Моторошний сон російського патріота
Що вирізняє справжнього росіянина або, якщо хочете, російського патріота?
По-перше. Люта ненависть до американців, лібералів, до всіх тих, хто заважає підняттю з колін великої країни.
По-друге. Непереборне бажання перевести нажите непосильним розкраданням федерального і місцевих бюджетів саме в найбільш ворожі країни. У нашому випадку, це США, Велика Британія і по дрібницях у всілякі офшорні зони.
У такому дуальному положенні справжній російський патріот з деяких пір перебуває удуже нервовому стані. Просто не знаєш, у який глухий кут тебе закине доля в особі органів. Добре б своїх, так ні ж - американських.
Як добре було ще зовсім недавно. Всі чудово пам'ятають той благословенний час. Відкусив частину бюджету - і через низку проміжних фірм і банків перевів у Лондон або Нью-Йорк. Начебто все відмито, та ніхто особливо не придивлявся. З легкістю купувалися багатоповерхові хатинки не тільки в британській столиці, але також вілли на Рів'єрі, в Італії, Іспанії. Найбільше приваблювали Нью-Йорк, Каліфорнія і Флорида.
Так чи інакше доводилося думати про майбутнє, коли конкуренти або ще спритніший відлучать від бюджетного пирога. Ось тоді з почуттям виконаного обов'язку так добре перебратися в ненависну західну країну, в якій була куплена нерухомість і в банках було достатньо коштів пережити такі часи. До того ж є можливості і бізнесом зайнятися.
Загалом все було добре. Країна піднімалася з колін, бюджет, як йому і належить, розпилюють між серйозними людьми, та й іншим перепадали досить жирні шматки. Як то кажуть, живи і радій.
Так ні ж, захотілося відновлення великої Росії. Звичайно, хто буде проти такого заперечувати. Взяли і відрізали від України Крим. Начебто добре, але якщо подумати, то не дуже. Мало своїх дотаційних регіонів, так іще один на шию повісили. І що там у цьому Криму хорошого. Їздила туди голота при Україній продовжувала б їздити. Ніхто їй не заважав. І проблем жодних. Так ні ж, своїми руками створили.
Національний лідер запевнив, що Захід поговорить, але проковтне. І понеслася душа в рай. Ще й на Донбас влізли і тут не встигли озирнутися, як Захід почав відповідати.
І не як-небудь на каламутних хвилях ефіру або у віртуальному просторі соціальних мереж. І не якимось військовим способом, а найболючішим. Ударили по фінансах.
Ніхто й гадки не мав, що в Америці, провалитися б їй на тому кінці земної кулі, є така організація - Управління з контролю над іноземними активами (Office ofForeignAssetsControl, OFAC). Вона в Міністерстві фінансів займається санкціями. Саме її менеджери складають списки банків і фізичних осіб, які потрапляють під дію американських законів про санкції.
У березні 2014 року OFAC внесла до списку санкцій особливо позначених осіб (SpecialDesignatedNationalsList, SDN) дуже серйозних людей, зокрема Геннадія Тимченка, Аркадія і Бориса Ротенбергів і Юрія Ковальчука. На основі сміховинного мотивування, що вони належать «до особистого кола президента Путіна». Або ось друг президента Путіна віолончеліст Сергій Ролдугін, цілком імовірно, потрапляє в SDN. У Панамському досьє зазначено, що через нього вивели не менше $ 2 млрд. І що з цього. Попросив президент одного допомогти, що, той відмовлятися повинен. Тож не дивно, якщо OFAC ним займеться.
Звичайно, національний лідер друзів не кидає і за можливості компенсував їм втрати з федерального бюджету. Що ж робити тим, хто не може розраховувати на таку милість.
Ось колишній міліцейський генерал-майор Анатолій Пєтухов - дуже пристойна людина, на свою зарплату купив у Майамі нерухомості на $ 36 млн. Всі розуміють, що навіть на генеральську зарплату таких грошей вік не збереш. Допомагав генерал, використовував службове становище для допомоги і прикриття потрібних людей. Ті, звичайно, в боргу не залишалися, так і зібрав на чорний день якихось декілька десятків мільйонів ворожих грошей. І за це карати. У нормальній країні, як Росія, про це навіть говорити смішно.
І місцеві ЗМІ мають нахабство писати, що доходи «борця з корупцією і російською мафією» можуть носити сумнівний характер. І таких, з дозволу сказати, чесних людей дуже багато, і всіма тепер займається OFAC. Будь це управління тричі прокляте.
Найжахливіше, що потрапляння до такого списку - як вирок без терміну давності і можливості оскарження. Досить того, щоб у якійсь газетці тебе згадали як госпідрядника, як спокійний сон вже не світить.
Взагалі цих янкі просто не збагнеш. Незрозуміло, з ким потрібно говорити в Вашингтоні і скільки кому дати доларів, щоб залагодити питання і не потрапити в проскрипційні списки. Місцеві юристи беруть гроші за консультації, але нічого толком сказати не можуть.
Більше року тому президент Путін зібрав серйозних людей і попередив, що янкі замишляють щось дуже нехороше проти них і їхньої власності, і запропонував якось убезпечитися.
Легко сказати і попередити, тільки як це зробити. Зараз багато хто терміново розлучається і переписує майно на дружин, дітей і родичів. Наївні люди. У OFAC мертва хватка. Тим більше що в законі «Про протидію противникам Америки за допомогою санкцій» (CAATSA) прямо зазначається, що розслідування має вестися щодо дружин, дітей, батьків, братів і сестер (включно з активами, інвестиціями, будь-якими іншими бізнес-інтересами і значущими частками в будь-яких компаніях) фігурантів списку. І сховатися нікуди, оскільки жоден пристойний банк, навіть китайський, не захоче опинитися в ситуації французького BNP Paribas, якому за порушення санкцій довелося заплатити штраф у майже $1 млрд.
Судячи з витоків, в OFAC зібрали пристойне досьє на працівників силових відомств, партійців «Єдиної Росії» і всіх тих, хто з патріотичних міркувань і почуттів має власність і фінанси за кордоном.
І ось тепер немає їм ні сну, ні спокою. Приходить страшна думка, від якої починає тіпати. Може, в усьому національний лідер винен зі своєю величчю Росії, придуманою Новоросією та іншими витівками, від яких у людей проблеми на рівному місці.
І зовсім страшне, що може наснитися. Думка позбутися лідера з такими неприємностями матеріалізується в дії. Залишилося зробити один, але рішучий крок.
