«3:1» не на нашу користь

Завтра світ відзначає День моря. Це ще один привід задуматися над максимально ефективним і водночас дбайливим використанням «блакитного» ресурсу.

Україна належить до країн-щасливчиків, які мають вихід до моря. В нас їх два — до Чорного та Азовського морів.

«День» опитав експертів, в яких сферах Україна успішно використовує морські ресурси, а в яких ще недопрацьовує.

ТУРИЗМ ТА РЕКРЕАЦІЯ

Чорне та Азовське моря та їхні узбережжя мають як свої туристичні переваги, так і недоліки. На думку голови Всеукраїнської асоціації туристичних операторів Ігоря Голубахи, «Україна зовсім неефективно використовує свої два моря з точки зору туризму».

«Можна було б більш активно використовувати бальнеологічні ресурси (лікувальні мінеральні води. — Ред.) і будувати більше spa- готелів, пансіонатів, які використовують як грязі, так і саму морську воду для лікування», — говорить про невикористаний потенціал морів експерт. На його думку, також варто включити Україну в ланцюжок чорноморських круїзів, «щоби більше круїзних лайнерів заходили в наші порти».

Говорячи про сильні туристичні сторони наших морів, пан Ігор зауважує: «В Україні зараз промисловість у своїй більшості «канула в Лету», тому моря в нас відносно чисті і це, безумовно, є аргументом на користь відпочинку на них». Серед негативних моментів експерт називає хаотичну забудову узбережжя, зокрема громадських пляжів. «Це відштовхує як іноземних й українських туристів, так і місцевих мешканців від використання морських ресурсів і потенціалів», — підсумовує він.

НАУКА

А от з наукою «на морі» в Україні справи значно кращі. Сьогодні в нас достатньо активно розвиваються морські дослідження, говорять вчені: існує багато нових патентів та гучних результатів, як-то новий спосіб вирощування гігантських тихоокеанських устриць у Чорному морі, розроблений кандидатами біологічних наук Ганною Пірковою і Людмилою Ладигіною з відділу прикладної океанології Інституту біології південних морів.

«Ми — найкрупніша гідробіологічна установа в Європі, у нас 12 відділів лише у Севастополі, і ще п’ять в Одесі. Ми займаємося дослідженням всього спектру населення Чорного моря і його мінеральних ресурсів. Досліджуємо весь діапазон української шельфової зони. Працюємо над вирощуванням устриць і мідій, готуємося до вирощування камбали, — розповідає «Дню» Юрій ТОКАРЕВ, доктор біологічних наук, заступник директора Інституту біології південних морів імені О. О. Ковалевського НАН України. — Нині ми намагаємося налагодити технологію вирощування тихоокеанської гігантської устриці. Вона вже дає достатньо стабільний урожай. Безпосередньо ми її не вирощуємо, а допомагаємо вирощувати: створюємо технології, консультуємо, супроводжуємо. Не менш важливим напрямком є вирощування спіруліни — водорості, яку ми насичуємо різноманітними мікроелементами. Продаємо потім її у вигляді порошку та таблеток».

За словами науковця, одним із найцікавіших та перспективних напрямків сьогодні є морська фармакологія: добування біологічно активних, лікарських речовин з морських продуктів — водоростей, молюсків, планктону. «Це — мазі, таблетки, настоянки, які допомагають при цілому ряді захворювань: від дерматологічних до внутрішніх хвороб. І в нас є маса патентів», — підсумовує Юрій Миколайович.

ЕКОНОМІКА

А от у питаннях розвитку супутніх морю галузей економіки Україна, на жаль, стрімко втрачає позиції. Так, за словами корабела в третьому поколінні Віктора Лисицького, вітчизняні суднобудівні заводи сьогодні завантажені лише на 10-15%. Та й то ці об’єми забезпечують, в основному, замовлення іноземних компаній. «Зараз з основних виробничих потужностей в робочому стані залишились близько 10% від того, що було при СРСР, якщо не менше. Два десятки років тому ми створювали 100-120 кораблів і суден, зараз — в десятки разів менше», — коментує Лисицький.

Що ж до використання моря в транспортній логістиці, то там теж не все так добре, як хотілося б. «Ще 22 роки тому ми приймали та відправляли з наших портів нашими кораблями більше 60 мільйонів тон вантажу. А у минулому році, за даними офіційної статистики, ми відправили лише 3,4 мільйона тон нашими суднами», — розповідає Лисицький. Утім, зазначає він, українські моря активно використовують іноземні судновласники. За минулий рік вони перевезли через акваторію українського моря 150 мільйонів тон вантажу.

ЕКОЛОГІЯ

І на тлі усього вищесказаного Чорне та Азовське моря потерпають від різних екологічних проблем. Серед них є кілька найбільш кричущих. «Є міжнародна угода — Конвенція про захист Чорного моря від забруднень, яка регламентує діяльність та співробітництво прибережних країн у Чорному морі. Згідно з оцінкою Чорноморської Комісії, що координує діяльність в рамках цієї Конвенції, серед найбільш кричущих проблем є забруднення. При чому не стільки важкими металами і нафтопродуктами, скільки органічними сполуками — добривами, с/г хімікатами тощо. Це забруднення призводить до цвітіння, — розповідає кандидат біологічних наук, член робочої групи з питань інтегрованого управління прибережними смугами Чорноморської Комісії Віктор КАРАМУШКА. — Ще серед проблем — надмірне використання природних ресурсів Чорного моря — перевилов. Біорізноманіття у Чорному морі дуже скорочується в популяційному вимірі. Тут мають значний вплив і ті види, які ніколи не жили в Чорному морі, а потрапили з інших регіонів, наприклад рапан. Також Чорне і Азовське моря сильно потерпають від того, що відбувається на березі. Крім цього, збитки Чорному морю дають надзвичайні ситуації від об’єктів, створених людиною, наприклад, аварії суден». За його словами, колись Азовське море було дуже плодючим. «Там було більше живності, ніж у Чорному, і значно більше, ніж у Середземному морі. Але наша виснажлива практика природокористування призвела до того, що нині воно дуже скупе на ресурси».

КОМЕНТАР

Юрій КОСТЮЧЕНКО, експерт із застосування космічних методів дослідження та використання супутникових спостережень земної поверхні для оцінки ризиків та небезпек:

— З точки зору екологічної й соціоекологічної безпеки, безперечно, треба вітати ініціативи відомчих спільнот, спрямовані на збереження довкілля під час здійснення їхньої фахової діяльності. В цьому сенсі World Maritime Day — Всесвітній день моря, започаткований Міжнародною морською організацією при ООН, — спрямований на висвітлення проблем екологічної безпеки при морських перевезеннях і є, безперечно, важливою й актуальною ініціативою. Дуже правильно звертати увагу людей до проблем безпеки довкілля при мореплавстві. Це — проблема державного контролю, відповідальності власників суден, обізнаності й відповідальності членів екіпажів і громадян. Але існують і непередбачувані фактори. Кожного року більше восьми тисяч транспортних суден потрапляють у серйозні аварії на морі. Щорічно, в середньому, внаслідок аварій ми несподівано виливаємо з транспортних суден у море понад 2,5 тисячі тонн нафти і нафтопродуктів. І це за винятком раптових великих аварій на нафтових платформах. Кількість отруйних речовин, що потрапляють у морське середовище, дуже важко порахувати. Лише з транспортних суден в океан потрапляє близько 700 тонн різноманітної отрути щорічно. Крім того, існують ще проблеми захоронення небезпечних відходів у морі й несанкціонованого зливання неочищених стоків. Все це — істотні небезпечні екологічні впливи на довкілля. Звичайно, загальний антропогенний вплив на морське середовище цим не вичерпується: основними чинниками тут є продукти сільськогосподарської діяльності й стічні води, тобто забруднення нітратами, фосфатами, гербіцидами, пестицидами тощо.

Зміни екологічного балансу, порушення трофічних зв’язків, хронічні забруднення, що накопичуються в морських організмах, впливають зрештою й на стан здоров’я, й на якість життя людини. Особливо це небезпечно в контексті наявних кліматичних і екологічних змін.

Крім того, і це знову стосується морського транспорту, вчені відокремлюють останнім часом ще й шумове забруднення морського середовища як таке, що істотно впливає на екологічний баланс прибережних акваторій. Але ж при цьому роль Світового океану для людства, як в теперішньому, так і в майбутньому, є визначною. По-перше, океан можна вважати «легенями» планети, адже величезна кількість фітопланктону переробляє значні обсяги вуглекислого газу і таким чином впливає на ескалацію парникового ефекту, а значить, є важливою частиною кліматичної системи планети. По-друге, океан є джерелом біологічного ресурсу, в першу чергу — ресурсу продовольчого. У світі близько трьох мільярдів людей постійно їдять рибу як традиційну компоненту раціону; більше 1,1 мільярда людей вживають рибу і рибопродукти як основне джерело тваринного протеїну, а не менше 900 мільйонів — постійно мають рибу в раціоні як єдине джерело протеїну. Середнє споживання риби і рибопродуктів на рік складає близько 19 кг на одну людину, і ця цифра постійно зростає. Океан стає джерелом продовольчого ресурсу людства. Наразі близько 50% акваторій, доступних для промислового використання, є повністю освоєними, а до 25% — знаходяться за межею виснаження ресурсів. Розумно використовувати ресурси моря, відтворювати їх на необхідному рівні, зберігати вразливу морську екосистему — наша завдання.

Окремою задачею, актуальною для нас, є епідемічна безпека прибережних зон. Наприклад, відомий спалах холери в Маріуполі в 2011 р. був викликаний саме проблемами порушення екологічного балансу акваторій, що призвело до розповсюдження збудника хвороби. І саме тому ми маємо приділяти постійну увагу питанням екологічної безпеки морського середовища.

Наша країна — традиційно морська держава. Ми виховуємо велику кількість дослідників в цій галузі, в нас функціонують всесвітньо відомі Інститут біології Південних морів і Морський гідрофізичний інститут НАН України в Севастополі, Інститут гідробіології НАН України в Києві. Ми постачаємо на світовий ринок праці найбільшу кількість моряків. Тому питання безпеки судноплавства і, зокрема, екологічної безпеки під час морських перевезень, мають бути в центрі нашої уваги.