«Ангели-охоронці України»

У теплій атмосфері за одним столом зібралося близько двадцяти воїнів і волонтерів. Усі весело спілкуються і щиро сміються. Час від часу попивають гарячий чай у перервах, коли відкладають пензлик. У цей день вони зібралися у львівському реабілітаційному центрі для учасників АТО, щоби малювати... ангелів. Між ними активно походжає, щоби щось порадити та підказати, відомий український художник і волонтер Лев Скоп, який добре знає, як мистецтво може допомогти відволіктися і розслабитися. Тому і започаткував у Львові майстер-класи з малювання для демобілізованих військовослужбовців.

За столом поруч із бійцями знайшлося місце і для кореспондента «Дня». Отож, працюючи над ескізом свого малюнка, я поспілкувався з тими, хто є справжніми ангелами-охоронцями України в нинішні непрості часи.

«АНГЕЛИ, ЯКІ РЯТУЮТЬ ЖИТТЯ»

— Ангела я намалював, але чогось тут не вистачає...

— Потрібно тло ще доробити. Я казав ще кілька дерев додати і горизонт окреслити.

— А може, краще гори? І сонце, яке над ними сходить.

Порадившись із Левом Скопом, Микола починає акуратно виводити олівцем обриси гір. Сам він із Івано-Франківщини. До лікарні, на території якої розташований центр реабілітації, Микола свого часу потрапив після контузії та, як наслідок, психічного зриву. Каже, що центр відвідує регулярно, але на цей майстер-клас потрапив уперше. Малювати йому подобається. «Чесно, малював я востаннє ще в школі на уроках, — усміхаючись, зізнається Микола. — Але цей процес насправді допомагає відволіктися і заспокоює.  Символічно, що малюємо ми ангелів, які якраз і рятують нам життя».

«У МИСТЕЦТВІ ЗАВЖДИ МОЖНА ЗНАЙТИ РОЗРАДУ»

Такі зустрічі з елементами арт-терапії Лев Скоп разом із однодумцями намагається організовувати у Львові щотижня. Втім, деколи на заваді стають обставини. Від початку війни Лев Скоп організував понад 30 мистецьких акцій. «Такі майстер-класи ми влаштовували у львівських і київських шпиталях. Регулярно їздимо на схід, — розповідає митець. — Коли приїжджали в Краматорськ, то малювали ангелів із місцевими дітьми та вчителями. Радість і насолода неймовірна. Також їздили до прифронтової Станиці Луганської. Йдуть бої, чути постріли — і серед цього всього ми робимо хоча б якесь свято. Тоді одна дитина підійшла і сказала: «А давайте ангелів намалюємо на кожному будинку». Що ж, можливо, спробуємо втілити цю ідею влітку з іншими художниками.

Таку акцію влаштували в Авдіївці на День міста. Тривала вона понад чотири години. Увесь час перебуваєш у напрузі. Адже по той бік можуть почути, що в місті свято, і вдарити «Градами» по стадіону, де велике скупчення народу. Усі акції різні. Але спільне завжди одне — позитивні емоції.

Головна мета наших зустрічей — відволікти хлопців від буднів і спогадів про передову. Суспільство часто відвертається від поранених і хворих. Ми в такий спосіб намагаємося це виправляти, даючи певний момент позитиву. Тут воїни збираються разом, спілкуються, щиро сміються і малюють. У мистецтві завжди можна знайти розраду.

Кожен малює свого ангела так, як собі його уявляє. Я підказую лише технічні моменти, але не нав’язую сам стиль. Хлопці творять серцем. Наприкінці ви побачите, що кожен намалює себе, свою душу. Усі янголи схожі на людину, яка його малює. Адже образ, втілений на папері, диктує підсвідомість».

«НАВКОЛО ВСІ СВОЇ, ТОМУ ОДИН ОДНОГО ДОБРЕ РОЗУМІЮТЬ»

Більшість воїнів ніколи не творили на папері чи полотні. Трошки більше досвіду в 51-річного Анатолія, адже це його другі відвідини майстер-класу. Сам він із Радехова, що на Львівщині. В цей день мав справи у Львові, тому вирішив завітати до центру реабілітації. «Тут можна по-справжньому почуватися, як удома. Адже навколо всі свої — ті, хто воювали або добре знають, що таке війна. Тому усі один одного добре розуміють. А там, у житті, часто-густо цього розуміння бракує», — каже воїн.

Лев Скоп: Головна мета наших зустрічей — відволікти хлопців від буднів і спогадів про передову. Суспільство часто відвертається від поранених і хворих. Ми в такий спосіб намагаємося це виправляти, даючи певний момент позитиву. Тут воїни збираються разом, спілкуються, щиро сміються і малюють. У мистецтві завжди можна знайти розраду

Анатолій демобілізувався з зони бойових дій 2016 року, де воював у складі 46-го окремого батальйону спеціального призначення «Донбас-Україна». На його малюнку зображений ангел, який під усміхненим сонцем стоїть на українській землі. «На сто відсотків упевнений, що там, на передовій, нас оберігав Господь. Я був командиром відділення. І в мене всі залишилися живі й без серйозних проблем, — розповідає Анатолій. — Мій малюнок символізує, що над Україною все-таки є свій ангел. Бог продовжує оберігати країну. Якби він нас зовсім зрікся, то ситуація, напевне, була б зовсім іншою. Надія буде, поки Бог і ангели залишатимуться з нами».

«ПРОСИМО ДОЄДНАТИСЯ ВСІХ ОХОЧИХ МИТЦІВ»

Співорганізаторка мистецьких зустрічей за участі бійців, львівська волонтерка Марія ПЕТРИШИН, каже, що надалі арт-проект розширюватиметься: «Наші зустрічі не обмежуватимуся лише малюванням. Ми просимо доєднатися всіх охочих митців, літераторів, акторів, щоби вони зверталися до нас зі своїми ідеями, які спільно можна буде реалізувати. Наприклад, ми плануємо літературно-музичні вечори. Тобто цікавить усе, що стосується арт-терапії, оскільки під час війни це те, що дає змогу реабілітуватися. Арт-терапія — це можливість виразити себе та переключитися на позитивні емоції. У нашому випадку це можливість перенести на малюнок те, про що ти думаєш, або навпаки відволіктися від тяжких думок».

У майбутньому, ймовірно, майстер-класи можуть відбуватися в інших локаціях Львова. Хоча і тут, як зізнаються учасники арт-терапії, їх усе влаштовує. До речі, це приміщення ще 2014 року своїми руками та власним коштом відбудували бійці разом із волонтерами. При вході можна побачити фотографії того, в якому занедбаному стані була ця будівля. Під час невеличкої імпровізованої екскурсії старша медсестра Оксана показує нам приміщення. Тут і кабінет психолога, і кімнати для відпочинку та групової психотерапії, і місця для масажу. Достатньо також і різноманітних тренажерів. «До нас часто приходять із проблемами хребта. Такі тренажери стають у пригоді», — відзначає медсестра.

Волонтери та бійці продовжують називати це реабілітаційним центром для учасників АТО, хоча від серпня минулого року він офіційно називається відділенням психогенної травми. Щодня сюди навідуються кілька десятків демобілізованих військовослужбовців.

* * *

Лев Скоп зізнається, що планує в майбутньому організувати величезну виставку ангелів. Також є ідея — футболки з янгольськими малюнками, створеними українськими воїнами. «Частину футболок залишимо бійцям, а решту продаватимемо, віддаючи кошти на потреби армії та реабілітацію хлопців, — каже художник. — Зокрема, ми збираємо гроші на оптику. Коли їздимо на фронт, спілкуємося з воїнами, запитуємо, що потрібно. Кажуть, що потрібна снайперська оптика. Ось і шукаємо різні канали збору коштів. Ангели в цьому нам також допоможуть».