Прапор має силу тоді, коли його несуть.
Євген Сверстюк, український літературний критик, есеїст, поет, мислитель, філософ, політв'язень радянського режиму

Кожен знайде «своє» фото

21 березня, 2017 - 11:53
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Стримувати сльози – типове вміння переселенця. Особливо, якщо після втрати Донецька вперше потрапляєш так близько – у Слов’янськ. Звільнене місто важко пережити, якщо за плечима стоїть твоє - окуповане. А потім потрапляєш на фотовиставку газет «День», що як раз відкрилася у Слов’янську минулого тижня, і це нарешті прориває тебе наскрізь. Стримувати сльози – вміння, яке може піти прахом від одного лише фото.

Фотографій на виставці багато. Тобто багато – не стільки за кількістю, скільки за змістом. Тут створено такий собі баланс: обмежена кількість фото, можна й за 15 хвилин обійти, але за 15 не обійдеш. Бо кожен знімок б’є у свою точку.

ТАНКІСТКА / ФОТО ЄВГЕНА СОСНОВСЬКОГО

Що на них? Щемливе, прекрасне, миттєве життя. Дуже багато дітей. Не те, щоб кожна світлина про них, і навіть не кожна друга, але вони наповнюють своїм змістом усю експозицію. Діти – скоріше символ. Коли з Україною сталася біда, діти, які народилися та почали зростати поруч із війною, стали символом не теперішнього часу, а часу майбутнього, яке ще в нас колись буде. Це майбутнє ще не відбулося, для нього ще навіть немає міцних основ, але воно проглядає з кожної світлини «Дня». Тобто виходить свого роду машина часу. Або книга передбачень – кому що ближче. Зараз темрява, а потім ці двоє діток зі світлини «Дня» глянуть одне на одного, і буде світло. Це ще лише привид минулого, але у ньому не сумніваєшся. Ця виставка – не привід для сумнівів. Хоча, можливо, привід для болю.

Поруч із дітьми – мудрі люди, а ще мудрі й веселі люди. Бабусі. Дорослі, що ніжно цілують малюка. Воїни. От на воїнах все стає інакше.

ВЦІЛІЛИЙ / ФОТО АЛІНИ КОМАРОВОЇ

Важливо, з якого боку почнеш передивлятися світлини. Якщо справа наліво, то, можливо, є ще якійсь шанс вижити. А от якщо зліва направо, то от як раз це тебе й пронизає наскрізь. Бо спочатку воїн з котиком, воїн з дитиною викликають почуття ніжності й вдячності, тепла й любові. А потім ти доходиш до світлини «Вцілілий» Аліни Комарової, і вона вбиває тебе струмом на місці. Бо це просто те, як війна проходить крізь тебе. Це те значення, яке вона й має. Соняшник без голови та втомлений воїн на розстріляному полі. Один-єдиний соняшник. Один-єдиний воїн. На все гігантське поле. Це як символ того, що навіть коли в тобі все відмирає, щось все ж залишається. Любов до рідних земель? Надія? Передчуття повернення?

Фотовиставка «Дня» одночасно ставить тобі запитання, але вона й відповідає на них. Тут, правда, прийдеться трошки поспілкуватися із нею. Спіймати ці відповіді у повітрі. Але якщо тобі потрібні докази, що твої надії – не безнадійні, то вони тут є. Йди рядами світлин. Дивись. Відчувай. Ось тут… ще крок… ще…

Кожен знайде «своє» фото. «День» залишив прикмети усім.

Від редакції: Фотовиставка «Дня» в Центральній міській бібліотеці Слов’янська триватиме з 17 до 26 березня, з 10.00 до 18.00, без вихідних. Вхід — вільний. Всі охочі можуть проголосувати за кращу фотографію, а також придбати видання Бібліотеки газети й оформити передплату на свій «День»! Далі — фотовиставка вирушить до Маріуполя, слідкуйте за новинами.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments