«БОЛГАРСЬКИЙ ВАРIАНТ» власними очима

ЗОЛОТІ ПІСКИ

Варна зустріла 30-градусною спекою й люб'язно-усміхненою представницею місцевої туристичної компанії. Тридцять хвилин поїздки на комфортабельному мікроавтобусі, й ми вже були в самісінькому центрі курорту Золоті Піски, що міститься за 18 кілометрів від міста.

Золоті Піски — це місцевість, яка терасами, густо вкритими зеленими насадженнями, спускається до моря й чимось нагадує наш Крим. Їхньою особливістю є те, що там немає жодного житлового будинку — тільки готелі, кафе, ресторани, басейни, розважальні комплекси й, звичайно, тепле, лагідне море й ніжний пісочок. Дво- та тризіркові готелі всі приватизовані та є власністю або фізичної особи, або акціонерного товариства.

Перше, що доводиться робити іноземному туристові, — це обміняти гроші. Оскільки наші рідні гривні болгар не цікавлять, то треба мати при собі долари США або дойчмарки. Банки та численні обмінні контори приймають будь-яку ВКВ і деякі європейські валюти, включаючи грецьку драхму. Офіційний курс, встановлений Народним банком Болгарії після цьогорічної деномінації, становить один лев за одну німецьку марку (або 1,8 лева за $1). Але курси обміну в різних місцях значно різняться: найбільший — у банках та їхніх відділеннях, а найменший ви отримаєте в обмінних конторах, що трапляються на кожному кроці, бо там ще й беруть 8% комісійних від обмінюваної суми. Тож єдиною проблемою при обміні є пошук вигіднішого курсу. Як і в нас, зустрічається багато вуличних «кидал», якi пропонують завищений нереальний курс, але, скориставшись їхніми послугами, можна залишитися без грошей та ще й вступити в конфлікт із законом. Мовної проблеми як для наших, так і для інших відпочиваючих майже не існує, оскільки до початку 90-х років вивчення російської мови у болгарських школах було обов'язковим, то всі, «кому за двадцять п'ять», володіють російською.

Оскільки в більшості турпутівок передбачений, крім мешкання в готелі, лише сніданок («шведський стіл»), то питання харчування доводиться вирішувати ще принаймні двічі протягом дня. Тут немає проблем — були б гроші. Розгалужена мережа кафе, ресторанів, піцерій, барів і вуличних лотків не дасть померти з голоду. Ситний обід із двох страв і з кухлем пива коштуватиме 7—12 левів, вечеря, залежно від кількості страв і виду напоїв, 10— 17 левів. Якщо врахувати, що два роки тому нинішній болгарський лев дорівнював одній гривні й з того часу ціни майже не змінилися (про економіку та інфляцію трохи нижче), то вони цілком прийнятні. Але падіння гривні, яка нині дорівнює 0,4 лева, змушує нашого брата економити. Дам дві поради: по-перше, слід пам'ятати, що чим далі від моря розміщені кафе чи ресторан, тим нижчі (на 10—30%) ціни і по- друге, повечеряти можна і в готелі, купивши все необхідне в магазині. Важкувато доводиться любителям цигарок і шоколаду — і те, й інше коштує дуже дорого, тому, якщо ви не хочете платити за пачку Ф'L&M'' або за плитку несмачного грецького шоколаду суму, еквівалентну 7 гривням, то візьміть їх із собою.

На Золотих Пісках вражає чистота та висока санітарна культура. Ви ніде не побачите сміття, щоранку вулиці поливаються хлорованою водою, за тиждень я не узрів жодної мухи. Про шлунково-кишкові інфекції тут уже й не пам'ятають. Пляж та море просто чудові. Широка, до 100 метрів, справді золотого кольору піщана смуга простяглася на три кілометри. Пляжі безкоштовні, але розділені на зони із парасолями та лежаками, за які треба платити, та вільну зону вздовж моря, де можна спокійно засмагати на своїй підстилці, що й роблять відпочиваючі з країн СНГ. Тепле, лагідне море — в кінці серпня температура води була 27—29 градусів — закликає вас довго залишатися в його обіймах. Удень на пляжі працює рятувальна служба, пункти спостереження якої розміщені через кожні 100 метрів. Уздовж піщаної смуги стоять численні кафе, магазинчики, водні атракціони, різноманітну випічку пропонують прямо на пляжі, тут же можна сфотографуватися на згадку поруч із казковим персонажем, живим віслюком чи на фоні намальованого пейзажу, поплавати на катамарані або промчати на водному мотоциклі в супроводі досвідченого інструктора.

Якщо сильний вітер та шторм не дають можливості приймати морські ванни, то можна скористатися басейнами, які є при більшості готелів, їх глибина дозволяє купатися без побоювань і дорослим, і дітям, а якщо розміри басейну явно замалі для ваших здібностей плавця, то великий (50 на 20 метрів з окремою ванною для дітлахів) басейн комплексу «Гавана» прийме вас абсолютно безкоштовно, хоч би в якому готелі ви проживали. Цей басейн наповнюється мінеральною водою, ступінь мінералізації якої вища за морську і яка благодатно впливає на шкіру. Тому найбільший ефект для здоров'я дає почергове купання в морі та басейні.

Громадський порядок на Золотих Пісках підтримує місцеве відділення поліції. Цілодобово в найбільш людних місцях чергують по 2—3 машини, обладнані раціями. Поліція поводить себе ввічливо, не завдаючи відпочиваючим зайвих клопотів, хіба що вночі допоможе якомусь німцеві, що перебрав пива, дістатися до свого готелю. Кримінальні прояви на курорті — досить рідкісне явище, бо іноземці їдуть сюди відпочивати, а болгари прекрасно розуміють, що спокій та порядок — це запорука їхнього заробітку.

ПОВЕРНЕННЯ КОМУНІСТІВ — КІЛЬКА РОКІВ ПОТОМУ

Відомо, що не так давно болгарський народ покінчив із другим пришестям до влади проповідників комуністичної ідеології, які довели країну до межі голоду. Тож перед державою постало завдання виходу з глибокої економічної кризи. І хоча наслідки того правління ще відчуваються, але країна поступово стає на ноги, перш за все підвищуючи рівень життя своїх громадян.

Для досягнення фінансової стабілізації в Болгарії був запроваджений так званий «currency board» — режим жорсткого валютного регулювання. Національна валюта — болгарський лев — зараз жорстко прив'язана до німецької марки у співвідношенні один до одного, а кількість грошей в обігу прямо пов'язана з валютними резервами країни.

Середня заробітна плата в бюджетній сфері становить 180 левів (еквівалент $100) на місяць, а в приватному секторі ще вища. Ціни на основні продукти харчування становлять: хлібина — 0,5—1 лев, м'ясні вироби — 6—15 левів за кілограм, твердий сир — 5—8 левів, стільки ж коштує риба, досить дороге вершкове масло, яке продається у малій розфасовці від 30 до 100 грамів, картопля — 0,35—0,5 лева, помідори — 0,3—0,5 лева, цибуля — 0,5—0,8 лева. Дешеві фрукти: персики — 0,8— 1 лев, виноград — 0,7—1,2 лева, банани — 0,8—1,1 лева за кілограм, знамениті болгарські вина — 2—3,6 лева, але яблука на диво дорогі — від 1,5 до 2,3 лева. Дорого коштують також кондитерські вироби, цигарки, пиво, друковані видання. Імпортного продовольства небагато й асортимент його невеликий, а ціни у доларовому еквіваленті в 1,5—2 рази вищі, ніж в Україні (відчувається режим жорсткого валютного регулювання). Дуже незначна кількість продовольчих магазинів, що пояснюється тим, що під час приватизації багато з них були перепрофільовані. Зате в численних промтоварних магазинах пропонується широкий асортимент товарів легкої промисловості та широкого вжитку як іноземного, так і болгарського виробництва. Більшість — за прийнятними цінами. Відносно недорогими є взуття, одяг із синтетичних матеріалів, болгарські дублянки і вироби із шкіри. Дорогі годинники та білизна. Ліки, навіть імпортні, коштують у 1,5—2 рази дешевше, ніж в Україні, що змушує замислитися над ціновою політикою в такій життєво важливій сфері. Заробітну плату виплачують вчасно, а інфляції за останній рік практично немає. На вулицях не зустрінеш жебраків, черг у магазинах немає, міський транспорт працює як годинниковий механізм. Широкий розвиток туризму дає країні таку необхідну іноземну валюту.

Серед негативних чинників режиму жорсткого валютного регулювання — брак достатніх обігових коштів і вільних грошей для інвестицій у національній валюті, через що великі промислові підприємства практично стоять, як і в нас. У економіці хронічно не вистачає грошей і вже нині треба шукати компромісу між стабільністю національної валюти й зупинками виробництва. Болгарія багато в чому повторює шлях Естонії, а отже, рано чи пізно доведеться відмовитися від режиму «currency board», який, зігравши позитивну роль на початковому етапі реформ, може стати на заваді подальшому економічному зростанню і поступово девальвувати національну валюту. Існують у Болгарії і облігації, подібні до наших ОВДП, але річний прибуток із них становить лише 6—7%, що дозволяє уникнути зайвого навантаження на бюджет і не вибудовувати, як в Україні, кредитну піраміду — державне «МММ». Земля в Болгарії стала товаром, але продається виключно резидентам. Загальним висновком є те, що країна виходить із кризи, життєвий рівень населення поступово зростає і вже сьогодні, хоч і не набагато, але вищий, ніж в Україні. Тож залишається побажати болгарському народу, який чи не єдиний з народів країн колишнього соцтабору зберіг дружні почуття й шанобливе ставлення до громадян країн колишнього СРСР, і надалі успішно вирішувати завдання розвитку своєї країни, а нам — запозичити його позитивний досвід, аби все більше українців могли дозволити собі відпочинок на чудових болгарських курортах.

Наприкінці хочу ще раз подякувати «Дневі» й турагентству «Відерштраль» за чудову організацію поїздки й надану можливість сполучити приємне з корисним і одержати незабутні враження. Користуючись послугами цього туристичного агентства, яке пропонує як елітний, так і доступний відпочинок, ви можете бути впевненими у високому рівні обслуговування. Передплачуйте, купуйте, читайте «День», беріть участь у конкурсах — і газета обов'язково порадує вас приємними сюрпризами.