Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
Леся Українка, українська поетеса, письменниця, перекладачка, культурна діячка

Позивний «Академік»

Командир 9 роти 72-ї ОМБр Леонід Дергач загинув смертю хоробрих під час виконання бойового завдання на східному фронті поблизу Авдіївки
2 лютого, 2017 - 19:15
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ (ЛЕОНІД ДЕРГАЧ НА ФОТО ПО ЦЕНТРУ) / ФОТО НАДАНЕ ОЛЕНОЮ МОКРЕНЧУК, ПРЕС-ОФІЦЕРОМ 72 БРИГАДИ

Він говорив просто, щиро і шляхетно. 

Вся розмова була не більше години, знайомство – дуже коротким.

Але звістка про його загибель учора потрясла мене так ніби я втратив людину, яку знав усе життя.

Його магнетизм виринав уже в перших словах, у напівусміху, у спокійному майже дідівському розумінні шляхів цього світу.

Його любили всі. І його діти, і його студенти, і його бійці.

Ми писали про нього не так давно («День», № 2 за 11 січня 2017 р.).

Ми тішилися, що в цій країні є ТАКІ люди.

І сьогодні його нема.

Світ не справедливий.

А ще, як завжди, дуже тісний.

Вчора говорив телефоном з приятелькою, яка живе в Америці. Виявилося що вона була його студенткою в Чернівецькому університеті. Десять років тому.

Сказав їй про сумні новини.

На іншому боці лінії запала тиша.

За десять років вона його не забула.

Зранку вона віддзвонила знов:  «Я його колись мотузувала, щоб поставив ліпшу оцінку, щоб я могла швидко скінчити сесію без перездачі, бо я вже мала від’їздити… Він поставив, хоч такого він ніколи собі не дозволяв... Дурна оцінка… Не можу собі простить…». 

Втрата таких людей - це як мірило для нас усіх.

Він був справжня людина і справжній воїн.

Cумна втіха лише у тому, що його тепер навряд чи забудуть не тільки ті, що його знали, а й ті що тільки про нього чули.

 І по ворожий бік фронту також...

Новини партнерів