У Рівному презентували анімаційний фільм про Праведника народів світу
Історичний анімаційний фільм про чоловіка, який під час Голокосту рятував євреїв, презентували у Рівному. Яків Сухенко мав цікаву долю і недовге життя. У роки ІІ світової війни він опинився в Рівному і наважився протистояти системі. Чоловік рятував євреїв, за що, зрештою, нацисти його розстріляли. Йому було 33 роки.
Короткометражний фільм про Якова Сухенка створили у рамках проекту «Відповідальність за пам’ять», який реалізовує громадська організація «Центр студій політики пам’яті та публічної історії «Мнемоніка»». Над сценарієм, режисурою та анімацією працювали харків’янки - Роза Саркісян та Діана Ходячих.
«У нас немає жодної фотографії Якова Сухенка. І я боюся, що її нікому і ніколи вже не вдасться знайти. А в обласному державному архіві нам вдалося відшукати лише один-єдиний документ - його реєстраційні дані періоду окупації Рівного», - розповідає голова ГО «ЦСПП «Мнемоніка»» Максим Гон. Таким чином встановили, що чоловік народився у 1910 році, а також з’ясували адресу. Тим часом є мемуари Варвари Барац, однієї з єврейок з Рівного, якій пощастило вижити. Жінка написала про Якова Сухенка, який допоміг врятуватися і їй, і доньці.
Уривки цих спогадів і лягли в основу фільму. Реальне обличчя Якова Сухенка дослідники встановити не змогли. Однак це була людина з обличчям, переконують вони. Тож фільм про одного з Праведників народів світу назвали саме так.
Він був зі східної України і любив казати, що є внуком козака, йдеться у спогадах Варвари Берец. Вона разом із іншими євреями перебувала у рівненському гетто. Жінка пригадує як захворіла донька сусіда. Лікарів там було мало, до того ж, вони майже не мали медикаментів. Коли Яків Сухенко дізнався про це, він взяв дівчинку на руки і пішов із нею в лікарню. Сказав, що то його дитина. І її врятували. А пізніше чоловік допоміг Варварі Берец та її доньці Мірі втекти з гетто. Спочатку переховував їх у своїй квартирі. Жінки в напруженні прислухалися до того, що тоді коїлося надворі, тим часом сусідка-німкеня влаштувала прийом… Вони боялися, що на них донесуть. Яків Сухенко повів жінок у сарай і викопав там яму. То виявилася їх схованка. Аби там було чим дихати, чоловік взяв пляшку із відбитим дном і поклав її так, щоб хоч через невеликий отвір повітря потрапляло під землю. У безпечніше місце жінок він перевозив по черзі. Варварі довелося чекати кілька днів. По тому Яків Сухенко ледь не силоміць витягав її зі схованки. Потім були і втечі від поліцейських, і підроблені документи. Зрештою, дісталися до Первомайська, де житло доводилося змінювати кілька разів за місяць. А Яків Сухенко знову повернувся в Рівне. А потім приїздив разом із іншими врятованими жінками. Їх, як і Варвару та Міру, видавав за родичок – дружину, матір. Йому допомагав товариш. Якова Сухенка спіймали, коли він вчергове намагався врятувати євреїв. За це чоловік поплатився життям. Варварі Берец та її доньці вдалося емігрувати.
Цю історію показали у кількахвилинному анімаційному фільмі. Автори ідеї зізнаються – довго шукали форму подачі. І розрахована вона, перш за все, на молодь, пояснює голова ГО «ЦСПП «Мнемоніка»» Максим Гон. В результаті техніка представлення матеріалу вийшла дуже своєрідною. Тут є і історичні кадри рівненського гетто, і архівний документ, і анімація. І все це склалося в емоційну історію про чоловіка, який рятував євреїв, ризикуючи своїм життям.
«На сьогодні Ізраїль визнав Праведниками народів світу більше 2500 українців. І серед них чимало представників Рівненщини. Річ у тім, що тут було гетто, тож місцеві мешканці рятували євреїв, - коментує Геннадій Фраєрман, голова обласного благодійного фонду «Хесед Ошер». - Це був героїзм, вищий, ніж на фронті, де доводилося ризикувати тільки своїм життям. А тут під загрозою опинялися і рідні, і близькі».
Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне
