Плавний перехід з імперіалістичної в громадянську
Так як Росія, як кіт учений, ходить по колу, то абсолютно незрозуміло, що їй завадить пережити ще одну революцію з солодким знищенням верхів низами. Як і тих, хто примазався до перших. І примазався до перших. Якщо (і як тільки) імперські чудеса в решеті закінчаться, то чому, власне кажучи, не влаштувати ще один раунд експропріації експропріаторів з розстрілом нещасних олігархів по в'язницях?
Якщо хтось скаже, що для цього потрібна ганебна поразка у світовій імперіалістичній війні, яка плавно переходить у криваву громадянську, то й тут все можливо для стражденних духом. Після початку популістського повороту з брекзітом і Трампом шанси на Третю світову різко підскочили, і я знову ж таки не дуже розумію, що цій війні може перешкоджати? Накопичена громадська або національна мудрість? Так її немає і в цьому житті не буде. Тобто короткочасно, як реакція пірке на вбивство в масовому масштабі і власної сім'ї - так, як естафета - ні. Накопичена агресія? Так її хоч відсипай сусідові. Через край, як насіння зі склянки, сиплеться. Пропущена велика війна? Так ще не вечір, братці.
Ніяких гарантій, звичайно, немає, але й шансів проти куди менше, ніж за. Одним зі смислів воєн, що пройшли в минулому столітті, був демонтаж імперій, які ще залишалися. Тих, що не до кінця («до основанья и затем») викорчувала Перша світова, добивала в упор Друга. Адже й нацистська Німеччина, і сталінський СРСР - це спроби реанімувати німецьку і російську імперію в епоху повстання мас. Війна ж, в свою чергу, була способом знищити одну інкарнацію руками іншої. Типу інверсія нападу на Польщу. Ну не було в історії іншого інструмента. Спочатку Третій рейх, потім Третій Рим. Спочатку Третій рейх спробував поховати Третій Рим, потім Третій Рим поховав Третій рейх, після чого сам шумер-помер. Як то кажуть: «Туда-сюда-обратно - тебе и мне приятно».
Але той, кому хоч кіл на голові теши, має друге життя після неповної смерті. Такий собі невбиваємий неваляйка-Распутін. Третьому рейху уроку було достатньо, Третьому Риму все не в коня корм. Путін наслідує обох, і не тільки тому зрозуміло, що третьої світової і наступної громадянської уникнути проблематично. А як іще поховати Третій Рим, якщо він історично архаїчний, а четвертому не бувати?
Однак імперія - не єдина улюблена іграшка російського народу. Йому ще подобається розпеченим залізом випалювати на спині місцевого бомжа Кафки думку про справедливість на люмпен-пролетарський лад. Більше того, важко не погодитися, що російський капіталізм всім капіталізмам маленька головка. Тобто такий пародійний, жадібний, жорстокий і безглуздий, як Захід у фільмах з Гойко Мітічем, що не викликати ненависть тут важче, ніж верблюду протиснутися у вушко і на сонечко.
Тому у війни імперіалістичної і громадянської дві підстави, і обидві значні. Я знаю, що мені заперечать доброзичливці: не треба ніякої війни, все само згниє і саме розвалиться на тріски, коли історія ткне пальцем під ребро колоса на глиняних ногах.
Може й так. А може, знадобиться і ломик з рукояткою, серп з молотом і ковадлом, мечі на орала і орала-орала на китайський файрвол. Бути чи не бути - не питання, як бути з російською імперією, яка засіла в печінках, це проблема страшніша за Фауста у Гете. І більш гірка, ніж "Дівчина і смерть". Це тільки в казках кажуть: двом смертям не бувати. І трьом бувати, а ось четвертої, можливо, не дочекатися.
