ВРАЖЕННЯ

Денис ПОД’ЯЧЕВ , студент п’ятого курсу соціологічного факультету спеціалізації «політологія» Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна:

— До питання конкурентоспроможності, а саме — до ідеї «Україна — конкурентоспроможна держава» зараз звертаються все частіше. Про те, що конкурентоспроможність пропонують нам сьогодні як інтегруючий чинник, як модель національної ідеї, що здатна згуртувати населення різних регіонів країни, особисто я мав змоги дізнатися лише у зв’язку з тим, що ця тема більш ніж безпосередньо торкається теми мого диплома. Тоді ж і дізнався, що в Україні вже досить давно існує навіть Рада з конкурентоспроможності. Тож можемо сказати, що круглий стіл, що днями відбувся у стінах нашого університету, мав ціллю допомогти цій самій Раді у пошуку алгоритмів досягнення Україною конкурентоспроможності. Тож пропоную, по-перше, продовжити саме цю тему на найближчих засіданнях. Якщо ми пропонуємо модель національної ідеї, то маємо розробити її до кінця, а не скидатися на пошуки іншої. По- друге, необхідна позитивна роль мас- медіа, спрямована не на комерційний інтерес, бо саме він зазвичай є тим катком-асфальтоукладачем, що нещадно проходиться по жалюгідним спробам відродити духовні цінності нації, а на громадянський інтерес. Якщо преса не здатна ПЕРЕКОНАТИ населення у корисних для нього цінностях, нехай просто АНОНСУЄ позитив.

Кирило КОСАКОВСЬКИЙ , студент першого курсу відділення політології Інституту соціальних наук Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова:

— Харківська зустріч «Острозького клубу» стала першою для мене й, сподіваюся, не останньою. Для скромного першокурсника ця зустріч і виступ у ХНУ іменi Василя Каразіна здавалися дуже важкими: незнайоме місто, незнайомі люди з «Острозького клубу», побоювання, що не нагодують, як слід, і покладуть спати в гуртожитку з тарганами. Але, на щастя, мої припущення й очікування не справдилися. Усе було на дуже високому рівні — легко, цікаво й незабутньо. Здивувало мене те, що члени «Острозького клубу», люди з різних областей України, можуть так легко знаходити спільну мову. На офіційній і неофіційній частинах нашої зустрічі ми спілкувалися російською й українською мовами, але як же ж ми добре одне одного розуміли! На круглому столі, наприклад, дискусія велася двома мовами, й це жодним чином не заважало нам спілкуватися. Після цієї зустрічі розмови про те, що люди Західної та Східної України дуже різні, мені здаються смішними й невиправданими. Ще здивувало, як гідно підготувалися в Харкові до зустрічі гостей з усієї України. Заселення в досить-таки пристойному гуртожитку, потім добрий обід в університетській їдальні, зустріч з ректором ХНУ іменi Каразіна, відвідування музею в цьому ж університеті, конференція, концерт в органному залі, екскурсія містом — усе пройшло на одному диханні. На особливу увагу заслуговує конференція, на якій було багато важливих, розумних і ерудованих людей Харківського університету, і сама пані Івшина — ідейний натхненник нашого «Острозького клубу». Взаємна увага, десятки цікавих ідей і думок, особлива атмосфера й розумне напруження пристрастей — усе це приємно здивувало мене. А дві-три хвилини мого виступу стали одним з найяскравіших моментів у моєму житті.

Сергій СТУКАНОВ , аспірант філософії Донецького національного університету:

— Коли замислюєшся над проблемою конкурентоспроможності нації, то свідомо чи мимоволі починаєш аналізувати предмет і розкладати його на певні складові. Тоді виринають такі компоненти, як конкурентоспроможна держава, що означає політичну впливовість у світі; конкурентоспроможна економіка, що дозволяє здобувати матеріальний зиск національним товаровиробникам і забезпечує високий рівень життя населенню, зрештою, конкурентоспроможна культура, носії якої здібні до продукування нових сенсів, прийнятних та привабливих для інших людей; і хтозна ще які складові. Одначе розкладене на компоненти поняття конкурентоспроможності нації тим часом кудись випаровується, щезає, і ми утрачаємо первісний предмет, скочуючись до частковостей. Піднестися над ними і охопити зором увесь предмет можна, лишень звернувшись до національної ідеї. Лише та нація, що охоплена нею, здатна стати конкурентоспроможною. Навпаки, та, що загубила її, приречена на зникання.

Міркуючи над національною ідеєю, завжди доходиш до двох моментів: по-перше, сприйняття, укоріненість її у свідомості широких мас, і, по-друге, перцепція її елітою. Українська історія не була сприятливою ані для реалізації першого, ані другого моментів. В’ячеслав Липинський, який свого часу присвятив чимало праць історії української еліти, відзначав: «Навчіть їх любити, а не ненавидіти одне одного. Скажіть їм, що Україна — це не рай земний — бо раю на землі не може бути, — а найкраще виконаний обов’язок супроти Бога і людей. І скажіть їм, що Україна не створиться хитрими спекуляціями, а тільки великим і організованим ідейним поривом...». На жаль, значна частина сьогоднішньої української політичної еліти могла б стати адресатом цього послання, та чи прислухалась би до нього? Дискусія, присвячена проблемі конкурентоспроможності української нації, що відбулась у Харкові, виявила, наскільки нелегким є пошук і вироблення алгоритмів конкурентоспроможностi. Однак дискусія була дуже корисною, передусім тому, що об’єднала молодих людей із різних регіонів України і дала змогу почути одне одного.

Дар’я ВОРОБЙОВА , студентка п’ятого курсу соціологічного факультету спеціалізації «політологія» Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна:

— «Острозький клуб» вільного інтелектуального спілкування молоді продовжує свою роботу, і тепер ми мали змогу зустрітися у моєму рідному місті — Харкові, аби взяти участь у засіданні політичного клубу на тему «Українська нація: пошук алгоритмів конкурентоспроможності». На цю зустріч також потрапили гості із Запорізького національного університету та інтерни Програми сприянню парламенту України. Було цікаво зустрітися з новими майбутніми членами «Острозького клубу» та поспілкуватися з ними на досить актуальну тему. Наша дискусія вилилася в цікаві висновки та нові запитання до самих себе. Саме в Харкові ми почали піднімати питання про майбутнє «Острозького клубу», і воно є найгострішим на цей час, адже одну з цілей наших зустрічей ми вже виконали. Ввечері після концерту в Органній залі та прогулянки вечірнім Харковом ми разом вечеряли та висловлювали власні думки про те, яким має бути «Острозький клуб» та яким його бачать «новачки», які брали участь у зустрічі вперше.

Як завжди, спілкування одне з одним принесло багато задоволення та нових вражень. Наша «внутрішня інтеграція» дійшла того рівня, коли гості із Західної України починають говорити російською, а харків’яни — українською. Тож принаймні на прикладі нашого клубу можна довести той факт, що Західна та Східна Україна може порозумітися і знайти спільну мову.

Марина ЗАВГОРОДНЮК , стажер Програми сприяння парламенту України, студентка Одеського національного університету ім. I. I. Мечникова:

— На мій погляд, дискусія була досить бурхливою, адже інтелектуальна молодь є вразливою до розуміння власного місця у сучасному українському суспільстві та прагне донести свої думки до оточуючих. Особисто мене зачепили слова ректора Харківського університету (хоч із знаком питання) стосовно того, що українська нація є дефектною та неконкурентоспроможною. Кожен живе у тому світі, в якому він хоче. Мені 21 рік, і я не хочу, щоб моє покоління хоронили під перебільшиними проблемами геополітичного розколу України, маніпулюванням мовного питання чи спекуляціями тим, що «нам ще далеко до Європи чи Америки». Однією з найконструктивніших думок круглого столу для мене стала ідея про необхідність внутрішньоукраїнської інтеграції. Спілкуючись з молоддю з Харкова, Черкас, Донецька, Острога, Запоріжжя, я відчуваю, що ми різні. Я бачу, що молодь мого віку відрізняється особливостями виховання та баченням себе у житті. Проте під час спілкування ми шукали те, що нас об’єднує. Тому я підтримую ініціативу створення та розвитку «Острозького клубу», що покликаний шляхом інтелектуального спілкування молоді почати процес подолання поділу України. Адже багато говорять про необхідність формування громадянського суспільства, але абстрактно та в загальних рисах. Гадаю, такий клуб є конкретним кроком, нехай маленькою, але реальною пропозицією молоді до вирішення проблеми самоідентифікації українців.

Марина ПАШКОВСЬКА , студентка магістеріуму політології Національного університету «Острозька академія»:

—Як виявилося під час засідання круглого столу, проблем ми маємо багато! Першою з них є те, що часто ми говоримо про одні й ті ж речі, але чомусь не чуємо одне одного. Так само ми багато критикуємо, але, як зробити так, щоб стало краще, не знаємо. Ми оглядаємося на те, що було, і намагаємося повернути втрачене, при цьому абсолютно не заглядаємо у майбутнє. Ми хочемо отримати все і одразу, не маючи чіткого плану дій. І, що найжахливіше, — ми називаємо себе, українців, «дефектними». Особисто мене така ситуація дуже вразила. Бо я, звичайна громадянка України, не можу зрозуміти, чому ми неправильні, чому українська нація не може бути конкурентоспроможною. Адже для цього не так вже багато потрібно. Інколи просто пишатися тим, що живеш в Україні, що є частинкою історії нашої держави, що можеш ходити по українській землі та насолоджуватися її красою, що можеш говорити про її майбутнє та своїми маленькими кроками творити краще життя цілої нації. Конкурентоспроможними у світі ми станемо тільки тоді, коли будемо єдині у нашій меті, коли будемо мати найбільшою цінністю свою Батьківщину і коли дослухатимемося до думок співвітчизників.

Олексій КРИСЕНКО , доцент кафедри політології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна:

— Чергове засідання Харківського молодіжного Політклубу, без перебільшення, слід назвати резонансним. Серед основних причин того, що круглий стіл відбувся як певний загальноукраїнський молодіжний форум, слід назвати одразу кілька. По-перше, присутність вельми цікавих гостей: головного редактора газети «День» Лариси Івшиної та учасників «Острозького клубу». Для Харківського молодіжного співтовариства, що цікавиться перебігом подій у державі і займає активну громадянську позицію, зустріч з представниками «Острозького клубу» видалася дуже корисною. Випала слушна нагода поспілкуватися з ровесниками- політологами з різних українських університетів, що мають свої давні традиції. Сталося можливим «звірити годинники» регіонального світогляду щодо майбутнього української нації. По-друге, нагальна актуальність теми круглого столу, що була запропонована до обговорення та вимагає серйозної уваги інтелектуального співтовариства. Загальна постановка теми щодо пошуку алгоритмів конкурентоспроможності української нації вiдіграла роль певного каталізатора в обговоренні тих проблем, котрі негативно впливають та безпосередньо деформують національне майбутнє вже сьогодні. По- третє, високий рівень небайдужості молоді до політичного та громадського порядку денного України. Виглядає дуже цікавим, що попри певний спад молодіжної гіперактивності часів Майдану, що прийшла на зміну молодіжній аполітичності кінця 90-х, молодь знову повертається «до політики», але вже через молодіжні інтелектуальні клуби. Не є випадковим те, що саме зараз відбулося спільне засідання Харківського молодіжного Політклубу та «Острозького клубу» вільного інтелектуального спілкування молоді. Очевидно, дехто з учасників нашого молодіжного Політклубу стане членом «Острозького клубу». У молодіжному співтоваристві є відчутним запит на інтелектуальну інтеграцію, що все частіше виражається в активізації діяльності подібних молодіжних інтелектуальних осередків, котрі по-справжньому працюють на розбудову громадянського суспільства в Україні.