Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Колективний Путін» закликає бити по Варшаві й Берліну

26 червня, 2022 - 18:45

У неділю, 26 червня, у Києві кілька разів вили сирени, було чути кілька вибухів від влучання ракет і кілька запусків протиракет. Схоже, Путін, який з’явився увечері в суботу в Кремлі, віддав наказ цілеспрямовано знищувати українську столицю, а разом із тим підривати бойових дух киян, провокувати нову хвилю біженців до Євросоюзу, змушувати західні посольства знову полишити свої осідки, й у підсумку – підштовхнути президента Зеленського якщо не до капітуляції, то хоча би до «компромісного миру». Який, крім іншого, міститиме відмову України від Криму, Донецької та Луганської областей, від усього узбережжя Азовського моря (Бердянськ, Мелітополь, Генічеськ), зобов’язання постачати воду по Північнокримському каналу й електроенергію на Донбас із Запорізької АЕС тощо.

Звичайно, для досягнення таких цілей недостатній масований ракетний обстріл самого лише Києва. Станом на 8:00 26 червня удари були завдані й по інших регіонах. Ідеться передусім про Черкащину та Київщину. Крім того, вечері росіяни випустили по Сумській області шість ракет із вертольотів, які не перетинали державний кордон, влучивши по цивільній інфраструктурі Краснопільської громади: школа, клуб, бібліотека, лікарня. У Рівненській області ввечері 25 червня росіяни завдали два ракетні удари по об’єктах цивільної інфраструктури, загинули троє осіб, двоє перебувають у важкому стані. З мінометів (як завжди, зі своєї території) росіяни обстрілювали Чернігівську область. Вівся масований артилерійський та ракетний обстріл Харкова й області, Миколаєва й області. А на Донеччині та Луганщині тривають важкі бої з використанням усіх вогневих засобів.

Навіть вимушено неповний перелік фактів (повний зайняв би надто багато місця) доводить, що справи серйозні. Що далі? У російській Держдумі пролунав заклик завдати удару по урядових установах у Києві, а також по посольству США в Україні. Таку ідею озвучив заступник голови комітету Держдуми з оборони Юрій Швиткін. Обґрунтуванням для такого кроку, з погляду російського депутата, може стати постачання Україні новітньої західної зброї. Удари по Києву, завдані та заплановані, знаходять масову підтримку в російському суспільстві. Звичайні росіяни впевнені, що Київ давно треба було «сравнять с землей зрівняти з землею та радіють, що «наконец-то до Киева добрались!». Але ремствують, бо ж «это нужно было раньше, сравняли б Киев с землей». І не тільки Київ. «Варшава, Вильнюс, Осло – в очередь, сукины дети, в очередь!!» - «Ну, до Берлина чуток остался». – «Русские – сила. Молодцы, ребята. Гордимся!».

Чи залишилися у когось сумніви, що це все Путін і його генерали винні у вбивстві десятків тисяч українців, а російський народ тут ні при чому? Як на мене, у притомних людей (і західних політиків також) таких сумнівів не повинно бути. Ну, а тим, ким досі керують небезпечні ілюзії, варто посидіти пару ночей у київських бомбосховищах і вивчити «мову Пушкіна», яка наразі збігається з «мовою Путіна», щоб полазити по соціальних мережах й оцінити міру деградації масових росіян. До речі, не меншу, а то й більшу, ніж німців за Гітлера: «істинні арійці» після 1933 року хоч отримали реальні соціальні вигоди від панування нацистів, своєрідний тоталітарний соціалізм, а рівень добробуту та культури «русского мира» в провінції, як ми всі побачили за останні місяці, однозначно катастрофічний, про жодні соціальні вигоди в житті масових росіян не йдеться. І при тому представники цього «мира» переконані у своїй історичній правоті, у праві вбивати всіх і нищити все, й у перевазі своїх тоталітарних злиднів над заможною демократією. А тому вони підтримають свого вождя у всьому, навіть якщо він застосує ядерну зброю.

За чинних обставин Путін сприйняв відмову Заходу дати Україні танки, літаки та ракетні модулі, здатні вражати цілі на відстані 300 км, як сигнал, що засвідчує нікчемність західних еліт. А заборону Україні бити по території РФ з використанням поставленої Заходом зброї – як іманентний і перманентний страх цих еліт перед Росією й особисто перед ним. Саме в цьому контексті, як на мене, слід розглядати нинішнє нарощування ракетних ударів по Києву й інших об’єктах, військових і цивільних, на всій українській території та наступ армії РФ на сході України, який супроводжується знищенням усієї інфраструктури та масовими вбивствами цивільних. Якщо Україні не дають достатньо сучасної зброї, якщо вона не має права завдавати удари по базах на території РФ, по аеродромах, з яких здійснюються нальоти на українську територію, і по позиціях артилерії та мінометів, які обстрілюють українські населені пункти та українських вояків, - значить, Путін є володарем світу, а західні лідери (хіба крім Бориса Джонсона, якого у Росії люто ненавидить як влада, так і «глибинний народ») – повні нікчеми. Чим більше заборон українським воякам – тим лютіший масовий росіянин-імперець, тим більше він закликає вбивати «хахлів», тим страхітливішою стає атмосфера в РФ.

Чи не єдиний аргумент у тих західних лідерів, які обмежують поставки Україні сучасної зброї – це прагнення «не допустити ескалації війни». Проте ця ескалація є щоденним фактом (я не випадково навів неповний перелік російських ударів менше. ніж за добу – ось вона, ескалація!). Обмеження ж дають росіянам і їхнім маріонеткам можливість вільно діяти в оперативно-тактичному тилу та нарощувати потужність ударів на фронтів, підтягуючи туди резерви живої сили та техніки і, головне, боєприпаси. Того ж 26 червня радник мера Маріуполя Петро Андрющенко написав: «Четвертий день поспіль крізь Маріуполь рухаються великі колони військової техніки в західному напрямку». А все тому, що Україна не отримала тих модулів до РСЗВ, які дозволяють бити ракетами з високою точністю на 300 км. І флот РФ на Чорному морі втратив би вже свою головну базу (з її ракетними установками, що дозволяють бити по Одесі), й аеродроми та склади в Криму. Ба більше: винищувачі-перехоплювачі – це оборонна, а не наступальна зброя, чому ЗСУ не отримали півсотні таких винищувачів, що істотно б ускладнило можливість обстрілів Києва? Та й сучасні танки в реальних умовах війни – це не наступальна, а оборонна та контрнаступальна зброя, яка б допомогла очистити територію України від загарбників. Навіть дрони-камікадзе, які би знищили позиції, з яких безкарно обстрілюють українців, не є наступальною зброєю. Так, вони діяли би по російському прикордонню, але діяли би по терористах, які брутально порушують усі правила ведення війни. Тільки численні жорсткі та жорстокі удари можуть зупинити «колективного Путіна» й особисто ВВП. Без них він остаточно переконається у своїй безкарності та за підтримки десятків мільйонів пересічних росіян ударить по Варшаві, Осло, Вільнюсу, Берліну та Лондону. І саме це стане справжньою ескалацією…

Новини партнерів