Суд і доля Анастасії Шевченко
Суд у Ростові-на-Дону засудив колишнього координатора «Открытой России» 41-річну Анастасію Шевченко до 4 років умовно у справі про співпрацю з так званою небажаною організацією (ст. 284.1 КК РФ). Їй також призначений чотирирічний випробувальний термін. Звинувачення ж вимагало для неї реальний термін у п'ять років колонії. Анастасія Нукзаріївна стала першою людиною в Росії, проти якої було заведено справу про співпрацю з небажаною організацією і винесено відповідний звинувачувальний вирок. Обшук у неї провели 21 січня 2019 року, а через два дні помістили під домашній арешт. За час перебування під домашнім арештом у реанімації померла 17-річна дочка Анастасії Аліна. З'ясувалося також, що оперативники Центру «Э» чотири місяці знімали спальню Анастасії Нукзаріївни. Шевченко і її захист наполягали, що вона має стосунок тільки до російського громадського руху «Открытая Россия», що юридично ніяк не пов'язаний із зареєстрованими у Великій Британії структурами Михайла Ходорковського Open Russia Civic Movement і OR (Otkrytaya Rossia), внесеними владою Росії до списку небажаних організацій. Але такі тонкощі прокурорів і суддів не цікавили.
Безперечно, справа повністю сфабрикована. Анастасія в останньому слові закликала суд не брати участі в політичних репресіях: «Людьми залишайтеся». Закон про небажані організації в Росії набув чинності в травні 2015 року. Небажаною може бути визнана будь-яка неурядова організація, яка, на думку російської Генеральної прокуратури, становить «загрозу безпеці держави та основам конституційного ладу». При настільки розширеному тлумаченні небажаною може бути визнано практично будь-яку НКО і, відповідно, всіх її співробітників можна притягати до відповідальності згідно із законом про небажані організації. На суді прокурор стверджував, що винуватість Шевченко доведена в повному обсязі, а результати експертиз нібито говорять про те, що вона усвідомлювала громадську небезпеку своїх дій. Анастасії інкримінували те, що вона координувала дебати руху «Открытая Россия» в Таганрозі й організувала «збори-лекцію» перед виборами до ростовських законодавчих зборів. Міжнародна організація Amnesty International оголосила її в'язнем совісті, позбавленим волі виключно за свої політичні погляди. Також правозахисний центр «Меморіал» визнав Анастасію Шевченко переслідуваною за політичними мотивами.
Відносно благополучно справа поки що завершилася особисто для Анастасії Шевченко, як видається, з двох причин. Свого часу смерть її дочки мала великий суспільний резонанс, і співчуття у зв'язку з цим висловив навіть прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, так що відправляти активістку за грати було не зовсім зручно. Інша причина, можливо, полягає в тому, що доля підсудної багато в чому залежала від хитросплетінь світової політики. Вирок Анастасії Шевченко відбувся напередодні засідання міністрів закордонних справ країн Євросоюзу, на якому будуть обговорюватися санкції проти Росії у зв'язку зі справою Олексія Навального. І якби до реального терміну головному російському опозиціонеру додався б реальний термін координатору «Открытой России» тільки за звинуваченням у співпраці з небажаною організацією, то Кремлю було б іще складніше розжалобити суворих європейських міністрів. Тому поки обмежилися тим, що в СІЗО «Матроська тиша» Навального поставили на профілактичний облік як схильного до втечі. А той же Пєсков публічно підтримав ідею позбавляти російського громадянства за заклики до санкцій проти Росії.
Очевидно, всі ці заходи є відповіддю на заклик Європейського суду з прав людини звільнити Навального для забезпечення виконання рішення Європейського суду, який визнав вирок Навальному у справі «Ів Роше» нелегітимним. Рішення було ухвалено на підставі правила 39 Регламенту ЄСПЛ з урахуванням «ступеня ризику для життя заявника» і «загальних обставин його утримання під вартою». Міністр юстиції Росії Костянтин Чуйченко заявив, що це рішення неможливо виконати, оскільки в російському законодавстві немає для цього підстав. Очевидно, постановка Олексія Анатолійовича на профілактичний облік розглядається російськими тюремниками як своєрідна заміна забезпечувального заходу, необхідного ЄСПЛ для збереження життя і здоров'я опозиціонера.
Певного виграшу Кремль у справі Анастасії Шевченко домігся, створивши прецедент винесення обвинувального вироку за зв'язок із «небажаною організацією». Коментуючи вирок, підсудна заявила: «Це та ж несвобода. Трохи інша. Вони ж накладають обмеження: підписка про невиїзд, неучасть тут, неучасть там, ти у них на гачку протягом 4 років. Усі переміщення і зміни місця роботи, повідомляючи ФСВП. Зараз треба шукати роботу. Десь по лезу ножа я пройшла». Єдиним послабленням стало те, що до набрання вироком чинності домашній арешт замінили на підписку про невиїзд. Але 70-річна мати Анастасії Шевченко Тетяна Грязнова, яка приїхала в суд підтримати її, не приховувала радості від рішення судді: «Найголовніше, що дочка буде зі мною вдома». Адвокати підсудної поки що не вирішили, чи будуть вони оскаржувати вирок.
Сумний приклад Юрія Дмитрієва, якому апеляційна інстанція збільшила початковий термін ув'язнення в кілька разів, у всіх перед очима. Як заявив депутат Законодавчих зборів Петербурга Максим Резник, пославшись на думку «яблучника» Льва Шлоссберг, «дуже правильно сказано: нещасна країна, де подібний вирок викликає зітхання полегшення. І це правда, бо ми розуміємо, що, якби упирі та вовкулаки, які сьогодні ухвалюють рішення, хотіли б Анастасію посадити, не впевнений, що суспільство змогло б зробити ті зусилля, які дозволили б владі відступити... Просто ми бачимо, до якого дна докотилися. При цьому, ухвалюючи ті чи інші рішення, влада керується різними речами, і одна з них - оцінка реакції в суспільстві, хоча в загальному наборі це далеко не головний критерій. Чиновники ставляться до народу зі страхом і неприязню, бояться, раптом він збрикне, але роблять усе, щоб тримати його в первісному стані. Тих же, хто намагається вирвати його з цього стану, влада знищує у той чи інший спосіб».
Можна погодитися з тим, що всі останні дії російської влади стосовно правозахисників та опозиційних активістів демонструє зростаючий страх і деяку розгубленість. Загальний курс на посилення репресій перемежовується з відносно ліберальними вироками. Кремль дратує невизначеність щодо того, наскільки жорстко Захід відреагує на ситуацію з Навальний. Але лише дійсно жорсткі санкції можуть змусити Путіна відступити. Водночас посилення репресій вже близько до межі, оскільки викликає зростаюче невдоволення еліт, які звикли до зовсім інших умов існування.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
