«Ми хочемо бути іншими!»

«Шкода, що у нас немає можливості сьогоднішню зустріч транслювати в прямому ефірі на телебаченні», — сказала головний редактор «Дня» Лариса Івшина наприкінці засідання Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді, що відбулося минулого тижня в Чернівцях. І справді, шкода, адже розмова, яка відбулася в Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича, була знаковою — не тільки для кола її учасників з майже усіх регіонів держави, а й для країни в цілому. Ця розмова стала відправною точкою іншої траєкторії, яку для себе намітили молоді люди, що розуміють свою відповідальність за подальшу долю держави та шукають простір для відходу від сумних реалій сьогоднішньої політики. Про цю розмову не дізнається так багато людей, як би нам хотілось, та, на щастя, про неї прочитають читачі газети «День». Отже, про все по черзі.

Діалог між газетою «День» та студенськими аудиторіями країни, розпочавшись майже десятиліття тому, не припиняється ні на мить. А найяскравіший доказ цьому — Острозький клуб вільного інтелектуального спілкуавння молоді, заснований під патронатом «Дня» ще 2006 року. За майже чотири роки своєї діяльності учасники Острозького клубу об’їздили всю країну — Острог, Одеса, Харків, Донецьк, Луганськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Сімферополь... У кожному пункті зупинки ОК відбувалася дискусія на злободенні для українського суспільства теми. Але головне — учасники намагалися знайти порозуміння один з одним, прокладаючи таким чином хоч і хиткий, проте надважливий місток між молодими людьми різних регіонів. «Випустившись з університету, я отримала два додатки до диплому: один — із оцінками, інший називається «Острозький клуб». Саме ОК навчив мене розуміти країну, слухати і, головне, чути інших», — оцінюючи свій досвід участі в ОК, говорить випускниця Острозької академії Марина Пашковська. В кожному місті ОК залишав свій острівець — осередок нового способу мислення і нового розуміння своєї країни. А незмінною трибуною учасників були і залишаються шпальти газети «День», натомість редакція залучає ОК до всіх дискусій в газеті. Таким чином «День» і Острозький клуб шляхом кристалізації та прискіпливого відбору сформували свою реальність, відокремлену від засміченого простору країни. Тож засідання в Чернівцях засвідчило перехід Острозького клубу до нового етапу: від формування власного середовища до визначення напряму руху.

Проте до чернівецької зустрічі був досить тривалий шлях у три з половиною роки, насичений подіями, розчаруваннями і досягненнями (постійні читачі «Дня» могли спостерігати за розвитком Острозького клубу в наших матеріалах). І навіть у поїздки до Чернівців є своя передісторія, яка доводить, що успіх будь-якої справи залежить від внутрішнього відчуття та бажання конктретної людини. На цьогорічну зустріч ОК в Острозі, що вже традиційно відбувається на День соборності, 22 січня, були запрошені чернівецькі студенти. Вони настільки захопились ідеєю та атмосферою ОК, що пообіцяли: «Така зустріч буде і в нашому університеті». Керівництво Чернівецького університету — ректора Степана Мельничука та проректора Тамару Марусик Ользі Білоголовій — ініціатору зустрічі — вмовляти не довелось. З газетою «День» вони близько знайомі ще з 2007 року, коли Лариса Івшина вперше тут представляла бібліотеку газети. Таким чином Лариса Івшина та учасники Острозького клубу отримали від них щире запрошення провести зустріч у стінах університету ім. Юрія Федьковича. Важливо, що до цієї поїздки приєдналися й наші нові знайомі — кримчани — студенти з сімферопольського та севастопольского вишів. Їх приїзд уже сам по собі є подоланням стереотипу про те, що кримська молодь не цікавиться країною. Навпаки, вони подолали відстань у часі та просторі (з Криму до Чернівців їхати 36 годин!) для того, щоб більше дізнатися про «материкову» Україну, й про те, чим тут живуть їх ровесники.

Перша частина зустрічі — представлення нової книжки з Бібліотеки «Дня» «Екстракт 150» — викликала чимало запитань із залу, зокрема, від викладача кафедри журналістики Сергія Гречанюка. Він запитав, як головному редактору вдалося вивести кредо, за яким давно живуть у «Дні» — «не свої, а кращі». Насправді за таким принципом (і це природно!) мало б формуватися будь-яке професійне середовище, вже не кажучи про вищі ешелони державної влади. Проте метаморфози, які багато років відбувалися з українським суспільством, призвели до того, що ця фраза з вуст Лариси Івшиної, де б вона не звучала, викликає мало не прозріння.

Як виявилось в обговоренні, рецепт успіху країни не такий уже й складний. І не потрібно вигадувати і записувати на пепері, «завіреному печаткою», національні ідеї. Потрібно створювати нову систему мислення та спілкування, а вона починається з таких, здавалось би, простих речей як Острозький клуб. «Такі невеликі практичні кроки створюють великий духовний ефект. Ким би не стали учасники Острозького клубу, я переконана, вони будуть цікавими людьми, громадянами з розумінням власної відповідальності. А головне — вони завжди зможуть підтримати один одного, якщо знадобиться», — саме цю формулу, виведену спільно з ОК, Лариса Івшина вважає початком трансформування країни.

Засідання Острозького клубу на тему «Політична культура молоді» стало, на переконання учасників, одним із найкращих обговорень за три з половиною роки його діяльності. А пояснення цьому просте — накопичений багаж знань і досвід спілкування привів ОК до моменту, коли природно виникає питання: що з цим робити? На превеликий жаль, сучасна українська політика як сфера для практичного застосування набутого досвіду в мислячої молоді не викликає нічого, крім відрази. Проте, замислюючись над тим, чому ж так, учасники обговорення по-дорослому самокритично запитали себе: «А якби ми були в політиці, чи не стали б ми такими ж?» А далі — що робити, щоб не розчинитись у цьому середовищі, й чи вистачить сил вистояти? «Кожен сам відповідальний за свій життєвий проект», — наполягає Лариса Івшина. Свій важливий життєвий вибір учасники ОК вже зробили. Тепер Острозький клуб для них — точка норми, до якої потрібно подумки завжди повертатись у критичних життєвих ситуаціях. Ця точка не дасть загубитися в хащах сучасного інформаційного простору та завжди допоможе вирізнити відхилення від нормального.

На жаль, українське суспільство в своїй більшості ще не готове до такого способу мислення. Можливо, потрібен ще час, а може, просто більше інформування про те, що спілкування між людьми може бути інакше. Тим не менше, на круглому столі наводились цифри, що молодих людей у сьогоднішньому українському парламенті всього 4% (!). У відповідь на це один із учасників Іван Сопіга з гумором розповів, що коли він їхав до Чернівців, почув по радіо інформацію, що середній вік людини у середньовічній Італії становив 21 рік, і подумав: «Це ж як швидко там проходила зміна поколінь!» Чекати сьогодні на зміну поколінь в Україні як рішення всіх проблем — надто велика розкіш...

Коли спілкування щире і невимушене, воно однакове по температурі, де б не відбулось: на офіційній конференції чи за неформальною вечерею. Тому сюрприз від Лариси Івшиної — вечеря в одному з найгостинніших та найдемократичніших ресторанів Чернівців «Karuntia» — став логічним продовженням кількагодинної дискусії. Незабутня прогулянка вечірніми Чернівцями, атмосфера віденської кав’ярні, подяки оргазаторам і друзям за те, що одного разу вони знайшлися і стали однодумцями — гарне закінчення насиченого дня. А потім — подарунок від Чернівецького університету — поїздка до одного з найбільш історично значущих місць України Хотина, де перемогу здобув видатний український гетьман (між іншим, випускник Острозької академії) Петро Конашевич-Сагайдачний, і спільна розмова про українські здобутки...

Антін ШКУРО, студент ІV курсу, спеціальність «політологія», Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича:

— Для мене величезним задоволенням виявилося бути присутнім на круглому столі Острозького клубу. Це своєрідне коло однодумців, яким не байдуже майбутнє країни, і через обговорення нагальних питань вони намагаються залучити до діалогу інших зацікавлених осіб. Дуже цікавим виявилося питання щодо політичної культури молоді. Це проблема, про яку варто говорити всім і кожному. Але найголовнішим є факт самоусвідомлення молоді в тому, що вона — рушій нації. Ми повинні створити затребуваний механізм у залученні молоді до політичного процесу. Актуальною є проблема впливу ЗМІ на політичну культуру молоді, що також висвітлювалося на обговоренні. Будучи студентом-політологом, я радий був почути думку своїх колег з інших ВУЗів, для себе перейняв частку цікавого. Загалом формат зустрічі був більш ніж чудовий. Величезна подяка всім організаторам заходу за надану можливість долучитися до дискусії. Особлива вдячність пані Ларисі Івшиній. Чекатимемо на наступні зустрічі з Вами!

Василь МАРДАЛЬ, студент ІV курсу Чернівецького національного університету:

— Мені й моїм друзям, попри примусовий (на початку) характер перебування декого з них на круглому столі, сподобалось. Та, однак, хочу щиро зазначити, що якби особисто не знав учасника Острозького клубу Дениса Под’ячева або ж не постійні нагадування мого замдекана, навряд чи потрапив би на засідання, тож краще інформування про себе учасникам ОК не завадило б. Не знаю, наскільки щирими були слова гостей про підготовленість, бо наскільки знаю, ніхто й не готувався спеціально; ви або зробили ще одну люб’язність, або слова таки були щирі, й репліки аудиторії показували, що людям не байдуже, як-не-як їх хвилює їхнє ж майбутнє й таки щось вони на цю тему знають. А цим і досягається одне із завдань вашого клубу: пробудження студентської молоді й ведення діалогу про сьогодення й майбутнє нашої Батьківщини. Якщо говорити безпосередньо про політичну культуру молоді України, то варто спочатку поглянути на суспільство, в котрому вона має місце, і на політичну систему, в котру станом на сьогоднішній день вона зажата. Суспільство типове посттоталітарне, котре начебто вже і зламало стару систему цінностей, а нову ще не виробило. Враховуючи це і пам’ятаючи про наше соціально-економічне становище, стає зрозумілим, наскільки важко молодим людям не тільки знайти власні орієнтири й мотиви, а й створити яку-не-яку власну цілісну систему цінностей (відразу пригадується китайське «побажання» ворогу: «Щоб ти жив у час реформ»). Щодо політичної системи, то чомусь пригадуються слова Л.Кучми, котрий, як на мене, досить вдало порівняв у контексті демократичних і державних здобутків Україну з країнами Латинської Америки (до речі, одна з небагатьох вдалих промов у його виконані).Тож те, що в нас має місце популістська демократія з більшістю притаманних їй характеристик хоч і є фактом сумним, проте беззаперечним: докази починаються від владних взаємин й їхнього характеру і закінчуються хоча б розподілом різного роду грантів, де мінімальну можливу кількість місць отримують люди, без котрих виконання гранту було б неможливим. Мене ось що дивує: звідки в країні, котра кілька століть не мала власної монархічної практики, за винятком семимісячного експерименту імені Гетьманату, такі звички як родова спадковість і наслідування, котрими наповнені різні сфери: від органів державного управління до ще не до кінця «оновленої» системи освіти. Не варто забувати і про достатньо високий рівень соціальної анемії й розчарування нашого заполітизованого суспільства у цій же політиці. Розчарування й невдоволення є настільки великим, що аж боюсь, якби то його не вирвало, та ще кров’ю,.. до речі, було б дуже цікаво внести до наступного соцдослідження питання: чи готові люди взятися до зброї проти цього химерного і вже зовсім не смішного цирку під назвою «український політикум»? Не знаю, де точка кипіння, і чи є вона взагалі, та чисто інтуїтивно відчуваю — щось таке вже недалеко... Як ми вже прекрасно знаємо (і говорили про це на круглому столі), тенденція до емігрантства серед молоді більш ніж помітна. Тож важкувато говорити про політичну культуру, коли люди-то й місця собі в країні не бачать. Вважаю цю проблему взаємозалежною із соціально-економічним становищем: покращуватиметься воно — кількість таких людей зменшиться і навпаки... Цій країні вже набридли розмови, треба працювати! Молодь сильно фрагментована і, як показують дослідження, це та частина суспільства, яка розчарована найбільше. Та все ж таки молоді притаманні й позитиви: вона позбавлена архетипів й інших елементів політичної культури, пов’язаних із нашим підімперським минулим. А як на мене, незалежну державу такі люди зможуть розбудувати... Велика подорож починається з першого кроку. Сподіваюсь, Острозький клуб зокрема і ми всі разом досягнемо успіху в наших звершеннях і кроках щодо побудови нам і нашим дітям щасливого майбутнього, і перші кроки переростуть у впевнену ходу. Наскільки знаю, вчитися ходити важкувато, але ж не заважко...

Іван СОПІГА, студент ІV курсу, спеціальність «політологія», Національного університету «Острозька академія»:

— Найбільше мене, мабуть, як і усіх, вразив архітектурний комплекс Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича та й саме місто Чернівці («український Відень», як його ще називають), які раджу відвідати кожному. Проте основною метою перебування Острозького клубу в столиці Буковини була не екскурсія. Презентація нової книги «Екстракт 150», що увійшла до «Бібліотеки газети «День», стала родзинкою зустрічі. До книги, за словами Лариси Івшиної, включені найбільш вагомі статті, написанні за роки існування газети. Як на мене — це свого роду звіт за довгі роки самовідданої діяльності газети... У рамках презентації книги відбулася дискусія учасників Острозького клубу та студентів ЧНУ стосовно політичної культури молоді. Як завжди, обговорення проблеми супроводжувалося висловленням різних, часто протилежних і суперечливих думок. Проте немає суперечності у принципових питаннях. З цього випливає, що молодь критично сприймає те, чим усіх нас годують мас-медіа. Побоювання, що на зміну старій політичній еліті прийде нове, нічим не краще покоління, не є виправданим. Цікаво було спостерігати, як політологи з різних куточків України говорили в одному (я вважаю правильному) руслі. Це свідчить про однакове глибоке розуміння існуючих проблем та шляхів їх подолання. А отже, національній еліті в Україні бути!

Олексій КОСТЮЧЕНКО, аспірант Національного університету «Острозька академія», учасник Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді:

— Острозький клуб вільного інтелектуального спілкування молоді — це можливість продемонструвати, наскільки наша українська держава може бути дружною та згуртованою. Головне — має бути спільна чітка ідея. Те, що молодь України не є політично аморфною й байдужою до суспільних проблем сучасності, продемонструвало спілкування під час круглого столу, який нещодавно відбувся у Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича. Динаміка спілкування ще раз підтвердила, що молоді люди з усієї України зібралися не просто так, адже вони генерували цікаві ідеї, зав’язували гострі дискусії... Для мене Острозький клуб — це неоціненний досвід та можливість вдосконалення себе як особистості. Можна багато читати, спостерігати, однак живе спілкування та обговорення гострих проблем з інтелектуальними людьми є дуже суттєвим стрижнем формування національних та культурних цінностей, важливих життєвих орієнтирів. Вміння слухати, висловлювати цікаві думки, приймати конструктивні рішення, знайти однодумців та хороших друзів стали хорошою традицією Острозького клубу. Якщо б український політикум працював за такими принципами, як Острозький клуб, то ситуація в нашій державі мала б прогресивні далекоглядні перспективи.

Ніяра НАГАЄВА, студентка ІV курсу Таврійського гуманітарно-екологічного інституту, спеціальність «політологія», Сімферополь:

— Отримавши запрошення на засідання ОК у Чернівцях, я дуже зраділа. По-перше, зустрічі старих та нових друзів, по-друге, новим знайомствам, по-третє, новому місту. Приємно була здивована, коли дізналася, що на заході буде присутня пані Лариса Івшина, яку я вважаю видатною діячкою в журналістиці та цікавою особистістю. Подолавши далеку відстань, я дісталася чарівного міста Чернівці. Після теплого рідного Криму дуже незвично було опинитися на прохолодній Буковині, проте чудові краєвиди настільки захопили та вразили мене своєю красою, що в одну мить я забула про втому після довгої дороги й про відчуття прохолоди. Схоже, я закохалась... у Чернівці! Тут панує чудова атмосфера, гармонія, спокій та затишок. Тут щирі та люб’язні люди, дуже гарні хлопці:). Полонив мене своєю величчю та красою Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича. Я заздрю студентам, які там навчаються. До речі, як показав круглий стіл ОК (розгорнута дискусія, цікаві запитання та компліменти від учасників ОК), чернівецькі студенти дуже розумні та кмітливі. Звичайно, я сподівалася на теплий прийом, цікаві враження, корисне спілкування, але не очікувала, що настільки. Мої враження та емоції переповнюють мене — вони незабутні! Сумний настрій з’являвся лише тоді, коли я пригадувала про необхідність повертатися додому. Засідання ОК пройшло у дуже якісному форматі. Спілкування на тему «Політична культура молоді» пішло на користь всім, тому що багато хто з нас почав мислити інакше. А це дуже важливо, адже в руках молоді знаходиться майбутнє нашої країни. І ми маємо зробити все можливе і неможливе, щоб Україна процвітала! Слава Україні!

Ольга БІЛОГОЛОВА, студентка Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, учасниця Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді:

— На сьогоднішній день в Україні нараховуються сотні різноманітних молодіжних організацій, об’єднань та угруповань. Але лише кілька десятків із них мають у суспільстві неабияку силу та здатні впливати на думку як молоді, так і свідомих громадян нашої країни. Острозький клуб — саме той осередок, який спрямований на дію. І це вкотре підтвердилося на зустрічі учасників у Чернівцях. Зауважу, що у нас не так уже й багато молодих людей, які б активно переживали за власну країну, за її подальше майбутнє, намагалися підживлювати власними прикладами національну ідею. Дискусія, яка відбулася за круглим столом у ЧНУ імені Ю. Федьковича, мала наочні докази бажання учасників долучитися до створення сучасної політичної еліти, зрозуміти, чим «дихає» нинішня політика і чим живуть українці сьогодні. Приємністю стало те, що за круглим столом були присутні представники як заходу, так і сходу, як півночі, так Криму, і півдня України. Це саме той контингент суспільства, який здатен невдовзі стати за кермо молодої й недосвідченої країни. Повірте, такі люди сьогодні вкрай потрібні. Сама ж зустріч видалася на славу. Звісно, ми, студенти Чернівецького університету, з хвилюванням очікували зустрічі з представниками Острозького клубу та з пані Ларисою Івшиною, адже концентрація таких гостей є неабиякою рідкістю та певною мірою відповідальністю. За допомогою злагодженої команди студентів ЧНУ та ректорату вдалося організувати не лише чудову інтелектуальну зустріч, але й створити ауру цілісності та розуміння. Тож ми з нетерпінням чекатимемо недалеких візитів наших нових друзів!

Кирило КОМІССАР, студент третього курсу Севастопольського міського гуманітарного університету:

— Із моєю першою поїздкою на Західну Україну пов’язане перше в моєму житті засідання ОК. Зустріч, на мій погляд, була дуже емоційною. Чудова аудиторія студентів-політологів ЧНУ ім. Юрія Федьковича здивувала своєю активністю. Сильно вразило й місто Чернівці. Його прекрасна архітектура, теплі та привітні люди. Що ж до учасників ОК, то вони виявилися всі дивовижними, дуже цікавими та чутливими людьми, людьми, з якими прагнеш зустрічатися та спілкуватися знов і знов. Усе це справило на мене глибоке враження, і хочеться й надалі бути учасником круглих столів, відвідувати славні міста нашої Батьківщини і... ще раз повернутися до Чернівців.

Іван СТОЯНОВ, студент-політолог IV курсу Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова:

— Щиро кажучи, Острозький клуб, Чернівецький університет і саме місто Чернівці залишили в моїй пам’яті й душі найтепліші почуття та спогади. Я вперше взяв участь у засіданні ОК і, можу зазначити, таких зустрічей у мене ще не було. Вона поєднала вільне інтелектуальне спілкування та дружню обстановку. Таке буває рідко. Першого ж дня перебування в Чернівцях я зробив висновок, наскільки все ж таки нам не вистачає спілкування: сходу, заходу, півдня, півночі. Але що найголовніше — ми зуміли порозумітися, а це дуже важливо для українського суспільства, особливо для студентської молоді, яка, як показало засідання, готова формувати єдину думку з найпроблемніших питань нашої країни. Із зустрічі з головним редактором газети «День» Ларисою Івшиною я відкрив для себе дуже багато нового — того, чого я раніше не знав. Мене вразило те, наскільки Лариса Олексіївна може чітко сформулювати й дати оцінку сучасним українським реаліям. Крім цього, мені дуже запам’ятався момент, коли головний редактор «Дня» вручала подарунок ректору Чернівецького університету Степану Мельничуку — фотографію під назвою «Весілля на все село». Ця світлина не просто красива, вона несе в собі велике смислове навантаження й багато позитивного заряду. Саме засідання Острозького клубу — круглий стіл «Політична культура молоді», на мій погляд, пройшло в абсолютно невимушеній обстановці, що не могло не заохочувати до спілкування. В результаті ми змогли розкрити й трансформувати задану тему, а головне — наблизитися до розуміння суті політичної еліти суспільства, політичної культури. Варто також відзначити високий рівень підготовки студентів Чернівецького університету, які ставили цікаві й конструктивні запитання. По завершенню конференції настав найприємніший момент — неформальне спілкування. Прогулянка нічним містом, яке вразило мене своєю красою, спокоєм і своєрідною європейською архітектурою — це дійсно одне з найпрекрасніших міст України. А далі... Одним словом, час пройшов супер. Але це не все, був ще другий день, який дозволив мені доторкнутися до славетного минулого України. Відвідавши Хотинську фортецю, я дійсно відчув і побачив живу історію України, її складність і героїчність. Виходить, не такі вже ми й різні, як намагаються нас переконати. Ми одна країна, і ніхто нас не розділить за мовною, релігійною чи національною ознакою. Просто для внутрішньої інтеграції потрібен високий рівень політичної культури кожного, політична культура, яка увібрала б у себе повагу й толерантність — основні фактори об’єднання.

Дар’я ВОРОБЙОВА, випускниця ХНУ ім. В. Н. Каразіна, спеціальність «політологія», учасниця Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді з 2006 року:

— Поїздка до Чернівців стала однією з найскладніших для мене, але незважаючи на всі перешкоди, наше бажання приїхати та поділитися своїми думками із студентами Чернівецького національного університету перемогло. 26 годин у потязі вселяли надію на те, що зустріч буде цікавою та продуктивною. З Харкова ми везли з собою багаж наших знань та роздумів стосовно політичної культури молоді. Але приїхавши до Чернівців і побачивши це чудове місто, зрозуміли, що, мабуть, саме тут, в цьому відкритому, красивому та інтелігентному місті треба говорити про культуру. Круглий стіл за участю Лариси Івшиної видався дуже палким, адже нас чекала підготовлена та зацікавлена аудиторія, яка мала до нас багато запитань, на які ми, спільно з усіма, намагалися знайти відповіді. Відзначимо, що приємний був той факт, що серед студентів-слухачів були не тільки студенти політологічних спеціальностей, але й з інших факультетів. Так, студент Іван з географічного факультету (Чернівці) ставив досить серйозні запитання, видно було, що він справді перейнявся темою круглого столу. Окрім самого засідання, на мене чекало ще одне відкриття — це європейське місто, яке знаходиться за 1000 кілометрів від мого рідного Харкова, але яке вражає своєю сучасністю й історичністю одночасно. В Чернівцях дуже вдало поєднуються сучасні будинки з дуже давніми, які мають столітню історію. Вразив той факт, що подорожуючи Україною і відвідавши багато міст, в мене жодного разу не з’явилося відчуття, що мені б хотілося залишитися в тому місті жити. Проте в Чернівцях таке відчуття з’явилося. Я би й справді залишилася там жити, адже там почуваєш себе як вдома. Приємно було також відвідати відому Віденську кав’ярню, в якій готують каву майже 50 різними способами. А ще ми вдячні Пані Погоді. Адже попри поганий прогноз синоптиків, хмарність та дощі по всій країні, в Чернівцях була дуже гарна погода, яка закликала нас до прогулянок містом. Будемо сподіватися, що дуже скоро ми матимемо нагоду зустрітися знову і продовжити співпрацю з різними університетами. Закликаю всіх хоча би раз навідатися до Чернівців. Це місто варте того, аби його побачити.