Бій один-на-один із невідомим ворогом

Він поступив у реанімацію без свідомості, із температурою за 40°С, майже без пульсу і тиску. 12 хвилин лікарі реанімували дитину, робили все можливе, щоб повернули хлопчика до життя. Коли його стан більш-менш стабілізувався, зробили рентген і жахнулися — з таким широким ураженням легень, як було у Павлика, ніхто з них ніколи не зустрічався. Коронавірус заблокував легені і не давав можливості дитині дихати самостійно. Не маючи медичного протоколу, як лікувати хворих на коронавірус, зокрема і дітей, лікарі напрацювали власну схему. Вони залишили свої родини і фактично зачинилися в Павликом у боксі. А коли через три тижні боротьби із вірусом хлопчик нарешті розплющив очі і почав дихати самостійно, від радості плакали не лише батьки та рідні, а й уся лікарня.

КАШЕЛЬ, ТЕМПЕРАТУРА І ВТРАТА СВІДОМОСТІ

«Усе почалося з банального покашлювання», — відзначає мати хлопчика Аліса Лутковська. Це зараз вона вже може стримати емоції і розповісти про пережите. Окрім Павлика, у родині виховується ще четверо дітей. Наймолодшій дівчинці немає й місяця від народження. Допомагає доглядати за дітьми бабуся Ольга. Власне, вона і помітила, що надвечір кашель у хлопчика посилився і вирішила записатися на прийом до лікаря. Але оскільки це була п’ятниця, 27 березня, до сімейного Лутковські потрапили у понеділок уранці. Лікар хлопчика оглянула, послухала і призначила препарати від кашлю, зауваживши: якщо краще не ставатиме, то варто не чекати і викликати «швидку».

«У понеділок і вівторок ми давали сироп, робили інгаляції, а в середу піднялася температура, яку нереально було збити. Дитина просто горіла, — розповідає Аліса. — Подзвонили на «103». Поки приїхала «швидка», Павлик вже ледве дихав. А у машині втратив свідомість... Я не знаю, звідки воно взялося. Усі діти гралися разом, з подвір’я не виходили. Павлік і Петрик — мої двійнята, їм по два роки і сім місяців, під постійним наглядом старших дітей. Вони ні з ким не контактували. Усіх обстежили, тест на коронавірус виявився негативний, а дитина злягла без свідомості. За ці дні не було ні сну, ні спокою, жили тільки вірою. Просила і прошу в бога, щоб скерував лікарів у правильному напрямку, бо на них одна надія».

ЧІТКИЙ АЛГОРИТМ, ДОСВІД І ОСОБИСТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Коронавірус у важкій формі, ще й у дитини, став справжнім викликом для районних лікарів, визнає медичний директор Могилів-Подільської окружної лікарні інтенсивного лікування Василь МИКОЛЮК. Благо, що напередодні до закладу надійшли закуплені за кошти місцевої влади два апарати ШВЛ і один із них підходив для дітей. Тому Павлика одразу підключили до приладу, адже хлопчик вже не міг самостійно дихати і мав усі ознаки гіпоксії. Наступним кроком стало формування реанімаційної бригади з числа анестезіологів і терапевтів, які б забезпечили цілодобовий догляд за дитиною. Далі почали напрацьовувати алгоритм першочергових дій, враховую форс-мажорні варіанти. І так, керуючись власним досвідом і практикою, лікарі почали свою тритижневу боротьбу.

«Чекати вказівки чи розпорядження «зверху» ми не могли, бо на руках мали дитину, яка потребувала термінових реанімаційних заходів, — зазначає Василь Миколюк. — Тому швидко виділили бригаду з числа реаніматологів. У штаті маємо 8 фахівців, чотири зголосилися працювати в екстремальних умовах. Нікого не змушували, лікарі самі вирішили, хто піде на ізоляцію з цією дитиною. Самі зрозумійте, вони залишили свої родини і слідкували за станом хворого у режимі 24 на 7 в одній зоні. Чергували по 12 годин, адже залишити дитину, яка на апараті, у комі, не можна. Щоразу, коли брали аналізи на COVID-19 у пацієнта, перевіряли і лікарів. Добре, що ніхто не інфікувався за цей час. Це означає, що ми зуміли, злагодженими діями, знаннями і координацією правильно побороти вірус і врятувати життя нашого найменшого пацієнта».

БІЙ З НЕВІДОМИМ ВІРУСОМ І ЛІКАРСЬКА ПЕРЕМОГА

Завідувач відділу анестезіології та інтенсивної терапії закладу Людмила ЗАЙЦЕВА додає, що найбільше лякала невідомість. Так, лікарі вже мали досвід роботи з атиповими вірусними пневмоніями у попередні роки, але цей тип не схожий на інші. Він просто «спалював» легені і не реагував на звичні препарати.

«Цей фактично бій один-на-один з невідомим вірусом і ти не знаєш, як він може зреагувати на той чи інший препарат. А на руках дитина, яка не може дихати самостійно, просто помирає. От що було страшно, — визнає лікар. — Не маючи жодних протоколів чи рекомендацій, ми піднімати гори літератури. Та що там, ми навіть італійські протоколи перекладали, щоб знайти ефективне лікування. Підбирали і слідкували. І так крок за кроком знайшли дієві ліки і почали помічати позитивну динаміку. Та коли минулої п’ятниці Павлів почав дихати самостійно і ми відключили його від апарату штучної вентиляції легень — це була перемога. Тому не робіть із нас героїв, ми просто робимо свою роботу. Рятувати людське життя дано лікарям з неба. А коли це діти, то включаються якісь надприродні сили і ти просто не маєш права на помилку».

14 квітня Павлика каретою швидкої доправили до Вінницької обласної дитячої лікарні. Три тести на COVID-19 показали негативний результат. Тепер життю хлопчика нічого не загрожує. Але наразі гостро стоїть питання про відновлення його нервової системи, яка постраждала через кисневе голодування та тривалу клінічну смерть, що призвело до розвитку постреанімаційної хвороби. На Павлика чекає тривала реабілітація. Та прогноз лікарі дають хороший: хлопчик чує, бачить, реагує, а щойно до його палати увійшла мати, то він одразу упізнав її і заплакав.