Чий урок кращий?

Шість років поспіль кращі вчителі-новатори з усіх куточків світу обмінюються своїм досвідом на Всесвітньому форумі інноваційної освіти. Цього року він проходив у Кейптауні (Південна Африка). І саме на цьому форумі з-поміж 200 тисяч учасників уперше були й українські вчителі — Ярослав Бахматюк, учитель історії Калуської гімназії Івано-Франківської області, який став переможцем VІ Всеукраїнського конкурсу «Вчитель-новатор». Крім Ярослава, в журі міжнародного форуму був Віктор Черненко, вчитель англійської мови спеціалізованої школи №10 м. Суми, учасник Європейського форуму вчителів-новаторів у 2008 — 2010 роках. Також до Кейптауну вирушила команда Технологічного ліцею м. Київ. Хоча українці не стали переможцями форуму, участь у ньому для нас надзвичайно важлива. Бо у час, коли від педагогів вимагають новітніх методів викладання, спираючись на комп’ютерні розробки та програми, вивчення міжнародного досвіду та перенесення його на український грунт — просто неоціненна справа.

Із чим повернулася Україна з Форуму інноваційної освіти, який результат показала та який досвід отримала, «День» поцікавився у Віктора ЧЕРНЕНКА — українського судді цього міжнародного змагання.

— Вікторе, розкажіть, будь ласка, з якими новаціями приїхали на форум наші вчителі?

— Ярослав Бахматюк представляв свій проект «Середньовічні замки України». Він посів дев’яте місце в українському конкурсі вчитель-новатор, але, незважаючи на таке місце, його запросили взяти участь у Європейському конкурсі вчителів-новаторів, де він увійшов до числа півфіналістів. І таким чином потрапив на форум у Кейптауні. До речі, із 40 шкіл Східної Європи наші вчителі ввійшли до невеликого числа тих, хто поїхав на форум. У Ярослава був досить цікавий проект. Він складався з кількох частин: створення мультимедійного супроводу уроку, сюди включалася презентація, інтерактивна гра та інші супровідні матеріали в цифровому форматі. За програмою проекту були розроблені інші види діяльності, наприклад, після презентації інформації дітям, вони отримували самостійні завдання дослідницько-пошукового характеру, а потім розробляли власні презентації за принципом учительської. У них діти представляли різні пам’ятки, здебільшого замки Західної України, їхню історію, сучасний стан тощо. Після того, як завершилася педагогічна частина проекту, в рамках навчальної практики діти відвідали влітку під час екскурсій ці замки, і, так би мовити, на власні очі пересвідчилися, наскільки правдиві ті факти, які вони отримали під час підготовки власних презентацій з книг та інтернету.

Директор та завуч Технологічного ліцею представляли Україну в номінації «Школи-новатори». Є така програма, яка надає школі статус ментора. Це навчальні заклади, розташовані в різних куточках світу, в яких є досить великий досвід інноваційних технологій у навчальному процесі, тобто це не ініціатива окремих вчителів-аматорів, а політика всього закладу. Таким чином школи-ментори представляють свій досвід і діляться зі школами-слідопитами. Статус школи-слідопита має той навчальний заклад, у якому теж активно впроваджується такий досвід, але їм треба ще довести, що їхня практика викладання варта розповсюдження в світовій педагогічній практиці.

— Які підсумки форуму, чий інноваційний підхід журі визнало найкращим?

— На жаль, похвалитися призовими місцями Україна не може. Переможців визначали в номінаціях, що стосувалися змісту освіти, розбудови спільноти та інновацій у співробітництві. Ярослав брав участь у першій номінації, але не потрапив до числа фіналістів. Щодо шкіл-новаторів, то змагання як такого між ними немає. Навчальні заклади представляють той досвід використання інформаційно-комунікаційних технологій, які є в них на даний момент. Після закінчення річного терміну, вирішується: надавати їм статус ментора чи ні. У номінації щодо творення змісту переможцями стали вчителі зі США, Бразилії та Південно-Африканської Республіки. Наприклад, у Бразилії проект називався «Школа на хмарі». Тут маються на увазі так звані хмарні технології, коли використовуються не програми, встановлені на комп’ютері, а ті, що завантажуються з інтернету, з різних серверів. У нас проблемою є те, що практично відсутні електронні засоби навчання. Засоби, що існують, або низької якості, або не відповідають програмним вимогам школи. Тому вчитель змушений самотужки створювати такі засоби, щоб узгодити навчальний процес із вимогами сучасної освіти й нового часу. Те, що ми створюємо, це вчорашній день, тому що за кордоном більше уваги приділяється саме самостійній роботі учнів. Також вітається об’єднання зусиль різних навчальних закладів, коли участь у якомусь конкурсі беруть не лише учні одного класу чи школи, а й з інших шкіл, і коли до нього залучаються спеціалісти інших професій, наприклад, програмісти.

— Хоча ми й не посіли престижних місць, не вибороли нагород, наскільки важливо, на вашу думку, Україні брати участь у таких форумах?

— Це дуже хороша нагода познайомитися із закордонним досвідом. Адже тут були представлені різні країни зі своїми культурними традиціями, відповідно — абсолютно різними педагогічними практиками. Усі приклади інноваційних технологій, представлені на форумі, можна використовувати в нашій освіті, але знайомство з цим досвідом дає також можливість переглянути власну практику викладання і зробити її кращою.

— Що тоді, на вашу думку, ми можемо перейняти в зарубіжних педагогів і впровадити в навчальний процес?

— Головна відмінність закордонної освітньої системи від нашої полягає в тому, що більше уваги в західних країнах приділяється самостійній роботі дитини, так званій проектній діяльності. Використання мультимедійних засобів дуже добре вписується у її рамки. У нас більше звертається уваги на те, що створив учитель, наприклад, підручник, електронна тестова система тощо. У західній освітній структурі важливіше те, наскільки вчитель зміг продуктивно організувати роботу дітей, надавши їм новітні мультимедійні й цифрові інструменти. Більше значення має досвід, який отримали учні в процесі роботи.

— Яким чином ці інноваційні технології та практики впливають на рівень знань учнів, як це позначається на їхній освіченості?

— Звичайно, є відповідна статистика про підвищення рівня знань школярів, але тут ми більше говоримо не про якусь суму знань, а про готовність людини бути успішним, конкурентоспроможним у суспільстві ХХІ століття. Це так зване суспільство знання, де більшим попитом користується не якась сума знань, набутих у школі, а вміння створювати новий зміст, уміння налагоджувати контакти з людьми, існувати в певній спільноті та, звичайно, уміння користуватися комунікаційними технологіями для вирішення цих питань. Чесно кажучи, щоразу, після повернення з таких заходів, доводиться самому дещо переглядати те, що я роблю в школі. Це хороший досвід у тому плані, що людина має постійно вчитися чомусь іншому, це — своєрідний університет.