Вбити постправду
Мирослав Маринович окреслив завдання сучасної журналістики
«Між правдою і брехнею не може бути порозуміння за логікою Win-Win».
Це - цитата з виступу Мирослава Мариновича, віце-ректора Українського католицького університету, знаного правозахисника та дисидента. Промова відомого українського інтелектуала на тему ролі та завдань журналістів в епоху постправди відкривала форум National Media Talk, що відбувся днями в Києві, і стала, без перебільшення, однією із найважливіших подій у вітчизняній журналістиці останніх років.
Мирослав Маринович зробив невластивий та «дефіцитний» для сучасного українського медіа-середовища крок: він окреслив етичні цінності та духовні орієнтири роботи журналіста і дав моральну оцінку поточної медіа дійсності. Він цитував Євангеліє, казав про добро і зло як абсолютні, а не відносні категорії, називав брехню породженням диявола та закликав журналістів стати речниками Святого Духа, тобто шукати і поширювати лише правду.
Головний посил його промови – новітня журналістика вимагає змін, які треба починати із переосмислення цінностей. «Професіоналізм, опертий на хибну ціннісну основу, є небезпечним і руйнівнім», - впевнений Мирослав Маринович.
Головним завданням для медіа, що мають нарешті додати до фундаментальних підвалин своєї діяльності вічні цінності, віце-ректор УКУ вважає розвінчання брехні та пошуки і відстоювання істини. За його словами, в душі нинішнього журналіста «має прокинутися щось від гоголівського Бульби: «якщо я тебе породив, світе постправди, то я ж тебе і вб’ю».
Фейки та комунікаційні маніпуляції не є винаходом нашої доби. «Без сумніву, світ одвіку знав, що таке брехня і брехлива пропаганда», - каже Маринович. Але раніше людство було здебільшого спроможне «розрізнити добро і зло, відрізнити правду від облуди». Натомість сьогодні, коли «брехню породжують та обслуговують потужні індустрії», «брехня чи напівправда стають радше правилом ніж винятком» і переможно крокують світом.
Чому і як неправда стала сильніше за правду? Відповідь знаходиться в суто філософської площині.
Як зазначає віце-ректор УКУ, постмодернізм виробив постмодерний метод забезпечення достовірності інформації. «Засадничими для нього є критерії об’єктивності та безсторонності. Відповідно до них ніхто не є носієм об’єктивної істини. А правда, що її має кожен із нас, є лише відносною», - зазначає Маринович. В цих умовах намагання назвати щось брехнею розцінюється як суб’єктивна моральна оцінка, тому що, мовляв, «немає правди та брехні – є просто різні точки зору». Істина в цьому випадку постає як«середньоарифметичним між різними опініями».
Така система працює досить добре, поки в ній задіяні люди, організації, держави, які дотримуються певних правил гри – в першу чергу, певних моральних принципів. Проте якщо замість альтернативної думки почати свідомо (!) транслювати брехню або напівправду, система легко руйнується і замість «видобування» істини займається вже продукуванням постправди. Це, за словами Мариновича, «нутром відчули Путін і шеф його пропаганди Сурков», які, «продукуючи пропагандистськи фейки на державному рівні і заполонюючи ними світовий інформаційний простір», збурили існуючу систему встановлення правди.
Сучасний постмодерний світ, діючи за звичною схемою, лише зрідка відкидає фейки як неправду - лише тоді, коли стає зрозуміло, що творці цієї очевидної брехні просто «мають тебе за дурня». «В більшості ж випадків фейкову інформацію, особливо якщо вона управно змішана з окремими правдивими фактами, беруть до уваги як опінію, як російську точку зору. Відтак відраховують правду як середньоарифметичне з її врахуванням. …Зрозуміло що в цьому випадку ось так вираховувана правда віддаляється від істини на кілька світлових років», - констатує Мирослав Маринович. На його думку, Росії вдалося знайти «Ахіллесову п’яту західної цивілізації» – релятивізм, «відносність» правди, і саме це є причиною переможної ходи російської пропаганди.
Для того, щоб зупинити поширення брехні світом, зміни мають відбутися не тільки в принципах роботи медіа, але і в світоглядних постулатах сучасності. Захист правди вимагає перегляду одного з фундаментальнихпринципів філософії сучасної цивілізації – релятивістського, тобто, відносного підходу до істини.
«Я особисто не бачу іншого виходу з ситуації, що склалася, як формувати постпостмодерний дискурс і повернути в нього етичний вимір, зокрема етичну оцінку правди і брехні», - каже Маринович. Він впевнений, що «проблему не можна буде вирішити інакше, ніж називаючи фейк брехнею і вводячи моральні чи матеріальні санкції для його продуценту». Проте, на його думку, це вимагатиме «суттєвої реконструкції і світоглядних постулатів постмодернізму». «Навіть якщо вони і з’явилися на світ, щоб подолати кризи модерності, сьогодні вони мають померти як догми, що породжують нові кризи», - наголошує віце-ректор УКУ.
Не всі тези Мирослава Мариновичає безспірними. Релятивізм як принцип сприйняття та пізнання навколишнього світу забезпечив розвиток фундаментальної науки до її сучасного рівня. «Геометрія Лобачевського» стала альтернативою класичної Евклідової геометрії і відкрила нову епоху в математиці, а Теорія відносності Ейнштейна, яка стала доповненням до нерелятивістської теорії гравітації Ньютона, не тільки спричинила революцію у фізиці, але і вплинула на загальні уявлення людини про властивості й закономірності Всесвіту.
Втім, промова Мирослава Мариновича, незважаючи на всю її контраверсійність, задає вкрай актуальну тему для сучасного філософського дискурсу, примушує медіа шукати адекватні відповіді на нагальні викликита повертає журналістів доодвічних цінностей.
Під час National Media Talk практично не було обговорення або окремих коментарів до промови віце-ректора УКУ. Можливо, для більшості журналістів та представників медіаспільноти тема його виступу виявилася занадто складною, або, можливо, формат заходу просто не передбачав дискусії щодо настільки концептуальних питань.
Чи справді для самозахисту західної цивілізації треба переглянути постулати сучасної філософії та відкинути принцип релятивізму? За яких умов «хрестовий похід проти брехні» буде ефективним засобом боротьби з ворожою пропагандою? Це - складні та глобальні питання, які на сьогодні є відкритими. Але без пошуків та знаходження правильних відповідей світ, і Україна зокрема, будуть не в змозі не тільки подолати гібридну російську інвазію, але і взагалі захистити сучасну цивілізацію від настання ери брехні та темряви.
