Ароматна промисловість

Крим — регіон в Україні, де виробляється основна кількість натуральних ароматичних продуктів з ефіроолійних культур. Грунтово-кліматичні умови півострова дозволяють вирощувати не тільки традиційні для Криму лаванду, ефіроолійну троянду, мускатну шавлію, але й багато ще складніших і перспективніших культур — коріандр, полин таврійський, гісоп, котовник, м’яту й багато інших. Раніше ця галузь мала величезне економічне й соціальне значення для Криму.

У радянські часи в Криму й Краснодарському краї була сконцентрована практично вся ефіроолійна галузь СРСР, у Сімферополі був створений НДІ «Ефірмасло», завод із виробництва спеціальної техніки для посіву, догляду й збирання ефіроолійних культур, у регіоні були спеціально створені кілька радгоспів, що спеціалізуються на вирощуванні виключно ефіроолійних культур. В 80-х роках минулого століття Крим виготовляв щорічно в близько 76 тисяч кілограм лавандової, 41 тисячу кілограм шавлієвої й 1846 кілограм трояндової олії. Велика кількість ефірних масел — близько 25 тисяч кілограм(!) — йшло на експорт. Щоправда, якість радянської ефіроолійної продукції була вельми низькою, що робило її неконкурентоспроможною на світовому ринку, але до таких перемог Радянський Союз і не прагнув і збував безцінні кримські натуральні олії дешево. Його скуповували французькі, німецькі, іспанські парфумери, доводили до світових кондицій і наживали казкові бариші.

Але й Крим не бідував. За рахунок виробництва ефіроолійної продукції зростали економічні показники сільськогосподарських, переробних підприємств і загалом економіка Криму. Маючи в структурі посівних площ 6—8 % ефіроносів, господарства мали стійку виробничу базу. Продукція ефіроолійної галузі використовувалася в медичній, парфумерно- косметичній, хімічній, харчовій, металургійній та інших галузях промисловості. Крім того, великі посіви ефіроолійних рослин були чудовою базою для бджільництва — збір меду досягав 180—250 кілограмів з одного гектара таких медоносів. У 1989 році в Криму під ефіроолійними культурами було зайнято 10192 гектара, у тому числі під трояндою — 1370 гектарів, шавлією — 4023, лавандою — 4401 гектар. Вирощуванням ефіроносів займалися 28 господарств, у тому числі 6 спеціалізованих радгоспів-заводів, 13 колгоспів і 8 радгоспів. Об’єм державної закупівлі ефіроолійної сировини становив 34268 тонн, у тому числі троянди — 2780 тонн, лаванди — 9546 тонн, шавлії 20010 тонн, інших культур — 1931 тонну сировини. Ветерани кримської ефіроолійної галузі ще пам’ятають 1989 рік, коли із заготівель сировини загалом з усіх культур був отриманий найвищий показник за всю історію існування галузі, щоправда, окрім троянди.

Серед районів Криму найбільшу питому вагу займав Бєлогорський район, який виробляв 45,5 % ефірних олій Криму, на другому місці — Бахчисарайський район, на третьому — Сімферопольський. На експорт із Криму в 1989 році було відправлено 29950 кілограм ефірних олій, у тому числі шавлієвої — 22000 кілограм, конкрета шавлії — 6850 кілограм, конкрета троянди — 1100 кілограм.

Однак за останні роки в зв’язку з розвалом внутрішнього ринку колишнього СРСР і високою конкуренцією на зовнішньому ринку виробництво ефіроолійної сировини й ефірних олій в Криму скоротилося в шість разів. Цьому сприяло також те, що структура науково-виробничого об’єднання, що була раніше, розпалася, матеріально-технічна база підприємств і фізично, і морально застаріла, забезпечення новими технологіями й обладнанням практично припинилося. Тому якість кримських олій, що й до того була неконкурентоспроможною на світовому ринку, ще погіршилася. Вчені також стверджують, що ще однією причиною різкого зниження виробництва ефіроолійної продукції є відсутність у Криму чистосортних промислових плантацій ефіроносів і їхнє старіння.

Як показує аналіз, площі ефіроносів у Криму поменшали на 874,4 гектара порівняно з 1989 роком, у тому числі площі традиційного для Криму багаторічного ефіроноса — троянди — скоротилися на 91,4%, площа шавлії поменшала на 49,5 %. Разом із тим площа лаванди збільшилася на 22,8 %, площа коріандру — в 15,7 раза. Через низьку агротехніку обробітку ефіроолійних культур їхня середня врожайність значно знизилася, наприклад, врожайність шавлії становить 44 центнери з гектара при оптимальній 65 центнерів, лаванда — 12 центнерів з гектара при оптимальній 40, коріандру — 5,8 центнера, хоч можна збирати 16 і більше центнерів. Для такого різкого зниження обсягів виробництва є ряд причин. Перша з них, вважають експерти, це трансформація ринку споживання.

Якщо в 1970—1980 роки кримська ефіроолійна промисловість працювала в основному на внутрішній ринок, то нині покупців ефірних олій як в Україні, так і в країнах СНД, практично немає, а ефірні олії — це 100% експортна продукція.

Однак враховуючи невідповідність вітчизняних ефірних олій міжнародним стандартам якості, наші виробники відчувають себе там ізгоями, більше того — можна прогнозувати, що й на світовому ринку об’єми збуту, як і ціни на нашу ефіроолійну продукцію, будуть знижуватися.

Друга причина — перебудова галузі. Якщо в 1960—1970 роки вирощуванням ефіроолійних рослин у Криму займалися державні, у тому числі спеціалізовані господарства, які були повністю забезпечені всім необхідним, то нині ефірні олії виготовляють близько 15 приватних фірм, більшість з яких не дотримуються рекомендованих наукою ні технологій обробітку ефіроносів, ні технологій їхньої переробки. Переробна база галузі, та, що залишилася після розпаду СРСР, була практично зруйнована, оскільки приватні фірми перейшли на використання примітивних технологій і обладнання.

Ще одна причина — практична відсутність сортової культури та агротехніки.

70% плантацій лаванди зріджені, заросли бур’янами й мають вік понад 10 років. Розмноження ефіроолійних культур здійснюється індивідуальними суб’єктами господарювання. Інститут ефіроолійних культур не займається поліпшенням вирощування високоякісного посівного й оздоровленого посадочного матеріалу ефіроносів. А зменшення площ відомої всьому світу кримської троянди, на якій раніше «сиділи» цілі радгоспи, пояснюється зниженням потреби в трояндовій олії на світовому ринку, великими витратами ручної праці під час посадки й догляду за плантаціями троянди, складністю прибирання — це ручний збір пелюсток, необхідністю довгострокового вкладення фінансів, низькою окупністю витрат. Через відсутність достатньої кількості збиральної техніки, кваліфікованих працівників, просто «робочих рук», не витримуються терміни прибирання ефіроносів (10—15 днів), що також призводить до втрат ефірної олії і погіршення стану ефіроолійних плантацій загалом. Спецтехніка для обробітку й прибирання ефіроолійних культур давно морально застаріла й фізично зношена.

Однак історичний досвід свідчить про те, що після кризи й спаду виробництва настає підйом, починається його відродження. Питання полягає в тому, що темпи, тривалість і рівень цього підйому можуть не відповідати нашим бажанням і потребам. Разом із тим, Крим зберіг усі потенційні можливості для галузі, і вона може бути успішно відроджена, — вважають у Верховній Раді й уряді Криму. Днями це питання розглянуте на засіданні аграрної комісії парламенту Криму. Як говорили депутати — основну роль у процесі відродження галузі, у поліпшенні сортового складу ефіроносів, що використовуються, і розробці нових технологій їхньої переробки повинен зіграти створений тут Інститут ефіроолійних і лікарських рослин, підпорядкований Українській академії аграрних наук.

— Однак у цей час він повністю втратив зв’язок із сільськогосподарськими підприємствами, — вважає голова Верховної Ради Криму Анатолій Гриценко, — і не вирішує проблеми розвитку галузі, у тому числі питання виробництва чистосортного посівного й посадочного матеріалів ефіроносів. А це вимагає негайного втручання в ситуацію, що склалася, і пошуку ефективного виходу з неї.

Спікер кримського парламенту Анатолій Гриценко звернувся до президента Української академії аграрних наук Михайла Зубця з пропозицією розглянути питання про реорганізації Інституту ефіроолійних і лікарських рослин у Криму й перепідпорядкувати його південній філії Національного аграрного університету, створивши на їхній базі провідне галузеве державне учбово-виробниче підприємство з вирощування й комплексної переробки ефіроолійних культур, виробництва нової ефіроолійної продукції.

На думку голови Верховної Ради Криму Анатолія Гриценка, існує необхідність розробки й затвердження Національної програми щодо відродження ефіроолійного виробництва в Криму, оскільки це єдиний регіон в Україні, який раніше успішно займався цим видом діяльності. Він вже обговорив із кримськими вченими можливість розробки такої програми. За словами Анатолія Гриценка, кримський парламент готовий розглянути ініціативу вчених і затвердити регіональну програму з відродження ефіроолійного виробництва з виділенням фінансових ресурсів на її реалізацію з республіканського бюджету. «При попиті світового ринку на кримські ефірні олії ефіроолійна галузь може й повинна стати джерелом поповнення бюджету республіки й забезпечення поліпшення економіки сільгосппідприємств», — зазначив Анатолій Гриценко.

Вчені пропонують знову об’єднати зусилля всіх виробників незалежно від форми власності й створити Асоціацію виробників ефіроолійних культур. Це дозволить сконцентрувати зусилля для виробництва спецтехніки, розробки нових технологій, організації насінництва й сортовипробування, впровадження енергозберігаючих технологій, перезакладки багаторічних насаджень ефіроносів. Кримські вчені вважають, що в Україні прийшов час також розробити й ухвалити закон «Про ефірні олії», що дозволить перейти на світові стандарти галузі й успішно вийти на міжнародний ринок.