У полоні гігантоманії
Будівництво мостів у Росії як засіб розпилювання бюджету
Міст через Керченську протоку ще не здали в повному обсязі, а в Москві серйозно занепокоїлися новим будівництвом століття. Цього разу Путін доручив опрацювати питання про будівництво мостового переходу на острів Сахалін через протоку Невельського.
Усе це нагадує радянські будівництва гігантів — від московських висоток до Байкало-Амурської магістралі. Країна фактично голодувала, у зруйнованих війною містах — катастрофічний брак житла, а на зведення сталінських висоток витрачаються величезні гроші та найголовніше — вкрай дефіцитні будівельні матеріали. Та коли проблеми людей у Росії хвилювали владу.
Чеський реформатор і майбутній секретар ЦК Компартії Чехословаччини Зденек Млинарж, який у той час навчався разом із Михайлом Горбачовим на юридичному факультеті в Московському університеті, на практиці в прокуратурі був свідком такої сцени. Мешканці прилеглих до університету районів прийшли скаржитися на те, що їх відключили від електроенергії, оскільки її не вистачало на освітлення нової будівлі на Ленінських горах. Прокурор їх вигнав і погрозив заходами, зрозуміло якими, якщо вони далі підуть скаржитися.
Російські торгівельні мережі відзначають зниження середнього чека, тобто витрат одного покупця за одні відвідини магазину. В «Магніту», який до цих пір є найбільшою мережею в Росії за кількістю магазинів, у другому кварталі впав трафік, тобто потік покупців, на 2,1%. Знизилися на 5,2% порівняльні продажі, тобто продажі без урахування нещодавно відкритих магазинів. Не кращі справи і в інших торгівельних мереж. Громадяни економлять на продуктах.
І в цей час держава піклується лише про одне — які ще гігантські інфраструктурні проекти запустити. У цьому сенсі найвигіднішими з пропагандистського погляду є довгі газопроводи — хоч на захід, хоч на схід, хоч на південь — і мости. Одна проблема з переходами через річки і моря — де будувати, щоб галасу було якнайбільше і з грошима для потрібних людей усе гаразд.
Остання обставина набуває найважливішого значення. Всі розуміють, що мости потрібні. Тільки побудувати їх скрізь і всюди немає можливості. Доводиться обирати, і критерієм тут служать не економічні параметри, а зовсім інші.
Про міст через Керченську протоку говорити не доводиться. Жодної економіки в його будівництві не було за визначенням. Суцільна політика та пропаганда. На гребені кримнашівської ейфорії таке будівництво вдалося пропхнути дуже легко. При цьому на федеральних телеканалах не розповіли громадянам, які прославляють кримнаш, що найдовший міст у світі Гранд Даньян — Кушань через дельту річки Янцзи має довжину 165 км. Для порівняння: міст через Керченську протоку має довжину всього 19 км. Метр китайського моста коштував $8,8 тис., кримського — $200 тис. Китайський міст довший в 8,7 разу, а коштує в 22,7 разу дешевше. При цьому складність будівництва першого анітрохи не менша, ніж другого. Ось це справжній російський розмах у розпилюванні бюджетних коштів.
Ось відгриміли фанфари з приводу відкриття моста через Керченську протоку, і постала проблема: що будувати далі? Логіка підказує, що на досягнутому зупинятися не можна. Ось і підкотився до Путіна губернатор Сахаліну Олег Кожемяко з проектом будівництва мостового переходу з материка на острів. І президент дав уряду завдання опрацювати питання.
Ця новина дуже схвилювала жителів Якутська. Адже їм уже 38 років обіцяють міст через річку Лену. 2013 року Росавтодор оголосив конкурс на будівництво моста. Ціна контракту складала 56 млрд руб., а загальна вартість будівництва — понад 73 млрд. Довжина моста через Лену трохи більше 3 км, під’їзних шляхів до нього — близько 20 км. Проте будувати не стали, оскільки всю обідню мешканцям Якутська зіпсував міст до Криму. Зауважимо, що користуватися мостом через Лену буде понад 1 млн. людей, більша частина населення Якутії.
Міст на Сахалін приблизно в два рази довший. Його морська частина близько 7,5 км, але необхідно ще прокласти 580 км нової залізниці з боку Транссибірської магістралі та модернізувати залізничну мережу Сахаліну завдовжки 780 км. Загалом проект тягне на 540 млрд руб., але при цьому з федерального бюджету передбачають виділити лише 240 млрд. Де візьмуть решту — історія поки умовчує.
Усе якось дивно. Негаразди з будівництвом далекосхідного моста через річку Амур з Благовєщенська в китайське місто Хейхе. Його довжина трохи більша кілометра, вартість — 18 млрд руб., із них 12 млрд повинна витратити Росія. Амур — річка дуже примхлива. Його китайська назва Хейлунцзян перекладається як Чорний Дракон. У липні річка зруйнувала чотири прольоти тимчасового робочого переходу, і будівництво взагалі зупинилося.
Ще гірша ситуація в Хабаровському краї. Там на будівництві моста до Китаю російській стороні потрібно було побудувати всього 309 м вартістю 9 млрд руб., китайській — 1900 м. Китай побудував свою частину ще два роки тому, а з боку Росії нічого не робиться. Вкотре терміни робіт перенесені на 2019 рік, і не факт, що міст узагалі добудують.
Виникає цілком слушне запитання. Якщо стільки недобудованих мостів, транспортний перехід через Лену прем’єр-міністр Медведєв обіцяв почати будувати років через десять і лише за умови, що знайдуться гроші, то чому задумують нове гігантське будівництво на Сахалін і надалі до Японії через протоку Лаперуза на острів Хоккайдо.
Про це під час Східного економічного форуму у Владивостоці у вересні 2017 року заявили віце-прем’єр Ігор Шувалов і міністр транспорту Максим Соколов. Передбачувана вартість споруди може досягти 1 трлн руб. На думку російських економістів, такі витрати не окупляться ніколи.
Відповідь потрібно шукати не в галузі будівництва, фінансів чи економіки. З цього погляду міст на Сахалін також не окупиться, оскільки при населенні острова і прилеглих до нього територій на материку кількістю близько 500 тисяч людей транспортний потік буде недостатнім.
Відповідь — у сфері політики та міжнародного становища. Санкції США мають очевидну тенденцію посилюватися. До конгресу вносять нові законопроекти.
Зокрема, сенатори республіканець Ліндсі Грем і демократ Роберт Менендес передбачають найближчим часом внести проект санкційного білля. До нього входить посилення санкцій проти «енергетичного та фінансового секторів Росії», посилення заходів проти «російських олігархів і напівдержавних структур». Пункт про «санкції проти російського суверенного боргу», який, як неважко зрозуміти, означає заборону на операції з російськими борговими паперами. Цим буде фактично закритий західний фінансовий ринок. Законопроект ще не внесено, а курс рубля відреагував досить нервово пониженням щодо долара і євро.
У цих умовах нестримно зростає вірогідність вживання ще крутіших заходів проти олігархів із оточення Путіна. Для компенсації досить серйозних збитків і замислюють будівництво об’єктів, у даному разі мостів, економічно недоцільних.
Побудують чи не побудують, зараз ніхто не скаже. Потім довго шукатимуть винних, якщо взагалі розпочнуть цю невдячну справу. Зате потрібні люди зуміють компенсувати за рахунок бюджету свої збитки від американських санкцій.
Який сенс будувати міст через Лену вартістю 70 млрд руб., якщо попереду вбачається перспектива освоїти 1 трлн руб. мосту на Сахалін і далі до Японії. Це в 14,3 разу більше і в стільки ж разів привабливіше в сенсі розпилювання та крадіжки.
Історія зі збільшенням пенсійного віку та звуженням можливостей бюджету лише починається. Росії обіцяють спекотну осінь, так що саме час розпочати грандіозний проект. Інакше завтра буде пізно.
