Чому парламент тримається за демреєстр?

Україна нарешті переходить до другої фази плану дій щодо візової лібералізації. Біометричні паспорти, як стверджує уряд, стануть реальністю вже з 1 січня наступного року. Але в поспіху до європейського дому губиться одна малоприваблива деталь: створення Єдиного державного демографічного реєстру триває.

Деталь — слово умовне, бо ЄДДР — це мега-база даних із невиправдано великою кількістю інформації, яка концентрується в руках Державної міграційної служби України (як розпорядника) та Міністерства внутрішніх справ України (як володільця). Принцип її роботи можна описати так: «максимальна кількість інформації за мінімальних гарантій її безпеки та відсутності ККД».

Можливо, в когось склалося враження, що із втечею власника «Хонки» та його «Сім’ї» за східний кордон випарувалися й усі загрози? На жаль, ні. Та сама корумпована система, той самий неповороткий державний апарат. Зважаючи на кількість людей у погонах, готових продати хоч мати рідну, небагато знайдеться охочих довірити увесь набір інформації про себе МВС. А саме це й передбачає ЄДДР.

Більше того. В умовах окупації йдеться вже не тільки про захист приватності, а й про національну безпеку. Якщо ЄДДР буде створено, то теоретично доступ до цього «скарбу» матимуть у тому числі міліціонери на сході України. Саме ті, хто зараз розвішує у своїх кабінетах «колорадські» стрічки і схвально плескає диверсантів по плечах. Місцеві активісти вже скаржаться на те, що бойовики обирають жертв для грабунків, користаючись базою даних податкової. Це на локальному рівні. Натомість ЄДДР дасть шанс перейти на рівень загальнодержавний. І не лише бойовикам, а й їхнім покровителям із ФСБ.

І все це ми оплачуватимемо з власної кишені.

До речі, ЄДДР — задоволення це не з дешевих. Ще минулого року Кабмін виділив на створення реєстру майже 800 млн гривень. Війна війною, а кошти освоюються. Жодних рішень щодо призупинення фінансування ЄДДР не ухвалювалося, констатує заступник голови правління Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук, отже, процес триває. Хоча насправді жодних мегабаз біопаспорти не потребують. Є конкретний перелік інформації, яка є дійсно необхідною. І ваша історія хвороби або марка авто, що перебуває у вашій власності, до цього переліку не належать. Просто сталося так, що 2012 року процес видачі біопаспортів був штучно прив’язаний до створення ЄДДР через відповідний закон. Вибухнути ця бомба уповільненої дії, судячи з усього, мала якраз 2015-го — коли знадобився б тотальних контроль над суспільством і над кожним особисто. А з легким доступом до будь-якої інформації про особу це не так уже й складно.

Що говорити, коли сама держава опосередковано визнає: наявність ЄДДР не є обов’язковою умовою для запровадження біометричних паспортів. У травні Кабмін видав постанову, згідно з якою їх видача відбуватиметься в обхід ЄДДР. Хоча така схема прямо суперечить закону, але ж що поробиш — держреєстр буде створено ще не скоро, а біопаспорти потрібні вже зараз. То чи не логічніше просто зупинити формування ЄДДР, та й по всьому?

Минуло більш ніж півроку з того часу, як правозахисники активно намагалися привернути увагу суспільства до небезпек держреєстру. За цей період багато що змінилося, в тому числі позиція офісу омбудсмана в цьому питанні — від намагання уникнути гострих кутів до очевидно негативної оцінки ЄДДР. У щорічній http://www.ombudsman. gov.ua/images/stories/01042014-decl/dopovid_2014.pdf доповіді про стан дотримання прав людини та громадянина держреєстру навіть присвячено окремий параграф. У ньому — жодного доброго слова на адресу ЄДДР немає. Тільки критика. Наприклад, про те, що цивілізовані європейські країни подібні практики не застосовують, і що ця база даних суперечитиме Євроконвенції практиці Європейського суду з прав людини, Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних.

Можливо, висновки уповноваженого вплинуть на уми законотворців. Адже «Права людини — понад усе», ніхто не забув? Утім, станом на сьогодні виглядає так, що депутати голосувати проти держреєстру та за спрощення і здешевлення процесу видачі паспортів не збираються. Кілька тижнів тому парламент провалив голосування за внесення до порядку денного законопроекту 4751 «Про документи України, що посвідчують особу та дають право виїзду за кордон», який, спрощуючи та здешевлюючи процедуру видачі документів, автоматично скасовує ЄДДР як непотрібну та обтяжливу ланку. Цей законопроект був серед пріоритетних у списку Реанімаційного пакету реформ, та навіть серед опозиційних депутатів голосів «за» набралося не так багато. Не кажучи вже про ПР та КПУ, які зовсім не подали голосу.

Навіщо нам ЄДДР, існування якого, по-перше, не має жодної зрозумілої мотивації, по-друге, небезпечне, а по-третє, просто нам не по кишені? Відповідь може бути дуже банальною: діючий закон оберігає чиїсь корупційні інтереси. В той час як українська армія йде в бій без шкарпеток.