«ЧИСТА ПЕРЕМОГА»

Незважаючи на те, що остаточні підсумки боротьби за місця у Верховній Раді четвертого скликання ще не оприлюднено, парламентські вибори вже можна назвати знаковою політичною подією минулого. Партії та блоки, які безперечно подолали чотиривідсотковий бар’єр, і мажоритарники, які випередили своїх суперників, чекають на офіційний вердикт ЦВК, трохи хвилюються (чи не стануть оспорювати їхню перемогу в тому чи іншому окрузі менш успішні конкуренти?) і, майже напевно, святкують...

Серед інших «почиває на лаврах» і кандидат у парламент від «Нашої України», депутат фракції НРУ старого парламенту Роман Зварич. «За останніми даними (на 15.30, 3.03. 2002 року. — Авт. ), у 90-му одномандатному виборчому окрузі Івано-Франківської області, — повідомили «Дню» у прес-службі ЦВК, — опрацьовано 100% бюлетенів. Першим йде Роман Зварич. За нього проголосувало близько 61% громадян, які прийшли на голосування». Словом, для гарного настрою у пана Зварича та лідера «Нашої України» Віктора Ющенка, блок якого отримує з Івано- Франківської області ще один «багнет» у парламенті, є всі підстави. Чого не скажеш про прихильників убитого напередодні виборів кандидата по дев’яностому Надвірнянському мажоритарному округу від партії СДПУ(О) Миколи Шкрібляка. Cаме він був основним конкурентом Романа Зварича у процесі всіх передвиборних перегонів, і зупинити його вдалося, за даними заступника Генерального прокурора України Олексія Баганця, тільки за допомогою автоматичної зброї. «Він (М. Шкрібляк. — Авт. ) отримав множинні вогнестрiльні поранення життєво важливих органів, на місці злочину було знайдено біля двох десятків гільз».

Зрозуміло, що у заступника Івано-Франківської обласної адміністрації Миколи Шкрібляка могло бути багато ворогів і недоброзичливців, але зв’язок, на думку правоохоронних органів, «замовленого вбивства» з виборами до Верховної Ради видається очевидним. «Слідство відпрацьовує декілька версій того, що сталося, у тому числі: замах «на замовлення» у зв’язку з виборами, замах у зв’язку з професійною діяльністю, злочин на побутовому ґрунті, напад з метою пограбування», — зробив традиційну для надзвичайних випадків заяву О. Баганець.

Досить несподівано прокоментувала «Дню» легітимність результатів виборів у окрузі М.Шкрібляка прес-служба ЦВК. «Якби вбивство Шкрібляка ставило під сумнів результати виборів у окрузі, то вони б там не проводилися». Тобто, якщо формально-юридично «зачепитися» нема за що — то нема проблеми. А як же «моральна політика»? І справа тут не в соціологічній статистиці та попередньому лідерстві Миколи Шкрібляка. Такі речі, як відомо, можна оспорювати. І навіть не в рішенні ЦВК, незважаючи ні на що, провести вибори по дев’яностому мажоритарному округу. Припустимо, почуття та емоції чиновників відомства Рябця «регламентовані» законодавством, і їм байдуже, що мешканці Надвірни йшли на виборчі дільниці у той час, коли жорстоко вбитого кандидата в народні депутати ще навіть не було поховано. Але чому місцеві виборчкоми не наполягли на перенесенні виборів у цьому окрузі? І як могли, ніби нічого й не сталося, чекати підбивання підсумків голосування конкуренти померлого у лікарні від дев’яти вогнепальних поранень М. Шкрібляка, які попри все продовжили боротьбу за депутатське крісло? А щодо політичних сил, які повинні були, здавалося б, одностайно засудити т акі «методи» політичної конкуренції, то крім СДПУ(О) заяву стосовно вбивства Миколи Шкріб ляка зробив тільки блок «За єдину Україну!». Інші або відмовчалися, або обмежилися співчуттям рідним, близьким і соратниками загиблого та лаконічними коментарями в інтерв’ю тележурналістам. Чверть мільйона гривень обіцяв голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк (який, до речі, не сумнівається у «явно політичному характері» злочину) як винагороду за ефективну допомогу створеній для розслідування вбивства комісії. Проте за «скорботну нечутливість» політиків суспільство платить набагато вищу ціну...

Дружина кандидата Світлана Зварич в інтерв’ю Інтерфакс-Українi навіть заявила, що її чоловік ще вранці в суботу звернувся до Центрвиборчкому з проханням перенести вибори у Надвірнянському окрузі. Але він не наполягав на перенесенні виборів, чекаючи, за його власними словами, реакції керівництва блоку. А здатність «керівництва блоку» чітко формулювати свою позицію відома. Лідер блоку «Наша Україна» Віктор Ющенко і цього разу вважав за краще промовчати. За нього, як завжди у гострих ситуаціях, говорила прес-служба. Але більш логічним чи, принаймні, моральним було б його, Зварича, рішення наслідувати заклик керівників обласних організацій політичних партій і блоків Івано- Франківської області до кандидатів у народні депутати по Надвірнянському виборчому округу № 90 та зняти свою кандидатуру з виборів. До речі, сам Роман Михайлович у розмові з кореспондентом «Дня» був більш стриманим, ніж у тому виступі, уривки з якого вся Україна бачила по телевізору. Про намір «гострити зуби», «рвати» та йти до перемоги всупереч усім та всьому, він не говорив. Мало того — виявляється, Роман Зварич «мав намір зняти свою кандидатуру з виборів», але... «інші кандидати не зняли», і він «не захотів, оскільки таким чином програв би тим, хто протягом усієї передвиборної кампанії прагнув перешкодити його обранню». Можливо, з точки зору політичних міркувань, конкуренти Шкрібляка діяли логічно. Але тут є і етична сторона: перемога будь-якою ціною? Відповідаючи на пряме запитання — «Чи не вважаєте ви, що виходом із цих обставин і порятунком вашої репутації була б відмова від депутатського мандата та перевибори?», Р. Зварич сказав: «Чесно кажучи, я не думав над цим. Ви мені підказали. Але я не можу прийняти таке рішення сам. Я підведу інших. Я не боюся перевиборів i впевнений у своїй перемозі, але рішення про мою відмову від депутатства потрібно приймати тільки на політраді блоку. Якщо це рішення ухвалять, я не стану заперечувати троти перевиборів».

Таким чином, у лідера «Нашої України» є чудова можливість продемонструвати, що він та його соратники — моральні політики «не словом, а ділом» — це не пізно.

Взагалі ж ситуація з виборами у дев’яностому окрузі, мовчання лідерів більшості політичних сил показують, що конкуренція у нашій політиці підійшла до небезпечної межі. Крім інстинкту «свій—чужий» — нічого не працює? Культивація ненависті до політичних опонентів в Західній Україні призвела до того, що люди у Надвірні йшли голосувати «переступаючи через труп» одного з кандидатів.

«Коли передвиборні технології межують зі звірством, — це жахливо. Я розмовляв із представниками місцевої влади Івано- Франківської області всіх рівнів, із прокурором області. Вони не сумніваються, що вбивство Миколи Шкрібляка носить характер політичного замовлення. В області Миколу любили. Він був чесною, порядною, приємною в спілкуванні людиною. Він був гуцулом і користувався у гуцулів підтримкою. Його конкуренти боялися та пішли на крайній крок», — говорить народний депутат Леонід Кравчук, який був присутніми на похоронах М. Шкрібляка. Як випливає зі слів Кравчука, тоді коли підраховувалися набрані Романом Зваричем відсотки, траурна процесія на похоронах Миколи Шкрібляка простяглася на 30 км...

Втiм, про що може йтися, якщо навіть «армія» міжнародних спостерігачів за нашими виборами вбивство кандидата у народні депутати поки не вважає порушенням виборчого процесу. У місії ОБСЄ в Україні, куди звернувся «День», «утрималися від коментарів до результатів розслідування» і дипломатично «висловили свою стурбованість». Така обережність ставить питання про подвійні стандарти «спостереження». Можливо, якщо б (не дай Бог) справа торкнулася блоків Ющенка чи Тимошенко, «стурбованість» була б набагато більшою. Не кажучи вже про те, що лідери цих політичних сил підняли б на ноги всю світову громадськість...

У разі перенесення виборів у дев’яностому окрузі дуже ймовірно, що на них переміг би Роман Зварич. Проте це вже була б перемога іншої якості. Поки ж це залишається як є: вибори, що відбулися в окрузі №90, і — переконання: як би там не було, у політиці, крім іміджу та рейтингів повинні бути ще такі категорії як совість та гріх.