Неможливе примирення
Російські товариші люблять давати вказівки і радити. Недарма там колись створили країну рад. Ті товариші, які бігли від репресій у Росії до вільної України, призвичаїлися. І тепер почали просторікувати. І заговорили про примирення.
Кажуть, що треба думати, як примиритися. І швидше.
Це ось вони нам кажуть, що ми повинні якнайшвидше примиритися? Це вони від кривавого режиму свого бігли чи їх Путін послав сюди, щоб вони нас із собою назад привели? Типу, побалувалися хлопці - і вистачить, йдемо дружити назад? Хлопцям треба визначитися.
Головна їхня помилка в тому, що вони не розуміють, що Київ - це не ліберальна Москва. Це просто місце, де їм найкомфортніше поза своєю країною. І все.
Яке примирення? Його не буде. Просто не буде. І пройде покоління чотири, перш ніж за такі розмови не будуть хотіти дати в диню. І вигадане братство ту ні до чого. Якщо до вас прийде в гості ваш добрий друг і раптом наставить на вас пістолет, зламає вам руку, винесе з квартири всі гроші і телевізор, а потім запропонує дружити знову, що ви йому скажете? Ви розумієте, що він синок прокурора і його не посадять. Але дружити ви з ним будете? Чи більше на поріг не пустите? Ви будете знову готові з ним розмовляти, тільки якщо він вибачиться, поверне все, що вкрав, а також заплатить вам за ваше лікування і за моральні страждання. І дружбою навіть після цього ваші відносини назвати буде складно. Тому що ви будете знати, що це за людина. Хоч самі винні, повинні були знати, чого очікувати від синка прокурора.
Так ось, якісь відносини з Росією у нас можливі тільки в тому випадку, якщо вони покаються, попросять вибачення, повернуть Крим, підуть з Донбасу і виплатять компенсації як за руйнування, так і сім'ям загиблих. Усе. Без цього ніякої розмови бути не може. Чи зроблять вони це? Питання риторичне. Звичайно ж, ні. Ніколи не зроблять. Який би Навальний не прийшов там до влади. І якщо Росія і піде колись із Криму, то це трапиться тільки в тому випадку, коли більше не буде ніякої Росії. І тоді й платити буде нікому і дружити ні з ким. Це все. В іншому випадку сусідня держава залишатиметься нашим ворогом. Тому що Україна ніколи не визнає анексії Криму, а влада Москви ніколи не дозволять собі піти звідти.
А значить, жодного примирення в принципі бути не може. Взагалі. Ніколи. Поки жива пам'ять тих поколінь, що живуть зараз. Може бути, через пару сотень років, але це нас абсолютно не стосується. Зрештою, навіть після столітньої війни Англії та Франції вони тепер дружать. Але пройшло дуже багато років. І змінилося дуже багато поколінь. І не теперішнім лицедіям та іншим біженцям говорити про примирення. Нехай подякують, що за ці слова їх тепер на багатті не спалюють. Зараз же ми можемо тільки чемно їх попросити. Нікому, у кого був чи є російський паспорт, не можна заїкатися про примирення. Ніколи. Немає у вас такого права.
Так само як і немає права навіть і заїкнутися про те, що когось із російських друзів не пускають в Україну за незаконне відвідування Криму. «Русский мир» відрізняється від цивілізованого тим, що в цивілізованому світі закон - понад усе. Так ось, ці заслужені і народні порушили український закон. І навіть не важливо, який у них у крові рівень ватності. Вони порушили закон і все. І тепер кожен наступний буде думати. Чи то поїхати в Крим, чи в Україну. Ринок України більший за ринок Криму. А значить, розумні до Криму їздити перестануть. Усе. А якщо закон не працює - то працюють поняття. І традиції. Але ось біда, закон працює в Німеччині, а традиції - в Афганістані та Чечні. І не треба нам говорити, що закон у нас працювати не повинен. А якщо хочете «русский мир» з російськими рідними виконавцями - ви знаєте, де вокзал.
І так, не все нові українці (колишні росіяни) такі. Деякі мають почуття такту і не дозволяють собі давати вказівки. І вони страждають найбільше від своїх співтоваришів. Бо їх сприйматимуть як засланців Путіна, покликаних продати дурним українцям задавнену ідею братства народів.
