Бали та пільги конкурують із талантами

29 липня закінчився термін подання абітурієнтами документів в українські виші. Для вступників та їхніх батьків починається неспокійна пора: кожен ВНЗ вже складає список абітурієнтів, рекомендованих для зарахування. «Протягом п’яти днів після оприлюднення списку осіб, рекомендованих до зарахування, абітурієнти повинні подати оригінали документів», — сказав заступник міністра освіти і науки України Тарас Фініков. Як стверджують чиновники, кінцевим терміном зарахування до ВНЗ на денну форму навчання за освітньо-професійною програмою «бакалавр» є 10 серпня, а «молодшого спеціаліста» — 22 серпня. Цього року серед абітурієнтів вишів мають пільги близько 9,5 тисячі дітей, при цьому міністр освіти і науки Іван Вакарчук зазначив, що Міносвіти буде піклуватися дітьми, які під час проходження тестування набрали по 200 балів з двох і більше предметів, і сприятиме обдарованим дітям під час вступної кампанії. Але чи буде це насправді, адже в ході проведення незалежного оцінювання випускників та під час подачі документів виникло багато запитань, на які ніхто з чиновників так і не дав відповіді? Можливо, це зроблять громадські спостерігачі, які весь цей час проводили моніторинг ситуації в школах та ВНЗ. Так, голова Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» Ігор МАРІЄН розповів «Дню» про найбільші порушення під час цієї випускної та вступної кампанії, її причини та можливі шляхи виходу — щоб цього не повторилося наступного року.

— Ігоре Степановичу, нині тільки лінивий не говорить про те, як проходить вступна кампанія в українських ВНЗ... Ви разом із колегами-юристами її оцінили, й, на вашу думку, в чому причина, що так багато незадоволених і дітей, і батьків?

— Я говоритиму про процеси, пов’язані з незалежним оцінюванням знань випускників та теперішнім зарахуванням до вишів. Ми працювали з усіма вищими навчальними закладами Києва та багатьма закладами в українських містах і маємо великий блок матеріалів. Найперше ми розглядали правові аспекти. Головні документи, які регулюють освітянські питання, — це Конституція України, Закон «Про освіту», Закон «Про вищу освіту» та Закон «Про наукову та науково-технічну діяльність». Відповідно до них, державну політику у сфері освіти формує Верховна Рада України, а виконавчі органи тільки втілюють її. Питання, пов’язане зі зміною конкурсної процедури, — це питання державної політики. Я про те, що відбувся перекос: насправді в Україні немає жодних законодавчих змін до цих законів, й тому тестування відбувається в непередбачений законом спосіб (немає жодного законопроекту, який би регулював ці питання, — все відбувається в ручному режимі). Наскільки була досягнута мета — боротьба з корупцією? Боротися з нею можна й потрібно, але — не порушуючи права 40 тисяч громадян, які не пройшли тестування, — не набрали 124 бали, що необхідні. Куди діти цих дітей? Вийшло так, що держава прирівняла тих, хто вчиться в Печерському ліцеї, й тих, хто вчиться в селі. Зрозуміло, що рівень знань у них — різний. Отже, дітям із сільської місцевості шляхом зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) держава поставила заслон, хоча насправді дитина з села за якийсь рік навчання може обігнати по рівню інтелекту дітей з Печерських пагорбів. Доступність освіти — це головна конституційна норма, вона порушується. На якій підставі? Наступне питання — які процеси відбуваються в системі середньої освіти? Нині в середніх школах діти не вчаться: вони вчать тести по двох-трьох предметах. А як же інші предмети, як їхній світогляд, як потяг до розвитку?..

Ще одна проблема — пільговики. В Київському національному ж університеті ім.. Тараса Шевченка на факультетах кількість пільговиків у 2—2,5 разу перевищує кількість місць. Батьки дітей, у яких — майже 600 балів з трьох предметів, у відчаї, бо їхня дитина не може нікуди вступити. Насправді ж закон не каже, що завдання вищої освіти — забезпечити пільговиків. Проблема є й у творчих закладах. Викладачі кажуть: «Якби Глієр здавав тести з математики, то він ніколи б не став тим, ким він став». А ситуація така, що в музичні академії та училища приходять діти, які мають міжнародні дипломи, та вони не дотягують півбала — і все. Згадайте один з принципів — неперервність освіти. Якщо така дитина втратить рік, вона може втратити своє професійне майбутнє. Хочу зазначити, що у Верховній Раді освітянська тема є аполітичною. Ми запитували в багатьох депутатів: «Якщо будуть внесені поправки до законів, які регулюють освіті процеси, ви проголосуєте чи ні?» Всі — не проти. Але немає суб’єкта законодавчої ініціативи, який би над цим попрацював. А це має робити уряд.

— Які зміни потрібно внести в закони?

— У жодному разі ми — не противники тестування, в ньому є сенс. Я дослідив, як це робиться в інших країнах. Найбільш потужна освітянська система — в США. Там в основу кладуться законні права та інтереси громадян. В Україні ж має відбутися повноцінна процедура, яка враховуватиме досвід більшої частини країн, в яких давно запроваджено ЗНО, наш досвід, і тоді лише можна виписати зрозумілі для всіх правила гри. Наприклад, коли заступник міністра каже, що Міносвіти додатково дає якомусь вишу декілька тисяч місць, то це й є корупція — ручний режим управління. Запитання до держави — якщо в неї є декілька тисяч місць, то чому вона їх приховує? Чому спочатку скорочує бюджет, аргументує це, а потім «віддає» місця назад. На яких підставах, умовах і критеріях? У такому режимі не зрозумієш, куди йдуть кошти. Тобто, наголошую, що всі чиновники мають діти в спосіб, передбачений законом, а він — не передбачений. Якщо він буде.

Ще одне: оцінювання має бути багатоальтернативним, тому що тестами не оціниш талант. Ми не повинні закрити дорогу талановитим дітям, у яких нижчий рівень знань. У дітей потрібно оцінювати не рівень знань на цю хвилину, а рівень інтелекту. Наприклад, в США така альтернатива є: там практикується тестування на вибір, є екзамени, творчі завдання тощо, бо в основі — принцип не порушення прав громадян. А в нас держава — це монополія: Міносвіти визнав свої умови прийняття до навчальних закладів — і всі виші мають цього дотримуватися.

— Що можна змінити на наступний рік?

— Ми вже почали провадження справи в Окружному адміністративному суді Києва щодо змін у законодавстві. В судовому порядку ми вимагаємо пояснень від Міносвіти та Українського центру незалежного оцінювання якості освіти у який спосіб, передбачений законом відбувається проведення незалежного оцінювання та зарахування абітурієнтів до вишів. Це — основне, тому що потрібно виписувати чіткі правила гри. Нині більша частина дітей і батьків схопилися за голову, тому що вони не знають, що робити в наступному році, — чи вчити тільки кілька дисциплін, чи десь взяти довідку про інвалідність. Відбувається найгірше — діти не мають мотивації до навчання. Раніше в усіх була мрія кимсь стати, нині ж діти несуть документи в декілька вишів на зовсім різні факультети. І яким фахівцем буде ця дитина, коли закінчить навчальний заклад? Якщо така ситуація триватиме ще рік, то талановиті діти випадуть з контексту — як ми будемо формувати нашу еліту? Еліта формується за ознаками інтелектуальними, за організаційними здібностями.