ВРАЖЕННЯ

Геннадій ПIВНЯК, ректор Національного гірничого університету, академік НАН України, доктор технічних наук, професор:

— Спілкування з творчим колективом та авторами газети «День» (на жаль, лише протягом одного дня) справило і на мене, і на моїх колег, і, що особливо важливо, на студентів, величезне враження. Сама тональність розмови, невимушена, доброзичлива манера спілкування, щирість і відвертість Лариси Івшиної, відомих учених Сергія Кримського та Юрія Шаповала буквально підкорили аудиторію. Вважаю, що це одна з найефективніших акцій, яку вдалося здійснити Інституту гуманітарних проблем НГУ спільно з газетою «День» та її головним редактором. І це при тому, що на рахунку Інституту гуманітарних проблем дуже багато цікавих і корисних починань — це й видання численних книг, і організація зустрічей з видатними вченими, відомими діячами культури та мистецтва, громадськими та державними діячами.

Я дуже сподіваюся, що наша співпраця з газетою «День» триватиме і буде дуже продуктивною. Ми маємо в своєму розпорядженні значний інтелектуальний та організаційний потенціал, який, однак, потребує підтримки такої авторитетної, розумної газети. Газети, в якій, як ми переконалися, працюють наші однодумці, прекрасні професіонали, люди небайдужі до проблем молоді.

У зв’язку з цим ми виробили конкретні плани, розраховані на довгострокову співпрацю з газетою «День». У цих планах — організація «відкритої трибуни» (циклу зустрічей з видатними інтелектуалами сучасної України), розробка з ініціативи одного з читачів газети Юрія Стадниченка («День», 13.03.04) спецкурсу «Мова і нація», проведення презентацій нових книг тощо. Вже розпочав роботу кореспондентський пункт газети «День» в НГУ. Коротше кажучи, планів та ідей у нас багато, бажання працювати є, і нашій дружбі з газетою «День» бути.

А книжки з «Бібліотеки «Дня» ми не лише самі замовимо, а й проведемо переговори з іншими вузами Дніпропетровська, щоб і вони теж мали ці роботи у своїх бібліотеках — і не один, два примірники, а в кількості, достатній для того, щоб студенти могли серйозно їх вивчати. Найголовніше, що ці книжки написані не на емоціях, а на достовірному фактологічному матеріалі. Створити такі роботи могли тільки професіонали, які вірять в Україну і в свої сили.

Віктор ПУШКІН, професор, директор Інституту гуманітарних проблем НГУ:

— Важко переоцінити значення таких зустрічей. Відбулася дуже предметна, відверта розмова, яка викликала велику зацікавленість студентів, викладачів, письменників, журналістів, усіх, хто брав участь як у презентації книжок із «Бібліотеки «Дня», так і «круглому столі», присвяченому проблемам виховання української еліти.

Ця подія набула величезного резонансу. Підсумки акції «Дня» отримали високу оцінку Дніпропетровської облдержадміністрації, ради ректорів, Вченої ради НГУ. Загальна думка: треба, щоб таких зустрічей було, по можливості, якомога більше.

Я думаю, що такі зустрічі важливі й для самих працівників газети, тому що з’являються нові ідеї, які можуть втілитися на сторінках газети. І взагалі, «День» — мабуть, єдина газета, яка веде такий подвижницький спосіб життя. І це подвижництво — не лише спосіб життя, а й, напевно, спосіб мислення. Нам ця зустріч дала дуже багато. По-перше, ми зустрілися з неординарними особистостями. У Дніпропетровську вони бувають не так уже й часто (хоч ми й не вважаємо себе провінцією, провінційність не визначається географією). Особистість головного редактора — неординарної, самодостатньої людини — справила на наших студентів та викладачів дуже сильне позитивне враження. Те ж саме можна сказати і про зустріч з такими «китами», як один із найвидатніших філософів Сергій Кримський та історик Юрій Шаповал, який у своїх наукових дослідженнях йде «мінним полем». І ми сподіваємося, що ця зустріч — тільки початок нашої співпраці. Адже газета зуміла зосередити колосальний інтелект. І спираючись на авторитет газети, на її підтримку, ми могли б зробити набагато більше, ніж робили до сьогоднішнього дня. Ця зустріч мене переконала, що це реально. І для створення відповідної духовної аури нації, про яку говорила Ліна Костенко, такі зустрічі роблять дуже багато.

Зі свого боку, ми докладатимемо зусиль, щоб наша співпраця розвивалася, наповнювалася новим змістом. Це треба нашій студентській молоді, професурі. Це потрібно всім нам.

Марія ЛАВРИК, студентка першого курсу НГУ, гірничий факультет, спеціальність «екологія»:

— Сказати, що презентація книжок iз «Бібліотеки «Дня» в нашому університеті змінила моє ставлення до багатьох речей, які стосуються історичних питань, сучасного культурного розвитку нашого народу, — це не сказати майже нічого. Що вражає найбільше — та тепла атмосфера, яку було створено під час дискусії, не була штучною, бо студенти, викладачі нашого навчального закладу брали дуже жваву участь у обговоренні. Відчувалось, що зацікавленість була як з боку аудиторії, так і з боку журналістів, головного редактора «Дня» Лариси Івшиної та його авторів-відомих вчених.

Життя — це постійна боротьба, боротьба з несприятливими умовами, які заважають досягти мети. Коли людина досягає певної мети, то ставить перед собою нову, бо пасивні люди, які сприймають життя таким, яким воно є, не намагаючись щось змінити, рано чи пізно лишаються поза течією цього життя.

Яка мета зараз у мене? Перш за все я намагаюсь стати освіченою, ерудованою людиною, але мені здається, що цієї мети людина досягти не може, бо вчитися необхідно протягом усього життя. Лариса Олексіївна Івшина для мене стала прямим прикладом у цьому плані.

З одного боку, видання історичних книжок, навіть українською мовою, — зараз явище звичайне, але чому саме ці дві книжки отримали підтримку та зацікавленість читачів? Напевне, у кожного свої причини, але щодо мене, то мене вразила історична чіткість, об’єктивність, які поєдналися з патріотичними настроями. «Дві Русі» й «Україна Incognita» підтверджують, що ми не маємо права бажати кращого життя, доки не навчимося поважати свою історію, поважати в собі українців.

Марина ПАШКЕВИЧ, студентка п’ятого курсу НГУ:

— Мені одній з перших із студентської аудиторії пощастило ознайомитися з книгою «Україна Incognita». Вона мені надзвичайно сподобалась. Бо довгий час моїй родині довелося знати, що таке мати прадіда Incognito. І тільки два роки тому його було відкрито для мене як людину і як діяча Катеринославської «Просвіти», за що його було репресовано і вбито. На сторінках цієї книги з «Бібліотеки «Дня» висвітлені як значні історичні події, так і події з життя видатних і простих особистостей. Я дуже раджу всім прочитати цю книгу, тому що вона унікальна і дає можливість детально вивчити маловідомі сторінки нашої історії. А своє минуле ми повинні знати, бо без цього майбутнього не буде. І такі книги дають нам крила.

Ганна ШВИДЬКО, професор кафедри історії та політичної теорії НГУ, доктор історичних наук:

— Я, на жаль, не є передплатником газети «День», але є постійним її читачем. Як історик, звичайно, звертаю увагу, перш за все, на історичні публікації. І ось чому. Справа в тому, що у цих публікаціях, які, власне, зібрані в книгах з «Бібліотеки «Дня», наша історія висвітлюється в доступній для читача формі. Я вже багато років говорю про те, що нашу громадянську позицію, державотворчий процес стимулюють не стільки історики своїми публікаціями (хоча вони закладають підвалини того, що потім доводиться до свідомості масового читача), скільки журналісти і письменники. І саме те, що ви започаткували і проводите в життя цей історичний проект, мені здається одним із найбільш значущих досягнень вашої газети. Це справді подвижницька праця.

Ірина ЦЮП’ЯК, кандидат філологічних наук, доцент кафедри історії та політичної теорії НГУ:

— Проблеми сучасного українського суспільства, пов’язані зі збереженням історичної пам’яті, політичні орієнтири, політична еліта, Росія і Україна — ось коло питань, поставлених перед нами головним редактором «Дня». Мене насамперед вразила відвертість, аргументованість та ґрунтовність відповідей пані Лариси, її зосередження на проблемах людей, які прагнуть зберегти національний дух, традиції, святині. Наприклад, її спогад про Федора Плотніра з Нової Праги, що на Кіровоградщині, який на остарбайтерські гроші видав книгу про рідне містечко. Крім того, я дуже вдячна за подаровані мені пані Ларисою книги «Україна Incognita» та «Дві Русі» — за запитання про цільову аудиторію газети «День». Дійсно, якою повинна бути аудиторія газети «День»? Я думаю, що насамперед це повинен бути не лише думаючий читач, як сказала пані Лариса, від депутата до простого студента. А це повинні бути всі небайдужі люди, яким так чи інакше хочеться побачити свою країну багатою, міцною і могутньою державою. Тож хочеться побажати творчому колективу газети «День», головному редактору багато-багато світлих днів, творчих успіхів та всього найкращого.

Володимир ТКАЧ, заступник міського голови м. Марганця (Дніпропетровська область):

— «Бібліотека «Дня» — це дуже цікаве починання. Ще в дореволюційні часи в народі були дуже популярні книги, які видавали газети та журнали. У радянські часи дуже популярною була «Библиотека журнала «Огонек». Мені здається, що газета «День» зараз почала відроджувати оцю традицію. Якщо б ви ще вийшли на рівень дешевих всенародних видань (в тому числі історичної тематики), то це було б взагалі чудово. Шкода лише, що в нашому регіоні газета «День» поки представлена не так добре, як у Києві. Але потрібно працювати над вирішенням цього питання — тут дійсно цілина, дике поле для вашої газети. Я сподіваюся, що ви ще приїдете на Дніпропетровщину, щоб презентувати і третій том з «Бібліотеки «Дня».

Юрій ХОМЕНКО, проректор НГУ, кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент:

— Газета «День» за допомогою своїх ініціатив створює позитивний і конструктивний суспільний настрій. І чим більше буде цікавих особистостей, які виступають із своїм цікавим словом на її сторінках, тим скоріше настане ситуація насичення суспільства, скажімо так, центрами кристалізації. Тут я провожу паралель з мінералогією: якщо при відповідних умовах створюється відповідне число центрів кристалізації, тоді вся структура в якийсь момент дуже швидко кристалізується. Так і я вірю в те, що чим більше у нашому суспільстві буде от таких маленьких центрів кристалізації — у вигляді окремих видань, особистостей, які будуть виступати і в пресі, і на телебаченні, — тим скоріше ми створимо суспільство, яке не буде вражене оцією багатоплановістю, оцим розриванням — «хто в луг, хто в плуг, хто по дрова». Тим скоріше ми сконсолідуємо суспільство, яке буде об’єднане загальною ідеєю. А ідея ця очевидна. Це — багата, незалежна європейська держава. І працюючи на цю ідею, ваша газета робить дуже добру справу.