвяний тиждень. Час, коли варто робити добрі справи і бути вдячним. А відповідний настрій і натхнення можна разом з дітьми черпати з книжок. Тож «День» протягом семи днів розповідатиме, з яких саме. Щодня на нашому сайті читайте враження про дитячі книжки на зимову та різдвяну тематику.

Розпочати цьогорічні святочні читання вирішили з книжки Надійки Гербіш «Одного разу на Різдво». Вона не є новинкою, побачила світ наприкінці 2014 року, але з того часу щороку потрапляє в хіти продажів в зимовий період. Це абсолютно Різдвяна книжка за настроєм, і чарівна казка за формою.

Надійка Гербіш написала добру історію про родину їжачків: тата, маму і трійко малят-їжаченят Форка, Мілку і Тосика. Вони не засинають на початку зими, бо чекають на Різдво. «Тато казав, що то дуже світле свято – свято надії. Із такої нагоди можна трохи недоспати взимку, зате підготувати подарунки – не лише найближчим і не лише тим, у кого такої холодної пори випав день народження, а всім, навіть незнайомим тваринам», – пише Надія Гербіш.

Щороку напередодні Різдва родина їжачків разом прибирають в хатинці, відбирають книжки, одяг і речі на благодійний лісовий ярмарок, готують смачне частування. Цього року так само. Аж раптом у розпал прибирання до них у двері хтось стукає. Двоє маленьких ховрашків – Щастик і Росинка  – заблукали у лісі під час заметілі і потребують тепла, їжі і допомоги. Їхня мама захворіла, в них немає дрів, щоб розпалити пічку в нірці, і немає ліків. Спочатку маленька Мілка не дуже рада, що неочікувані гості завітали зарано, коли в хатинці ще не прибрано. Потім малята не дуже раді, що батьки стелять малим ховрашкам в їхній, дитячій, кімнатці. А згодом засмучуються, що замість ярмарку і святкового обіду родина має відвести ховрашків до їхнього дому.

Зрештою, батьки-їжаки розповідають малюкам історію про Марію і Йосипа, які стукали в усі двері, шукаючи прихисток, бо ось-ось мав народитися малий Ісус, і дуже просто і зрозуміло пояснюють, чому так само важливо відкривати свої двері і серця тим, хто потребує допомоги. Зрештою, прихопивши з собою дрова, частування, ліки і подарунки, родина їжачків вирушає до оселі ховрашків. Там вони допомагають полагодити нірку, розпалити вогонь і влаштовують різдвяний обід. «Цього року родина їжачків зустрічала Різдво далеко від дому й без подарунків одне одному. Але – і вони це знали – нинішнє святкування було найкращим подарунком для кожного з них».

На перший погляд, сюжет казки досить простий і зрозумілий малим читачам, історія вийшла навіть трохи дидактичною. Але в даному випадку це виправдано.  Батьки, читаючи дітям «Одного разу на Різдво», побачать в цій казці алюзії на притчу про доброго самарянина. Тож можна говорити, що Надійка Гербіш написала своєрідну притчу для малюків – про добрих їжачків, готових допомогти незнайомим ховрашкам у скруті. Письменниця зрозумілою мовою пояснює малим читачам основну ідею світлого Різдва і на простому і зрозумілому прикладі розкриває цінності і важливі акценти цього свята. Наприклад, що для відчуття справжнього свята недостатньо прибраної оселі і смачних наїдків, значно важливішими є добрі справи, допомога тим, хто її потребує, свято для тих, хто з різних причин не може його собі влаштувати.

Ця книжка дає чимало тем для родинного обговорення і натхнення. Наприклад, можна запровадити гарні щорічні традиції: перебирати і віддавати частину свого одягу тим, кому він більше потрібний, чи відбирати кілька книжок для бібліотеки чи в подарунок сусідським дітям, або готувати частування і в свята пригощати не лише друзів, а й людей, які не мають дому чи родини, людей, що перебувають у скруті.

І варто згадати про надзвичайно затишні і дуже зимові ілюстрації Юлії Пилипчатіної, які гармонійно доповнюють історію Надійки Гербіш.

Марія СЕМЕНЧЕНКО. Фото Івана ЛЮБИШ-КІРДЕЯ