Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

Плавний перехід з імперіалістичної в громадянську

18 березня, 2017 - 12:02

Так як Росія, як кіт учений, ходить по колу, то абсолютно незрозуміло, що їй завадить пережити ще одну революцію з солодким знищенням верхів низами. Як і тих, хто примазався до перших. І примазався до перших. Якщо (і як тільки) імперські чудеса в решеті закінчаться, то чому, власне кажучи, не влаштувати ще один раунд експропріації експропріаторів з розстрілом нещасних олігархів по в'язницях?

Якщо хтось скаже, що для цього потрібна ганебна поразка у світовій імперіалістичній війні, яка плавно переходить у криваву громадянську, то й тут все можливо для стражденних духом. Після початку популістського повороту з брекзітом і Трампом шанси на Третю світову різко підскочили, і я знову ж таки не дуже розумію, що цій війні може перешкоджати? Накопичена громадська або національна мудрість? Так її немає і в цьому житті не буде. Тобто короткочасно, як реакція пірке на вбивство в масовому масштабі і власної сім'ї - так, як естафета - ні. Накопичена агресія? Так її хоч відсипай сусідові. Через край, як насіння зі склянки, сиплеться. Пропущена велика війна? Так ще не вечір, братці.

Ніяких гарантій, звичайно, немає, але й шансів проти куди менше, ніж за. Одним зі смислів воєн, що пройшли в минулому столітті, був демонтаж імперій, які ще залишалися. Тих, що не до кінця («до основанья и затем») викорчувала Перша світова, добивала в упор Друга. Адже й нацистська Німеччина, і сталінський СРСР - це спроби реанімувати німецьку і російську імперію в епоху повстання мас. Війна ж, в свою чергу, була способом знищити одну інкарнацію руками іншої. Типу інверсія нападу на Польщу. Ну не було в історії іншого інструмента. Спочатку Третій рейх, потім Третій Рим. Спочатку Третій рейх спробував поховати Третій Рим, потім Третій Рим поховав Третій рейх, після чого сам шумер-помер. Як то кажуть: «Туда-сюда-обратно - тебе и мне приятно».

Але той, кому хоч кіл на голові теши, має друге життя після неповної смерті. Такий собі невбиваємий неваляйка-Распутін. Третьому рейху уроку було достатньо, Третьому Риму все не в коня корм. Путін наслідує обох, і не тільки тому зрозуміло, що третьої світової і наступної громадянської уникнути проблематично. А як іще поховати Третій Рим, якщо він історично архаїчний, а четвертому не бувати?

Однак імперія - не єдина улюблена іграшка російського народу. Йому ще подобається розпеченим залізом випалювати на спині місцевого бомжа Кафки думку про справедливість на люмпен-пролетарський лад. Більше того, важко не погодитися, що російський капіталізм всім капіталізмам маленька головка. Тобто такий пародійний, жадібний, жорстокий і безглуздий, як Захід у фільмах з Гойко Мітічем, що не викликати ненависть тут важче, ніж верблюду протиснутися у вушко і на сонечко.

Тому у війни імперіалістичної і громадянської дві підстави, і обидві значні. Я знаю, що мені заперечать доброзичливці: не треба ніякої війни, все само згниє і саме розвалиться на тріски, коли історія ткне пальцем під ребро колоса на глиняних ногах.

Може й так. А може, знадобиться і ломик з рукояткою, серп з молотом і ковадлом, мечі на орала і орала-орала на китайський файрвол. Бути чи не бути - не питання, як бути з російською імперією, яка засіла в печінках, це проблема страшніша за Фауста у Гете. І більш гірка, ніж "Дівчина і смерть". Це тільки в казках кажуть: двом смертям не бувати. І трьом бувати, а ось четвертої, можливо, не дочекатися.

Новини партнерів