«Зеленський» і «Доця» – не поза сценарієм

Видавництво WP (WYDAWNICTWO POZNANSKIE) виставило на продаж  книгу «Зеленський поза сценарієм» Сергія Руденка, а видавництво КЕW (KOLEGIUM EUROPY WSCHODNIEJ) – вже добре відомий українському читачеві роман «Доця» («Cόreczka) Тамари Дуди (псевдо Горіха Зерня).
«Зеленський поза сценарієм» – це «розповідь про життя, що виходить за рамки будь-яких сценаріїв». Так видавництво представляє першу біографію Володимира Зеленського, написану відомим українським журналістом Сергієм Руденком. Як зазначається в анотації до видання, «Руденко веде свою розповідь так далеко, на скільки це можливо: останні розділи книги були написані в укритті, під час перших російських бомбардувань України».

Книга «Зеленський поза сценарієм» на Опольському книжковому ярмарку

«Сергій Руденко розповідає історію життя Зеленського зі знанням і захопленням, зберігаючи водночас незалежний погляд порядного кореспондента. …Це ані лавровий вінок, ані викриття. Це політична та особиста біографія людини, яка, прагнучи бути президентом, що несе мир своєму народу, стала президентом воєнного часу», – зазначається в анотації.
Книга «Зеленський поза сценарієм» побачила світ в українському і польському варіантах (польський переклад – Катажина Лоссон і Марек Запор).
«Доця» – перший роман Тамари Дуди, який три роки тому вийшов в українському видавництві «Білка» й дуже швидко приніс популярність письменниці. «Доця» була відзначена премією Книга року BBC за 2019 рік, а за версією Українського інституту книги увійшла до тридцяти найважливіших прозових творів Незалежної України. Наразі  видавництво «Білка» вже здійснило четверте видання популярної книги. «Доцю» видано також за кордоном у німецькому, англійському та польському перекладах. Польський варіант книги «Cόreczka» вийшов у перекладі Марціна Гачковського.

Українське і польське видання роману «Доця» («Cόreczka)

Власне, це один з небагатьох у сучасній українській літературі прозових творів великої форми, події в якому відбуваються під час російсько-української війни – навесні-влітку 2014 року в точці «обнулення» – вибухонебезпечному Донбасі. У передмові до книги авторка зазначає, що вона є документальною настільки, наскільки це можливо для художнього твору. Саме тому й увага до роману є особливою. Як пише «Критика», книга «Доця» дуже швидко стала одним з найобговорюваніших художніх видань про війну на Донбасі, потрапила у відомі рейтинґи, а додатковий тираж довелося друкувати вже за кілька місяців після виходу книги.
Тож не дивно, що й з початком повномасштабного російського військового вторгнення в Україну «Доця» не втратила своєї актуальності – її читають у бомбосховищах, беруть з собою в дорогу біженці. За словами авторки, достовірно зображена в романі обстановка в окупованих районах Донбасу і типова за проявом цинічної жорстокості й садизму поведінка росіян, дає чітко усвідомити, позбавляючи будь-яких ілюзій, з ким насправді ми маємо справу.
У зв’язку з цим доволі цікавим є твердження письменниці, що окрім суто художнього змісту (в основі роману власне любовна історія головної героїні – з тяжкими втратами і переродженням, зі збиранням життя з  уламків наново, знаходженням нових сенсів і точок опори), її книга має й суто практичне значення. Тобто її можна розглядати і як своєрідну порадницю щодо найбільш раціональної і безпечної поведінки в умовах війни з такими нелюдами, як росіяни, для яких власне будь-який, навіть найтяжчий, злочин є нормою. За словами Тамари Горіха Зерня, їй вже доводилось чути від багатьох читачів, що її книга допомогла їм швидше зорієнтуватися в умовах повномасштабної російської військової агресії, підготуватися до труднощів, з якими вони зіткнулися, і взагалі позбутися розгубленості та невизначеності.

Один з павільйонів книжкового ярмарку

До речі, відповідаючи на одній із зустрічей з читачами на запитання стосовно перекладу роману іншими мовами, письменниця зазначила, що в жодному разі не погодиться перекладати її російською, бо щось доводити росіянам, на її думку, сьогодні вже є марною справою. І взагалі Тамара Горіха Зерня вважає, що враховуючи токсичність нинішньої так званої російської культури, її варто ізолювати й перевести на карантин. Чим незмінно викликає на зустрічах аплодисменти українських і польських читачів.
Дуже зворушливою була промова Тамари Дуди (Горіха Зерня) й на конференції «Видавнича галузь в епоху війни, польсько-українська співпраця», яка проходила в Ополі в рамках книжкового фестивалю. Як зазначила на своїй сторінці в Фейсбуці комерційна директорка видавництва «Білка» Ірина Білоцерковська, короткий виступ української письменниці був настільки натхненним, що польські видавці сміялися й не стримували сліз одночасно.

Тамара Дуда на польсько-українській конференції видавців

Говорила ж письменниця про українські книги, які горять, як у добу середньовіччя, у вогні сучасної інквізиції – російських так званих «денацифікаторів» – у Херсоні та в інших окупованих рашистами українських містах. А ще – як їй доводилося рятувати з комерційною директоркою наклад «Доці» під російськими ракетними обстрілами в Києві… І тепер книгу «Доця» та інші книжки українського видавництва «Білка» можна було також побачити і придбати на Опольському книжковому ярмарку.
А шлях авторки зі своєю «Доцею» пролягає далі – до інших польських міст, зокрема Вроцлава і Лодзі. І цей досить тривалий тур, який можна вважати спробою прориву до європейського читача, має зрештою завершитись на Міжнародному книжковому фестивалі в Празі.

Володимир СТЕЦЮК, тимчасово переміщений журналіст, фото автора