Час виправляти помилки

«День» вже писав, що в кінці минулого року міністр освіти і науки України Сергій Квіт скасував наказ № 642 «Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін за вільним вибором студента» від 9 липня 2009 року, який встановлював перелік обов’язкових дисциплін гуманітарної підготовки у ВНЗ та їхні обсяги. Таким чином університети отримали можливість самостійно визначати зміст освітніх програм — що є однією з ознак університетської автономії. Виші мали б самі визначати, які непрофільні предмети робити обов’язковими, чи для всіх спеціальностей, чи вибірково тощо. У списку цих необов’язкових до вивчення гуманітарних дисциплін опинилися... історія України, філософія та низка українознавчих предметів. Суспільство миттєво і рішуче виступило проти таких новацій. Люди апелювали і до сьогодення: війна на Донбасі — це невивчені уроки історії, і без її знання нам не перемогти у цій гібридній війні. Громадськість дискутувала, писала офіційні листи і звернення. «День» теж долучився до процесу, опублікувавши низку матеріалів про необхідність масової історичної освіти, невивчені уроки історії та їхню роль у сьогоднішній ситуації на сході країни, вивівши проблему у більш широкий публічний простір. І ось наш спільний результат!

НЕ ЛИШЕ ЗБЕРЕЖУТЬ, А Й ЗБІЛЬШАТЬ КІЛЬКІСТЬ ГОДИН

«Ми усвідомлюємо необхідність збереження викладання філософських, історичних і загалом українознавчих дисциплін у вищій освіті. Кількість години буде не зменшуватися, а збільшуватися», — наголосив днями віце-прем’єр-міністр України  — міністр культури України В’ячеслав Кириленко на брифінгу в Будинку уряду. За його словами, у зв’язку з прийняттям нового Закону України «Про вищу освіту» в суспільстві почала активно обговорюватись загроза зникнення філософсько-українознавчих дисциплін із обов’язкового блоку викладання у вузах.

«Особливе занепокоєння висловлювали спільноти філософів і істориків. Дискусія набула публічного виміру, тому в уряді було прийнято рішення провести нараду, щоб напрацювати спільні шляхи виходу із ситуації, — сказав Кириленко.  — Колізії, які виникли у зв’язку із ухваленням Закону «Про вищу освіту» та скасуванням переліку обов’язкових дисциплін, вирішать шляхом опрацювання та оприлюднення нового наказу Міністерства освіти, який буде містити всі необхідні рекомендації автономним університетам щодо збереження обов’язкового викладання дисциплін даного блоку».

ФІЛОСОФІЯ — ПОКАЗНИК РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Для того, щоб вивчення цих предметів перейшло від формального і стало справді ефективним, Міністерство освіти хоче переглянути програми дисциплін і зробити їх цікавими для сприйняття. Наукова спільноти підтримує цю ідею. «Йдеться не про те, щоб ми повернули філософію, —  залатану, підправлену, — до якої ми звикли у радянські часи. Йдеться про речі, які ми навіть до філософії не відносимо. Філософія — це насамперед сфера людського мислення, знання, де йдеться про граничні абстракції, життя і смерть. Сьогодні це не абстрактні поняття»,  — говорить директор Інституту філософії НАН України Мирослав Попович.

«Розвинута філософія — це показник розвитку і успіху спільноти, етносу. І справді успішні етноси, спільноти мали розвинуту філософію, і навпаки — ті етноси, які мали нікчемну філософію чи взагалі її не мали   — не були успішними. І тому, якщо ми хочемо на щось претендувати, то маємо принаймні звертати увагу на філософію, — говорить «Дню» український філософ, професор, проректор з навчально-виховної роботи Національного університету «Острозька академія» Петро Кралюк.— Я прекрасно розумію, чому це робить міністерство. Тут, як на мене, спрацювали деякі прагматичні моменти, але в нинішніх умовах робити такі речі не потрібно. Ми реально воюємо з Росією, йде гібридна війна, і одним з важливих елементів цієї гібридної війни є, звичайно, викладання суспільних дисциплін. Наприклад, в російських ВНЗ велику увагу приділено саме суспільним дисциплінам, нам треба теж звернути на них увагу...»

«ВСЕ ТЕ, ЩО ВІДБУВАЛОСЯ НА БЕРЕГАХ ДНІПРА, ШТУЧНО ТЯГНУТЬ НА БЕРЕГИ ВОЛГИ»

Те, що ці дисципліни повернуться до списку обов’язкових, це — перемога громадянського суспільства, переконаний доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії України 20—30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України Національної академії наук України Станіслав Кульчицький.

«Бачте, у громадянського суспільства вже прорізалися зубки, і воно вже може тиснути на тих, хто має владу. Це дуже добрий знак, що у нас без коктейлів Молотова, без спалених шин можна досягти цілей. Коли інтелектуали звертаються до ЗМІ з критикою того, що зроблено, і дають абсолютно переконливі докази, що історію повинні знати всі, — говорить в розмові з «Днем» Станіслав Владиславович. — Це, звичайно, передусім виступають професіонали, виступають історики, але ж люди розуміють, що нам треба відійти від Росії, і не тільки сучасної Росії. А треба заново осмислити, що в нас було раніше. Чий же це князь — Ярослав Мудрий. Руський? Так, руський. Але не російський. Росія ще в XVII столітті присвоїла собі не тільки території, а й історичне минуле українського народу. Всі повинні знати це, а знаючи, треба обороняти нашу ментальність, нашу історичну пам’ять, наші кордони від тих, хто зазіхає на все це — на людей, на територію і на пам’ять... У Москві будуть споруджувати на Воробйових горах, колишніх Ленінських, пам’ятник Володимиру Великому. І є російське місто Ярославль на честь князя Ярослава. А зараз Путін випускає підводні човни з такими назвами, як «Князь Олег», «Князь Рюрик»... Все те, що відбувалося на берегах Дніпра, штучно тягнуть на береги Волги».

На думку Станіслава Кульчицького, останні десять років українські шкільні підручники  були «просто полем битви між Україною і Росією». «Я до Росії відношу і колишнього міністра освіти Дмитра Табачника. Сергій Квіт — цілком розумна людина, він переосмислив те, що вони зопалу хотіли зробити», — сказав історик і наголосив: час виправляти помилки.

«Треба визнати свою помилку — ми Донбас втратили задовго до того, як його почали атакувати російські найманці. Ми втратили душу того народу, який живе на Донбасі, тому що це не зовсім українці і не зовсім росіяни. Там, на приграниччі,  сформувалася своя ментальність, своя історична пам’ять. Ми все це повинні були враховувати, але не робили цього. А чому? Тому що не було громадянського суспільства. Зараз воно є, тож треба виправляти помилки. На жаль, мало часу залишилося. Зараз треба воювати, а не писати підручники. Утім, в Інституті історії України ми написали кілька фундаментальних праць про історію Криму буквально минулого року. А тепер цілим потоком підуть брошури і книжки з історії Донбасу. Ці події на сході згуртували українців як політичну націю. Вперше».

А ось і одна з перших — цивілізованих   — перемог нового суспільства.

КОМЕНТАР

«НАМ ТРЕБА ЗРОБИТИ ВНУТРІШНЮ КОНКУРЕНЦІЮ МІЖ УНІВЕРСИТЕТАМИ»

Сергій КВІТ, міністр освіти та науки:

— Була дискусія у соцмережах ні про що. Раніше ми скасували наказ про обов’язкові гуманітарні дисципліни, але в ньому йшлося про 20 дисциплін, у тому числі охорону праці в галузі, фізичну культуру і таке інше. Зараз мова йде про українознавчо-філософський блок, це чотири дисципліни: історія України, історія української культури, українська мова та філософія. Ми не думали скасовувати цей блок, ми уточнили, що оці назви дисциплін — це тематична спрямованість для гуманітарного блоку, що це не будуть обов’язкові курси, це буде обов’язкова тематика, а курси кожен університет буде розробляти такі, які здатен розробити, щоб вони були цікавими та інтегрованими. Громадськість запропонувала десятки версій викладання тільки філософських предметів.

Нам треба зробити внутрішню конкуренцію між університетами. Тобто це не обов’язкові курси, а обов’язковий блок для вивчення. В усьому світі гуманітарний блок є обов’язковим. Але на Заході ці блоки та предмети визначає сам університет. Тут виходить колізія: до нас звернулась громадськість, що ми імплементуємо закон про вищу освіту, але є багато університетів, які не знають, як організувати принцип вибірковості. Бо всі кафедри можуть виносити дисципліни на вибір студентів. Їх треба презентувати, робити це в певний час кожного навчального року, потім студенти записуються на курси, але досвіду цієї процедури ще в нас немає. Тому ми підготуємо роз’яснення на перехідний період, тобто міністерство не наказує університетам, бо вони автономні, а будемо видавати документ з порадами як рекомендації. Найбільше, за що переживали громадськість, що ми хочемо позакривати кафедри, це абсурд.

Підготувала Інна ЛИХОВИД, «День»