Бразильський прецедент боротьби з хабарництвом
Як створити систему невідворотності покарання за відмивання коштів і ослабити систему олігархату
Практика відмивання коштів через схему відкриття рахунків офшорних компаній активно почала втілюватись в Україні на початку 2000-х років. Саме в цей же період українська політична модель набуває ознак класичного олігархату, де ключовим донором збагачення політичних кланів стає передача в приватну власність державних активів або фактичне управління (володіння) державними підприємствами правлячими кланами.
Одночасно відбувається масове вимивання капіталу з економіки України та його часткове реінвестування через офшорні схеми.
Об'єми коштів, які щорічно відмивались через відкати і інші корупційні схеми тільки у державному секторі економіки (близько 30% української екноміки), виходячи з середньозваженого ВНП України в період з 2000-2016 рік 110 млрд. дол. США, складає 2-3 млрд. дол. США щорічно. Тобто загальна сума розкрадань коштів за активної участі правлячих політичних еліт України протягом останніх 15 років складає близько 30-45 млрд. дол. США.
Незважаючи на фантастичні масштаби розкрадань за всю сучасну історію України ми майже не маємо прикладів притягнення до відповідальності високопосадовців за подібні операції, за виключенням справи Павла Лазаренко.
Саме американська юридична система спромоглась забезпечити результат і показати свою ефективність.
Досить цікавою для українського суспільства буде новина, яка залишилась майже непоміченою в українському інформаційному просторі.
Найбільшу в світі угоду щодо відмивання коштів підписали департамент юстиції США та бразильський будівничий конгломерат “Одебрехт” і нафтохімічна компанія “Бразкем”. Мова йде про співпрацю вищезгаданих компаній зі слідством США та Швейцарії в обмін на припинення судових процесів проти них за звинуваченням в хабарництві на сотні мільйонів доларів США у різних країнах. Компанії погодились сплатити компенсацію у розмірі 3,5 млрд. дол. США, що стало найбільшою антикорупційною угодою в історії. При цьому, сума додаткового штрафу “Одебрехту” може скласти від 2,6 до 4,5 млрд. дол. США.
Компанія “Одебрехт” визнала сплату хабарів державним службовцям та політичним партіям у період з 2001 по 2016 рр., тобто протягом останніх 15 років на суму 788 млн. дол. США для реалізації більше 100 проектів в Бразилії та 11 інших країнах, серед яких Ангола, Аргентина, Колумбія, Домініканська Республіка, Еквадор, Гватемала, Мексика, Мозамбік, Панама, Перу та Венесуела. У Бразилії сума хабарів високопосадовцям склала 349 млн. дол. США. В рамках цієї справи різні строки ув'язнення отримали вже сотні високопосадовців, включно в керівником адміністрації президента Бразилії. Це при тому, що відповідно до раніше оприлюдненої бразильськими правоохоронцями інформації, середня сума відкатів у Бразилії становила (навіть не порівнювані з українськими) 1,2% від суми тендерів.
Ні для кого не буде таємницею, що методика і схеми відмивання коштів є універсальним в світі, як для України, так і для Бразилії. Майже всі транзакції йдуть через рахунки оффшорних компаній, за яким ховаються кінцеві бенефіціари і через кореспондентські рахунки американських банків, що є підставою втручання американської юстиції у будь-яку справу і як наслідок забезпечення об'єктивності розслідування з подальшим притягненням до відповідальності державних шахраїв. Саме це було підставою розпочати розслідування у справі відомого Фірташа
Всім зрозуміло, що кінцевим бенефіціаром відмитих коштів є різні відомі персонажі українського політикуму. За досить короткий історичний період цим "досвідченим господарникам" вдалось перетворити Україну на саму бідну і корумпованому державу світу, запущені ними деградаційні процеси настільки ослабили і розбалансували державні інституції, що логічним наслідком цього управління є війна з РФ.
Питання яким чином створити систему невідворотності покарання і ослабити систему олігархату, подати сигнали надії активному суспільству.
Сподіватись виключно на правоохоронну систему України, діло марне. Доказом цього є історія питання і відсутність політичної волі. Тому потрібно шукати нові механізми, які стануть інструментом в руках незалежних інституцій і активних прошарків суспільства в боротьбі проти олігархату. Історія з Павлом Лазаренко, справа компаній “Одебрехт”/“Бразкем” та загальна світова тенденція боротьби з відмивання коштів підтверджують, що достатньо компаніям визнати факт дачі хабарів, відкатів і інших схем за участі посадових осіб, політиків, чиновників, як правовий маховик притягнення до відповідальності казнокрадів запускається, в тому числі і за участю правоохоронної системи США.
Найбільші державні компанії ще 20 років тому мали нульову кредиторську заборгованість і величезні активи, сьогодні всі вони банкроти і існують сьогодні завдяки монополії і коштам платників податків, які утримують їх від повного колапсу. Саме на фінансових потокам “Нафтогаз”, “Енергоатом”, “Укрзалізниці", “Укравтодор” і т.д. зросла і окрепла ціла плеяда українських керманичів і зірок політичного олімпу.
Сьогодні керівники цих підприємств з залучення широкої громадськості і максимально публічно мають ініціювати питання співробітництва з департаментом юстиції США щодо хабарів високопосадовцям в Україні і відмивання ними коштів через банківську систему США, укладати відповідні угоди і йти на співробітництво зі слідством. Якщо вони такі питання не піднімають значить вони залишаються "охоронцями" корупційних схем.
