«Буревісник» і російська ядерна загроза

З точки зору антропології, природні катастрофи активізують відповідні поведінкові моделі спільнот, тоді як техногенні аварії більше пов’язані з моделями управління, притаманними державним інститутам. Говорячи мовою управління ризиками, зменшення втрат і збитків від природних надзвичайних ситуацій вимагає адекватного сприйняття ризиків і загроз, тоді як техногенні аварії вимагають підвищення якості комунікації ризиків.

Адекватна і правильно структурована комунікація ризиків — складний, багатокомпонентний, інтерактивний процес обміну якомога повнішою та коректнішою інформацією між експертами, особами, які ухвалюють рішення, соціальними інститутами та іншими зацікавленими сторонами — є критично важливою компонентою ухвалення вірних стратегічних і тактичних рішень, адекватного сприйняття загроз суспільством та формування відповідної групової поведінки, коректного оцінювання впливів і зрештою — зменшення втрат і збитків.

Втім, саме комунікації, в тому числі й ризиків, є ахіллесовою п’ятою закритих вертикально-інтегрованих управлінських систем, відокремлених від суспільства і соціальних інституцій, і саме це призводить до репродукування хибних управлінських рішень, що призводить до збільшення втрат і збитків в умовах криз і надзвичайних ситуацій.

Цю цілком банальну істину зі сфери теорії управління вкотре ілюструє історія навколо аварії російської ракети «Буревісник», що розгортається на наших очах.

Після Чорнобиля і Фукусіми реакція світової спільноти на аварії на ядерних об’єктах є доволі однозначною та цілком прогнозованою: вся повнота інформації має бути доступною спеціалістам для оцінки наслідків, ризиків і загроз; усі рішення мають ухвалюватися прозоро та колективно, із залученням міжнародних організацій і широкого кола експертів, зважаючи на потенційно глобальний характер загрози.

Реакція Кремля на аварію на полігоні Ньонокса під Архангельськом 8 серпня є абсолютно протилежною: російська влада все відкидає, заперечує, приховує дані й відмовляється від будь-якої співпраці. Після того як приховати сам інцидент не вдалося, всі сили було кинуто на те, щоб викривити і приховати реальну картину інциденту.

Зокрема, протягом першої доби було припинено передавання даних із двох російських станцій Міжнародної мережі моніторингу (International Monitoring System — IMS) Організації Договору про заборону ядерних випробувань у трьох сферах (Comprehensive Nuclear-Test-Ban Treaty Organization — CTBTO) — в Дубні й Кірові, а протягом наступних чотирьох діб ще з двох — Білібіно на Чукотці й Залєсово на Алтаї.

Керована з офісу у Відні мережа моніторингових сейсмічних, інфразвукових і радіонуклідних станцій має забезпечувати контроль над ядерними випробуваннями. Раніше керівництво CTBTO заявило, що випробування «Буревісника» було зареєстровано за допомогою сейсмічних та інфразвукових пристроїв.

Також експертами було проведено моделювання потенційних наслідків ядерної аварії. Зокрема, за наявними даними IMS і метеорологічними даними експерти CTBTO провели аналіз та попереднє моделювання поширення потенційного забруднення, спричиненого аварією ядерного пристрою. Навіть попри те, що багато хто з фахівців вказує на методологічні обмеження використаного підходу ABRS CTBTO-WMO (Atmospheric Backtracking Response System) і, зокрема, моделі FLEXPART, результати застосування моделей дають змогу оцінити обсяги та можливі наслідки інциденту. Реакції Кремля на ці результати, які свідчать про значний потенціал забруднення, немає. Як відсутні й дані, які дали б можливість коректно оцінити ризики.

Путінська заява «ніякої загрози немає, і ніякого підвищення фону теж не існує», яку він зробив 19 серпня на зустрічі з президентом Франції Емануелем Макроном, за формою і суттю є майже тотожною його знаменитій фразі: «Вона потонула», — 8 вересня 2000 року в шоу Ларі Кінга про загибель підводного човна «Курськ».

І тут не варто звинувачувати в якомусь особливому цинізмі чи людожерстві окремих представників путінської «вертикалі» — це властивість управлінської системи, яка визначає поведінку вбудованих у неї елітарних груп.

У цій деградованій криміналізованій системі цінність людини вичерпно визначається її місцем у вертикальній мафіозній ієрархії, відтак боротьба за статус є ключовим рушієм поведінки. Таким чином, намагання за будь-яку ціну приховати власну некомпетентність задля збереження ієрархічного статусу, захисту і примноження прибутків у корупційних схемах є рушієм тієї псевдоелітарної поведінки, яка призводить до відтворення катастроф і збільшення втрат через нехтування комунікаціями ризиків у складному соціальному середовищі.

Зрештою така поведінка елітарних груп призводить до колапсу режимів, іноді — до руйнації держав. Це та ціна, яку доводиться платити за спроби консервативних еліт зберегти притаманну їм застарілу систему управління в кардинально змінених соціальних і політичних умовах. Але зараз, за стрімкої глобалізації та глобальних соціальних трансформацій, ціна підвищується і теж «глобалізується».

Існують такі системи управління, функціонування яких становить загрозу всьому навколишньому світові. Наш світ став занадто відкритим, занадто взаємопов’язаним, вкрай насиченим різнорідними, багатокомпонентними інтерактивними комунікаціями — тож, як наслідок, існування таких систем не лише руйнує їхні власні суспільства і держави, а й генерує неприйнятні ризики для всього глобального суспільства.

Ця система невпинно занурюється в кризу і при цьому тягне за собою в безодню увесь світ. І світовим лідерам слід нарешті припинити власні деструктивні ігри в популізм і зрозуміти, з ким вони мають справу. Інакше дуже багато хто ризикує піти на дно історії разом з «Курськом», «Лошариком», «Буревісником» та приреченими російськими кримінальними елітами...

ГОЛОС  ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Українські ЗМІ показують карту поширення радіаційного шлейфу, яка нібито накрила Україну. Цю мапу у своєму Twitter оприлюднив голова Організації договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань Лассина Зербо. Її можна переглянути тут. Щоправда, у своєму «Твіттері» він пише, що це ПОТЕНЦІЙНИЙ рух хмар