Нові хрестоносці, вдарені Томосом
Бенджамін Франклін вважав, що неминучими є лише смерть і податки. Тепер до цієї парочки невідворотностей додалася третя — Томос про автокефалію Православної церкви в Україні. Митрополит Галльський Еммануїл, місценаглядач Західноєвропейського екзархату Константинополя, вже прибув до Києва для підготовки Об’єднавчого собору, який, імовірно, пройде 22.11.2018. Мета — створення нової церкви України, незалежної від Московського патріархату. У соборі, очікується, візьмуть участь 41 архієрей Київського патріархату, 12 архієреїв УАПЦ і кількох представників УПЦ, яка перебуває в підпорядкуванні Московського патріархату.
Невідворотність Томосу про автокефалію українського православ’я, а значить неминучість ще більшого віддалення України від Росії і різкого обвалу впливу РПЦ у світі, заглибила співробітників Московського патріархату і мешканців російського телевізора у стан погано контрольованої істерики. Відомство Гундяєва розірвало відносини із Вселенським патріархатом. Керівник прес-служби УПЦ МП Василь Анісімов в ефірі телеканалу «Россия 24» заявив, що ті священики, які не дослухаються і братимуть участь у створенні єдиної незалежної церкви в Україні, опиняться поза канонічним полем. На думку Анісімова, «вони повинні самі покласти хрест на престол і сказати: «Вибачте, ми вже не перебуваємо під Православною церквою».
Учасники програми «Вечір» з Володимиром Соловйовим від 14.11.2018 були більш безпосередні і розкуті у своїх висловах, що стосувалися України, майбутнього томосу, а також персонально Петра Порошенка і Вселенського Патріарха Варфоломея. Неминучість релігійного відділення України від Росії раптово розкрила абсолютно нові грані внутрішнього світу мешканців російського телевізора. Раптом з’ясувалося, що вони всі як один, по-перше, видатні фахівці в релігієзнавстві, а по-друге, ревно віруючі люди, які проводять більшу частину життя в постах і молитвах і лише зрідка з’являються в ефірі, аби закликати бомбити європейські міста і захоплювати Україну, країни Балтії, розстрілювати незгодних і відроджувати СМЕРШ.
Дехто з «експертів» Соловйова були настільки ображені у своїх релігійних почуваннях, що висловили готовність іти хрестовим походом на Київ. Особливо схвилювався колишній депутат Верховної Ради, а нині злочинець-утікач, який перебуває за ініціативи прокуратури України в розшуку, Ігор Марков. «Дайте нам, с@ки, только повод! Тока дайте повод, і кровью харкнете!!! Это я вам точно обещаю!!!» Піна на губах колишнього депутата, ненормативна лексика, нервове стискання кулаків і характерне стрясання ними — все повинно було продемонструвати його готовність негайно вступити у військо православних хрестоносців, а в разі, якщо такого війська не буде, рішучість наодинці постояти за утиски віри.
Володимир Соловйов доволі схвально відгукнувся щодо пориву хрестоносця Маркова, але сам обрав іншу форму захисту православ’я, до якого він, незважаючи на своє постійно підкреслюване і демонстроване іудейство, так само постійно демонструє ніжні і трепетні почуття. «Віруючих українців змушують зрадити церкву-матір і піти на поклон до капітана турецької армії!» — заволав Соловйов, після чого, захоплений власною дотепністю, заволав ще гучніше: «Вони тепер лизатимуть зад турецькому султанові! От запорожці здивуються».
У студії Соловйова ніколи не буває реальних опонентів. У програмі від 14.11.2018 в ролі «опонентів» був карикатурний українець Ковтун і «політолог» Василь Вакаров, який що далі, то більше нагадує банального провокатора, що старанно грає в піддавки. «Порошенко спить і бачить бути схожим на Путіна», — заявив «політолог» Вакаров, чим страшенно порадував своїх російських колег і дав їм привід хвилин п’ять вправлятися в дотепності й змагатися в образах на адресу Президента України. Упродовж усього часу, що залишився, український «політолог» Вакаров зображав страждання з приводу розколу православ’я, що відбувається в Україні, і це виглядало цілком безглуздо і безсило.
Небажання Соловйова запрошувати до своєї студії нормальних опонентів можна зрозуміти. По-перше, більшість опонентів, які поважають себе, до студії Соловйова не прийдуть, і Соловйов про це знає. По-друге, Соловйов може успішно дискутувати лише з карикатурними «опонентами» або з тими, хто грає в піддавки, та й то, за допомогою хорового закрикування й образ.
Пригадавши минуле Вселенського Патріарха Варфоломея Першого, який дійсно близько шести десятків років тому, в молодості, служив у турецькій армії, Соловйов ступив на слизьку дорогу. Нормальний опонент одразу ж нагадав би Соловйову минуле глави РПЦ Гундяєва, який був відомий у КДБ під псевдонімом «агент Михайлов».
У своїй атаці на Вселенського Патріарха особисто і Константинопольський патріархат у цілому нові «православні хрестоносці», вдарені томосом, постійно згадують, що Константинополя тепер немає, а місто Стамбул — це столиця мусульманської держави. За логікою Соловйова і його «експертів» це позбавляє Вселенського Патріарха будь-якого морального авторитету в православному світі.
Тут слід було б пригадати, що за спиною Ісуса взагалі не було ніякої земної влади, а також те, з чиїх рук отримала інститут патріаршества Російська православна церква. Як відомо, після ліквідації патріаршества Петром Першим цього інституту в Росії не було близько 200 років, а після його відновлення 18.10.1917 р. воно існувало в неквапливому режимі до 1925 року, коли помер патріарх Тихон, після чого жодних патріархів у Радянській Росії не було. Відновлення Московського патріаршества відбулося з волі однієї людини — його звали Йосиф Сталін, який у ніч із 3 на 4 вересня покликав до себе громадян Страгородського (він же митрополит Сергій), Симанського (він же митрополит Алексій) і Ярушевича (він же митрополит Микола). На зустрічі були присутні наркомінсправ Молотов і офіцер НКВС Карпов. На прохання митрополитів Сталін прийняв рішення скликати архієрейський собор, затвердив кандидатуру нового патріарха Сергія, а також ухвалив низку рішень щодо облаштування РПЦ: дозвіл видавати журнал, створювати свічні заводики тощо. Для нагляду за Російською православною церквою було створено спеціальну Раду, яку очолив згаданий вище офіцер НКВС Г.Г.Карпов. Сталін, із властивим йому гумором, просив Карпова не ставати обер-прокурором РПЦ. Чекіст жарт зрозумів і тримав попів у жорстких рукавицях, вербуючи їх як сидорових кіз і примушуючи доповідати один на одного і на прихожан.
Сьогодні, коли на чолі російської держави стоїть підполковник КДБ, а на чолі Російської православної церкви — агент КДБ, православний принцип симфонії влади духовної і світської набуває зовсім не того сенсу, якого йому надавав імператор Юстиніан Перший. І прагнення триматися подалі від такого гібрида КГБ—РПЦ виглядає цілком виправдано як із точки зору канонічного права, так і з точки зору звичайної світської моралі, яка мені як людині нерелігійній ближча.
